День 68 з 90
1 Кор 15:1–16:24, 2 Кор 1:1–24 · близько 9 хв
15:1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
15:2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
15:3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
15:4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
15:5 і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.
15:6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
15:7 Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
15:8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
15:9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
15:10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
15:11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
15:12 Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
15:13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
15:14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15:15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
15:16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
15:17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
15:18 Тодї й померші в Христї погибли.
15:19 Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
15:20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
15:21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
15:22 Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
15:23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
15:24 Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
15:25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
15:26 Останнїй ворог зруйнуєть ся — смерть.
15:27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
15:28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
15:29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
15:30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
15:31 Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
15:32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
15:33 Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
15:34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
15:35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
15:36 Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
15:37 І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
15:38 Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
15:39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
15:40 (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
15:41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
15:42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
15:43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
15:44 Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
15:45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
15:46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
15:47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
15:48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
15:49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
15:50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
15:51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
15:52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
15:53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
15:54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
15:55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
15:56 Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон.
15:57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
15:58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.
16:1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.
16:2 Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тодї, як прийду, складку робити.
16:3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.
16:4 Коли ж буде достойно, щоб і менї йти, зо мною пійдуть.
16:5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).
16:6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я пійду.
16:7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надїю, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.
16:8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.
16:9 Двері бо великі й широкі відчинились менї, і багато (в мене) противників.
16:10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.
16:11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводїть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.
16:12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсїм не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.
16:13 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.
16:14 Все вам нехай в любові дїєть ся.
16:15 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),
16:16 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.
16:17 Зрадїв же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.
16:18 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.
16:19 Витають вас церкви Азийські. Витають вас у Господї много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.
16:20 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.
16:21 Витаннє моєю рукою Павловою.
16:22 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!
16:23 Благодать Господа Ісуса Христа з вами.
16:24 Любов моя з усїма вами у Христї Ісусї. Амінь.
1 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:
2 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,
4 що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.
5 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
6 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.
7 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
8 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.
9 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
10 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
11 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
12 Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
13 Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
14 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
15 І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
16 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
17 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так — так, то, нї — нї.
18 Вірен же Бог, що слово наше до вас не було „так‟ і „нї‟.
19 Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був „так‟ і „нї‟, а було у Йому „так‟.
20 Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому „так‟ і в Йому „амінь‟, на славу Божу через нас.
21 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог,
22 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
23 Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
24 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.