День 71 з 90

2 Кор 11:1–13:14

11:1 Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.

11:2 Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.

11:3 Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.

11:4 Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.

11:5 Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.

11:6 Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.

11:7 Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?

11:8 Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;

11:9 і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.

11:10 (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.

11:11 Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).

11:12 Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.

11:13 Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.

11:14 І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.

11:15 Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.

11:16 Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.

11:17 А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.

11:18 Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.

11:19 Радо бо терпите безумних, розумними бувши.

11:20 Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.

11:21 Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.

11:22 Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.

11:23 Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.

11:24 Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.

11:25 Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;

11:26 у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;

11:27 у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.

11:28 Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.

11:29 Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?

11:30 Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.

11:31 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.

11:32–33 У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене; і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.

12:1 Не користь же менї хвалитись, та перейду до видїння і одкриття Господнього.

12:2 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма лїтами (чи в тїлї, не знаю, чи без тїла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.

12:3 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),

12:4 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.

12:5 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми.

12:6 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене;

12:7 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.

12:8 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.

12:9 Та Він сказав менї: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершується. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.

12:10 Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний.

12:11 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо.

12:12 Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.

12:13 Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.

12:14 Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дїтям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей.

12:15 Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами.

12:16 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?

12:17 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?

12:18 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?

12:19 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.

12:20 Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу;

12:21 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.

13:1 Се вже втретє йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.

13:2 Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу:

13:3 бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в менї Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас.

13:4 Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні в Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас.

13:5 Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.

13:6 Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні.

13:7 Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили нїякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були.

13:8 Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду.

13:9 Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершеннє ваше.

13:10 Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив безʼощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованнє.

13:11 На останок, браттє, радуйте ся, звершуйтесь, утїшайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами.

13:12 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас, усї сьвяті.

13:13 Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь.