День 9 з 90

Мт 22:1–23:39

22:1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

22:2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

22:3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

22:4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

22:5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

22:6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

22:7 Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

22:8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

22:9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

22:10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

22:11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

22:12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

22:13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

22:14 Багато бо званих, мало ж вибраних.

22:15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

22:16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

22:17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

22:18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

22:19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

22:20 І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?

22:21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

22:22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

22:23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

22:24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.

22:25 Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;

22:26 так само й другий брат, і третїй, аж до семого.

22:27 Опісля ж усїх умерла й жінка.

22:28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

22:29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

22:30 Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

22:31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

22:32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

22:33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

22:34 Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

22:35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

22:36 Учителю, котора заповідь велика в законї?

22:37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

22:38 Се перва й велика заповідь.

22:39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

22:40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

22:41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

22:42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

22:43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

22:44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

22:45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

22:46 І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.

23:1 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх,

23:2 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.

23:3 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.

23:4 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.

23:5 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

23:6 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах,

23:7 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.

23:8 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель — Христос; усї ж ви брати.

23:9 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

23:10 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник — Христос.

23:11 Більший же між вами нехай буде вам слугою.

23:12 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

23:13 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

23:14 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.

23:15 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

23:16 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!

23:17 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?

23:18 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого; хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий.

23:19 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар?

23:20 Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї.

23:21 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.

23:22 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

23:23 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.

23:24 Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

23:25 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

23:26 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.

23:27 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.

23:28 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

23:29 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,

23:30 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.

23:31 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.

23:32 І ви доповнюйте міру батьків ваших.

23:33 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного?

23:34 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

23:35 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

23:36 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.

23:37 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли!

23:38 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

23:39 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!