День 72 з 90

Гал 1:1–4:31

1:1 Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),

1:2 і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:

1:3 Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа,

1:4 що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,

1:5 котрому слава на віки вічні. Амінь.

1:6 Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.

1:7 Воно то не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.

1:8 Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.

1:9 Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

1:10 Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.

1:11 Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.

1:12 Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.

1:13 Чували бо про життє моє колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,

1:14 і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.

1:15 Як же зволив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,

1:16 відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,

1:17 анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.

1:18 Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.

1:19 Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.

1:20 Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.

1:21 Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,

1:22 був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,

1:23 а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствує віру, що колись руйнував,

1:24 і прославляли у менї Бога.

2:1 Потім, по чотирнайцяти лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.

2:2 А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовістє, котре проповідую між поганами, тільки на самотї, значнїщим, чи не марно я ходжу або ходив.

2:3 Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.

2:4 А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледїти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,

2:5 ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.

2:6 Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся (чим бути), на мене нїчого не наложили.

2:7 Нї, противно, зрозумівши, що звірено менї благовістє необрізання, яко ж Петрові обрізання:

2:8 (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)

2:9 і, пізнавши благодать, дану менї, Яков, та Кифа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;

2:10 тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.

2:11 Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.

2:12 Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.

2:13 Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.

2:14 Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?

2:15 Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;

2:16 та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.

2:17 Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!

2:18 Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.

2:19 Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.

2:20 Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

2:21 Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.

3:1 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правдї, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, розпятий між вами?

3:2 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

3:3 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?

3:4 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!

3:5 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?

3:6 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.

3:7 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.

3:8 І писаннє знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.

3:9 Тим же хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.

3:10 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те.

3:11 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.

3:12 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.

3:13 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

3:14 щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру.

3:15 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидає, анї додає до него.

3:16 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насїнням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.

3:17 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в нїщо обітуваннє.

3:18 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.

3:19 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїннє, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.

3:20 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.

3:21 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.

3:22 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

3:23 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.

3:24 Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.

3:25 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

3:26 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.

3:27 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

3:28 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема мужеського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

3:29 Коли ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники.

4:1 Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,

4:2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

4:3 Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.

4:4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

4:5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

4:6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!

4:7 Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

4:8 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.

4:9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

4:10 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.

4:11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.

4:12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили.

4:13 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.

4:14 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.

4:15 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.

4:16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?

4:17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.

4:18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.

4:19 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос вʼобразить ся у вас,

4:20 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.

4:21 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?

4:22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.

4:23 Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.

4:24 Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.

4:25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.

4:26 А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.

4:27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.

4:28 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.

4:29 Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

4:30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.

4:31 Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.