День 7 з 90

Мт 17:1–18:35

17:1 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме,

17:2 й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

17:3 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.

17:4 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.

17:5 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

17:6 Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми.

17:7 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.

17:8 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.

17:9 І, як сходили вони з гори, наказав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нїкому про сю ізʼяву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.

17:10 І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?

17:11 Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

17:12 Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотїли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.

17:13 Тодї зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя.

17:14 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:

17:15 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.

17:16 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.

17:17 Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди.

17:18 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.

17:19 Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його?

17:20 Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.

17:21 Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.

17:22 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;

17:23 і вбють Його, а третього дня Він устане. І засуміли вони вельми.

17:24 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?

17:25 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?

17:26 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.

17:27 Тільки ж, щоб не блазнити нам їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й, роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.

18:1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?

18:2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,

18:3 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне.

18:4 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.

18:5 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.

18:6 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.

18:7 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!

18:8 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.

18:9 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.

18:10 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

18:11 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

18:12 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної?

18:13 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.

18:14 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.

18:15 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;

18:16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.

18:17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

18:18 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.

18:19 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.

18:20 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

18:21 Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?

18:22 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

18:23 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.

18:24 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.

18:25 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати.

18:26 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.

18:27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.

18:28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.

18:29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.

18:30 Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.

18:31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.

18:32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;

18:33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?

18:34 І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.

18:35 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.