День 20 з 365

Бут 38:1–39:23

38:1 І сталось того часу, Юда відлучивсь од браття свого, та й присусїдивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра.

38:2 І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї.

38:3 І завагонївши вродила вона сина, і дала йому імя Гер.

38:4 І завагонївши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан.

38:5 І завагонївши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала.

38:6 І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара.

38:7 Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь.

38:8 Каже ж Юда Онанові: Увійди до братовоі жінки, та оженись із нею, яко дївер, і возстав сїмя братові твойму.

38:9 Знав же Онан, що не йому буде насїннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сїмє на землю, щоб не дати насїння братові свойму.

38:10 Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього.

38:11 Каже Юда Тамарі, невістцї своїй: Седи вдовою в отецькій господї, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Колиб і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седїла в отецькій госпо́дї.

38:12 Як уплило ж доволї часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну.

38:13 І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівцї свої.

38:14 Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сїла в Енаїмській царинї, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку.

38:15 І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її.

38:16 Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти менї ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що менї даси, як увійдеш до мене?

38:17 Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш?

38:18 Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його.

38:19 І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одїж удовицьку.

38:20 Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог од молодицї, та не знайшов її.

38:21 Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седїла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки нїякої блудницї.

38:22 І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки нїякої блудницї.

38:23 Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов.

38:24 І сталось через три місяцї, повідано Юдї: Зблудила Тамара, невістка твоя, і вже завагонїла від блуду. Каже ж Юда: Виведїт її, нехай спалять.

38:25 Вона ж, як її ведено, послала до свекра свого говорючи: Від того чоловіка, чиє оце, я завагонїла. І каже: Познавай, чий се перстень з печаткою, пояс і палиця.

38:26 Упізнав же Юда, та й каже: Оправдалась Тамара лучче мене; бо не оддав я її за Селу, сина мого. І не взнав її вже більше.

38:27 Сталося ж, як роджала, що були близнята в утробі її.

38:28 Сталося ж, як роджала, висунуло ручку, і взявши баба-сповитуха, перевязала ручку йому червоною ниткою, говорючи: Се вийшло перве.

38:29 І сталось, як потягло назад ручку, дивись, вийшов брат його. Вона ж каже: Як се ти прорвавсь? І дала йому імя Перез.

38:30 А потім вийшов брат його, і в його на ручцї була червона нитка. І дала імя йому Серах.

39:1 Йосифа ж приведено в Египет, і купив його Потифар, дворянин Фараонів, гетьман вартовиків його, Египтянин, із рук Ізмайлитян, що привели його туди.

39:2 І був Господь із Йосифом, так що у всьому йому таланило, і жив у дому в свого пана, Египтянина.

39:3 Бачив же пан його, що Господь із ним, і що нї робить, Господь щастить руцї його.

39:4 І знайшов Йосиф ласку в очах його, і вслуговував йому, і той поставив його над усїм домом своїм, і все, що мав, оддав у руки його.

39:5 І сталось того часу, як поставив його над домом своїм і над усїм майном своїм, Господь благословив Египтянина задля Йосифа, і було благословеннє Господнє на всьому, що мав у господї і в полї.

39:6 І передав усе, що мав, Йосифові, і не знав нїчогісїнько в свойму майнї, опріч хлїба, що їв. І був Йосиф гарний станом і вродливий видом вельми.

39:7 І сталось по сих речах, що жона пана його накинула оком Йосифа, та й каже: Лязь ізо мною.

39:8 Він же не схотїв, і каже свого пана жонї: Дивись, пан мій не знає за мною нїчогісїнько в дому свойму, і все, що має, віддав у руки мої.

39:9 І нїкого нема над мене в дому сьому, і невдержано від мене нїчого, опріч тебе; бо ти жона йому єси. Як же вчиню ледарство велике се й гріх перед Богом?

39:10 І сталось, як вона підмовляла Йосифа день у день, не послухав її, щоб лягти з нею й жити з нею.

39:11 І сталось одного такого дня, що ввійшов Йосиф у будинок справляти справи свої, і не було нїкого з домовників у серединї.

