День 8 з 90
Мт 19:1–21:46 · близько 11 хв
19:1 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.
19:2 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.
19:3 І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?
19:4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, — чоловіком і жінкою втворив їх?
19:5 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;
19:6 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.
19:7 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?
19:8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.
19:9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю — хиба за перелюб — та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.
19:10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.
19:11 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.
19:12 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.
19:13 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.
19:14 Ісус же рече: Пустїть дїток, не зʼупиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.
19:15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.
19:16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?
19:17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.
19:18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;
19:19 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.
19:20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?
19:21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.
19:22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.
19:23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.
19:24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
19:25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?
19:26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.
19:27 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?
19:28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
19:29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.
19:30 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї — перві.
20:1 Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.
20:2 І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.
20:3 І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла,
20:4 і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.
20:5 Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.
20:6 Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?
20:7 Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.
20:8 Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.
20:9 І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.
20:10 Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.
20:11 І взявши вони, нарекали на господаря,
20:12 говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.
20:13 Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?
20:14 Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.
20:15 Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?
20:16 Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.
20:17 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:
20:18 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;
20:19 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.
20:20 Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.
20:21 Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.
20:22 Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.
20:23 І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.
20:24 І почувши десять, ремствували на двох братів.
20:25 Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.
20:26 Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;
20:27 і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,
20:28 як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.
20:29 І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу.
20:30 І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
20:31 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
20:32 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?
20:33 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.
20:34 Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
21:1 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
21:2 глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
21:3 І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
21:4 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
21:5 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
21:6 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,
21:7 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
21:8 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
21:9 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
21:10 А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
21:11 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
21:12 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
21:13 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
21:14 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
21:15 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
21:16 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
21:17 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
21:18 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
21:19 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
21:20 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
21:21 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
21:22 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
21:23 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
21:24 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
21:25 Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
21:26 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
21:27 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
21:28 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
21:29 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
21:30 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
21:31 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
21:32 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
21:33 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
21:34 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
21:35 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
21:36 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
21:37 На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
21:38 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
21:39 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
21:40 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
21:41 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
21:42 Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
21:43 Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
21:44 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
21:45 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.
21:46 І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.