День 16 з 30

Пс 75:1–78:72

75:1 Проводиреві хора: „Не запропасти‟; псальма Асафова, пісня. Славимо тебе, Боже, прославляємо; і близько імя твоє, чудеса твої про се звіщають.

75:2 Як виберу годину, судити му по правдї.

75:3 Розступилась земля і хто жиє на нїй; я утвердив стовпи її.

75:4 Я сказав до бутних: Покиньте буту, — до беззаконних, — не підносїть рога!

75:5 Не підносїть високо рога, не говоріть, витягнувши безсоромно шию!

75:6 Тому, що не зі сходу, нї з заходу, і не з полудня прийде возвишеннє.

75:7 Бог бо суддя; того принизить, а того високо поставить.

75:8 Бо в руцї Господа чаша, вона піниться від вина, повна вина заправленого, і він наливає з неї; гущу його мусять вихлептати всї беззаконники землї.

75:9 А я звіщати му по віки; буду сьпівати псальми Богові Якова.

75:10 І позбиваю всї роги беззаконних; вознесуться роги праведних.

76:1 Проводиреві хора; при струнах; псальма Асафова, пісня. Відомий Бог в Юдеї, велике імя його в Ізраїлї,

76:2 І в Салемі оселя його, а дім його на Сионї.

76:3 Там переломив він блискавки-стріли лука, щит, меч і війну.

76:4 Ти величнїй, ти сияєш краще над хижі гори.

76:5 Одважні серцем здобичею стали; обняв їх сон; і нїхто із сміляків не знайшов рук своїх.

76:6 Від погрому твого, Боже Якова, напав твердий сон коня і колесницю.

76:7 Ти страшенний, і хто устоїть перед тобою, як гнїв твій запалає.

76:8 Ти дав почути суд твій з неба; земля, злякавшись, занїміла,

76:9 Як Бог встав на суд, щоб спасти всїх покірних на землї.

76:10 Бо гнїв людський прославить тебе; останком гнїву підпережешся.

76:11 Робіть і сповняйте обітницї Господеві, Богу вашому; нехай принесуть дари свої страшенному всї, що кругом него.

76:12 Він відбере духа князям, він страшенний для царів землї.

77:1 Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Голос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене.

77:2 В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради.

77:3 Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом.

77:4 Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову.

77:5 Спогадав я днї давні, лїта віків минувших.

77:6 Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався:

77:7 Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї?

77:8 Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід?

77:9 Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє?

77:10 Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього,

77:11 Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю;

77:12 Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх.

77:13 Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже?

77:14 Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою.

77:15 Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа.

77:16 Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і — злякались; безоднї здрігнулись.

77:17 Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли.

77:18 З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла.

77:19 Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі.

77:20 Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.

78:1 Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!

78:2 Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;

78:3 Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.

78:4 Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.

78:5 Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.

78:6 Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,

78:7 Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,

78:8 І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.

78:9 Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.

78:10 Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.

78:11 Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.

78:12 Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.

78:13 Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.

78:14 І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.

78:15 Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.

78:16 Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.

78:17 Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.

78:18 І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.

78:19 І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?

78:20 Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?

78:21 Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.

78:22 Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.

78:23 А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,

78:24 І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.

78:25 Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.

78:26 Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.

78:27 І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,

78:28 І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.

78:29 І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.

78:30 Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,

78:31 Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.

78:32 Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.

78:33 І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.

78:34 Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.

78:35 І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.

78:36 І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.

78:37 Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.

78:38 Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.

78:39 І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.

78:40 Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.

78:41 І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.

78:42 Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.

78:43 Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:

78:44 Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.

78:45 Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.

78:46 Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.

78:47 Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.

78:48 І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.

78:49 Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.

78:50 Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.

78:51 І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.

78:52 І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.

78:53 І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.

78:54 І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.

78:55 І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.

78:56 Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.

78:57 Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.

78:58 Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.

78:59 Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.

78:60 І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.

78:61 І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.

78:62 І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.

78:63 Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;

78:64 Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.

78:65 Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.

78:66 І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.

78:67 І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;

78:68 Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.

78:69 І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.

78:70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;

78:71 Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.

78:72 І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.