39:12 І вхопила його за одежу говорючи: Лягай зо мною. І покинув одежу свою в руках її, та й утїк геть.

39:13 І сталось, як побачила, що покинув одїж свою в руках її, та втїк геть,

39:14 Гукнула на домовників, та й каже їм: Бачте, увів до нас Єврея, щоб насьміявсь із нас. Увійшов до мене, та й хотїв лягти зо мною, так я закричала голосно.

39:15 І сталось, як почув, що я зняла крик та загукала, покинув одїж свою в мене, да метнувсь на втеки.

39:16 І положила одїж його коло себе, докіль прийде пан його до дому.

39:17 І повідала йому такими словами: Прийшов до мене парубок Єврей, що ввів єси до нас, посьміятись із мене.

39:18 І сталось, як зняла голос, та закричала, він покинув одїж свою, та й побіг втеком.

39:19 І сталось, як почув пан його слова жони своєї, що каже до його: От яким робом пійшов парубок твій, запалав гнївом,

39:20 І взяв Йосифа пан, вкинув його в темницю, туди, де вязники цареві седїли в неволї, і пробував там у темницї.

39:21 Но Господь був з Йосифом і змилосердивсь до його, і дав йому ласку в очу доглядника темничнього.

39:22 І віддав доглядник темничний в руки Йосифові всїх позакиданих у темницю, і все, що там роблять, роблено за його порядкуваннєм.

39:23 Доглядник же темничний не дозиравсь нї до чого під його руками; бо Господь був із ним, і що він чинив, у всьому Господь помагав йому.

Мт 13:28–58

28 Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?

29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.

30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.

31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.

32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.

34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:

35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.

36 Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;

38 а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

39 ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.

40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:

41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,

42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.

45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;

46 і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.

47 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;

48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.

49 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,

50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.

52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.

53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.

54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?

57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

Пс 9:1–10:18

9:1 Проводиреві хора: під мутляббен. Псальма Давидова. Славити му Господа всїм серцем моїм; я звіщу про всї чудеса твої.

9:2 Радуватись і веселитись буду задля тебе і сьпівати хвалу імени твоєму, Всевишний!

9:3 Як вороги мої повернулись назад, і, спотикнувшись, погибли перед лицем твоїм.

9:4 Ти бо судив мою правду і мою праведну справу: Ти сїв на престолї, суддя справедливий.

9:5 Ти погромив народи, знищив безбожника, імя їх затер єси на віки вічні.

9:6 Ох вороже! Конець руїнам на віки — і городи понищив ти; ой пропала їх память.

9:7 Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій.

9:8 І він, він судити ме весь сьвіт по правдї, і зробить суд над народами по правотї.

9:9 І буде Господь пристанню пригнетеному, велике прибіжище під час злиднїв.

9:10 І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нїкого, хто шукає тебе, Господи.

9:11 Сьпівайте Господу живущому на Сионї, звіщайте між народами дїла його.

9:12 Бо коли він слїдить за пролитою кровю, то згадає про них; він не забуває голосїння бідолашних.

9:13 Помилуй мене, Господи, зглянься над недолею моєю від ненавидників моїх, і підніми мене від дверей смертї,

9:14 Щоб я ізвістив всю хвалу твою у брамах дочки Сионової; щоб я радувався спасеннєм твоїм.

9:15 Провалились народи в пропасть, що викопали її; зловилась нога їх у сїтях, що заставили їх тайно.

9:16 Пізнали Господа, він звершив суд; безбожник запутався в дїлах рук своїх.

9:17 Нехай повернуться безбожники в пекло, всї народи, що забувають Бога.

9:18 Бо не буде завсїди забутий вбогий, і не пропаде на віки надїя смирних.

9:19 Встань, Господи, щоб не взяв верх чоловік; нехай перед лицем твоїм приймуть суд народи.

9:20 Напусти, Господи, страх на них; нехай знають народи, що вони смертні люде.

10:1 Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?

10:2 Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.

10:3 Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.

10:4 В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

10:5 Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.

10:6 Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.

10:7 Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

10:8 Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,

10:9 Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.

10:10 Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.

10:11 Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!

10:12 Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!

10:13 Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?

10:14 Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.

10:15 Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.

10:16 Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

10:17 Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,

10:18 Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.