День 15 з 30

Пс 71:1–74:23

71:1 На тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки.

71:2 По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене!

71:3 Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня.

71:4 Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя!

71:5 Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого.

71:6 Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю.

71:7 Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита.

71:8 Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.

71:9 Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене!

71:10 Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються.

71:11 І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя.

71:12 Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч!

71:13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають!

71:14 Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.

71:15 Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку.

71:16 Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.

71:17 Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої.

71:18 І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!

71:19 І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?

71:20 Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.

71:21 Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.

71:22 І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля!

71:23 Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;

71:24 І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.

72:1 Про Соломона. Боже! Суд твій дай цареві, і справедливість синові царя.

72:2 Нехай судить народ твій по справедливостї, і бідних твоїх по правдї.

72:3 Гори і підгіря давати муть блага людям, як буде справедливість.

72:4 Нехай він судить правду пригнобленим людям; нехай спасає дїтей бідолашного, а гнобителя нехай він розтопче.

72:5 Будуть боятись тебе з роду в рід, як довго сонця і місяця стане.

72:6 Він зійде, як дощ на скошену луку, як злива, наповаюча землю.

72:7 В днї його зацвите праведник, і буде достаток спокою, аж поки місяця не стане.

72:8 І буде він царювати від моря до моря, і від ріки аж по краї землї.

72:9 Перед ним схиляться жителї пустинї, і вороги його будуть цїлувати землю;

72:10 Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи.

72:11 Перед ним поклоняться всї царі, йому служити муть всї народи.

72:12 Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має.

72:13 Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних.

72:14 Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима.

72:15 І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсїди за його молитись, і що дня його благословити.

72:16 Будуть достатки збіжа на землї, на гірських верховинах; як Ливанські лїси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землї.

72:17 Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його.

72:18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько!

72:19 І благословенне імя його по віки! І наповниться цїла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь!

72:20 Конець молитвам Давида, сина Ессейового.

73:1 Псальма Асафова. Що за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!

73:2 А я — мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.

73:3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.

73:4 Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.

73:5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.

73:6 Тому бута — намисто їх, а насильства — одежа їх.

73:7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.

73:8 Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.

73:9 Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.

73:10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.

73:11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?

73:12 Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.

73:13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,

73:14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.

73:15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.

73:16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.

73:17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.

73:18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.

73:19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.

73:20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.

73:21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,

73:22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.

73:23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.

73:24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.

73:25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.

73:26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя — Бог по віки.

73:27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.

73:28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.

74:1 Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?

74:2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!

74:3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.

74:4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.

74:5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,

74:6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.

74:7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.

74:8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всї Божі собори на землї.

74:9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.

74:10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?

74:11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!

74:12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.

74:13 Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.

74:14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.

74:15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.

74:16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.

74:17 Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.

74:18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.

74:19 Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.

74:20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.

74:21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.

74:22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!

74:23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.