День 80 з 90

2 Тим 1:1–4:22

1:1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,

1:2 Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.

1:3 Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

1:4 бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,

1:5 згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.

1:6 З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти підʼогрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх.

1:7 Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.

1:8 Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,

1:9 що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,

1:10 тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм,

1:11 для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.

1:12 З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

1:13 Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.

1:14 Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

1:15 Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.

1:16 Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;

1:17 а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.

1:18 Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, ти лучче знаєш.

2:1 Ти ж, сину мій, кріпшай у благодатї, що в Христї Ісусї,

2:2 і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

2:3 Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.

2:4 Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.

2:5 Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.

2:6 Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.

2:7 Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому.

2:8 Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму,

2:9 в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходїй, та слова Божого не скувати.

2:10 Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою.

2:11 Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем.

2:12 Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

2:13 Коли не віруємо, Він вірним пробуває, відректись бо себе не може.

2:14 Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нї на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.

2:15 Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.

2:16 Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,

2:17 і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит,

2:18 котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру.

2:19 Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.

2:20 У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть.

2:21 Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владицї, на всяке дїло добре наготовленою.

2:22 Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.

2:23 Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки.

2:24 Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним,

2:25 щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди,

2:26 і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

3:1 Се ж відай, що в послїдні днї настануть времена люті.

3:2 Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні,

3:3 нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра,

3:4 зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, нїж Бога,

3:5 мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.

3:6 Бо з таких ті, що влазять у доми і полонять женщин, отягчених гріхами, що водять ся всякими похотьми,

3:7 що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.

3:8 Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі.

3:9 Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всїм, як і тих було.

3:10 Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,

3:11 гоненню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь.

3:12 І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть.

3:13 Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.

3:14 Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси,

3:15 і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса.

3:16 Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї,

3:17 щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

4:1 Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:

4:2 проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою.

4:3 Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом,

4:4 і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.

4:5 Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.

4:6 Мене бо вже на жертву наготовлено, і час мого відходу настав.

4:7 Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав.

4:8 На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.

4:9 Старай ся скоро прийти до мене.

4:10 Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию;

4:11 Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє.

4:12 Тихика ж послав я в Єфес.

4:13 Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані.

4:14 Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по дїлам його,

4:15 котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим.

4:16 У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полїчить ся їм.

4:17 Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідане від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

4:18 І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, і спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.

4:19 Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім.

4:20 Єраст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного.

4:21 Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє.

4:22 Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.

Тит 1:1–16

1 Павел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,

2 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,

3 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї поручено по повелїнню Спасителя нашого, Бога:

4 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.

5 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв.

6 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних.

7 Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання,

8 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий,

9 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

10 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання,

11 їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання.

12 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві.

13 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі,

14 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди.

15 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.

16 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.