День 208 з 365

1 Хр 13:1–14

1 І держав раду Давид з тисячниками, сотниками й з усїма воєводами,

2 І промовив до всього збору Ізраїлського: Коли вам завгодно, й коли на те буде воля Господа, Бога нашого, пошлїм по всїх усюдах до прочих наших братів по цїлїй землї Ізраїлській, а разом із ними до сьвященників і левітів, в міста та оселї їх, щоб вони зібрались до нас,

3 І візьмемо до себе скриню Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали вваги на неї.

4 І сказала вся громада: Нехай буде так! бо цї слова були до вподоби усїй громадї.

5 І зібрав Давид усїх Ізрайлитян від Египецького Сихор-потока до ввіходу в Емат, щоб перенести скриню Божу з Киріятяриму.

6 І пійшов Давид і ввесь Ізраїль до Киріятяриму, що в Юдеї, щоб перенести звідтіль скриню Господа, сидячого на херувимах, де його імя взивали.

7 І повезли ковчег Божий на новому возї з Абинадабового дому, а Оза та Ахіа провожали воза.

8 А Давид та всї Ізрайлитяне грали перед Богом з усієї сили з сьпівами, на цитрах і псалтирях, і бубнах, і цимбалах, та трубах.

9 Як дійшли до Хидонового току, простяг Оза свою руку, щоб придержати скриню, бо воли нахилили її.

10 Але Господь розгнївався на Озу й вмертвив його за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він умер тут таки перед лицем Божим.

11 І засмутився Давид, що Господь убив Озу, й назвав те місце Убиттє Ози; так воно зветься й до сього часу.

12 І злякався Давид Бога в той день, і промовив: Як же ж то менї внести до себе скриню Божу?

13 І не повіз Давид скринї до себе, до Давидового міста, а завернув її до дому Обедедома Гетїя.

14 І зіставала скриня Божа в Обед-Едомовій господї три місяцї, й Господь благословив Обедедовий дїм і все, що в його було.

Дії 24:1–27

1 По пяти ж днях прийшов архиєрей Ананїя з старшими і з речником, Тертилом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.

2 Як же покликано його, почав винувати Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,

3 завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.

4 Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротцї, твоєю ласкою.

5 Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселеннїй, і ватажок Назорейської єресї,

6 що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотїли по нашому закону судити.

7 Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,

8 звелївши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.

9 Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.

10 Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих лїт тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.

11 Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайцять днїв, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.

12 Та й нї в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народї, нї по школах, нї в городї;

13 анї довести менї не можуть, у чому тепер винують мене.

14 Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,

15 маючи надїю в Бозї, чого й самі оцї сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.

16 На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.

17 По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.

18 У сьому знайшли мене очищеного в церкві, — анї з натовпом, анї з бучею, — деякі Жиди з Азиї,

19 котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.

20 Або самі оцї нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,

21 окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.

22 Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.

23 І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нїкому з його знакомих не забороняти послугувати або приходити до него.

24 По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилою, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.

25 Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе.

26 До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесїдував з ним.

27 Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.

Пс 89:1–52

1 На науку; від Етана Езрагітського. Про милостї Господа буду сьпівати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою.

2 Я бо сказав собі, що на віки основана милість, і на небесах утвердиш вірність твою.

3 Зробив я завіт з вибраньцем моїм; я клявся перед Давидом, слугою моїм:

4 На віки забезпечу насїннє твоє, і на всї роди престіл твій збудую.

5 І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі сьвятих.

6 Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві?

7 Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.

8 Господи, Боже сил небесних, хто потужний, як ти, Господи? І вірність твоя кругом тебе.

9 Ти правиш над бурханнєм моря; підіймуться филї його, — ти втихомиряєш їх.

10 Ти розтоптав Египет, як вбитого; сильним рамям твоїм розсипав ворогів твоїх.

11 Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси.

12 Північ і полудень — ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого.

13 Рамя твоє потужне, рука твоя сильна, висока правиця твоя.

14 Справедливість і суд — підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм.

15 Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при сьвітлї лиця твого вони ходити будуть.

16 Твоїм імям радуються цїлий день, і справедливостю твоєю будуть возвисшені.

17 Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш;

18 Бо Господь щит наш, і сьвятий Ізраїля царь наш.

19 Тодї говорив ти у видїнню про твого праведника і сказав: Положив я поміч на потужного, я вивисшив вибранця з народу.

20 Знайшов Давида, слугу мого, сьвятим миром моїм помазав його.

21 З ним буде кріпко рука моя, і рамя моє дасть йому силу.

22 Не подужає його ворог, і син несправедливостї не буде гнобити його;

23 Я розітру перед очима його напасників, і поражу ненависників його.

24 А моя вірність і моя милість буде з ним, і моїм імям буде возвисшений ріг його.

25 Положу руку його на море, а правицю його на ріки.

26 Він буде звати мене: Ти єси батько мій, Бог мій і скеля спасення мого!

27 І зроблю його первородним, найвисшим над царями землї.

28 По віки сохраню милість мою до него, і заповіт мій з ним не зміниться.

29 І посаджу насїннє його на віки, і престіл його, як днї небесні.

30 Коли сини покинуть закон мій, і не будуть ходити в присудах моїх,

31 Коли осквернять установи мої, і заповідї мої не будуть хоронити,

32 То жезлом покараю переступи їх, і ударами несправедливість їх,

33 Але милостї моєї, не одійму від його, і не кину вірностї моєї.

34 Не зневажу заповіту мого і не зміню, що вийшло з уст моїх.

35 Один раз поклявся я сьвятостю моєю: Не злукавлю перед Давидом!

36 Насїннє його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною;

37 Як місяць, так буде він стояти вічно, а сьвідок на облаках вірний.

38 Тепер же ти відкинув і відрікся, розгнївився вельми на помазанця твого;

39 Ти відкинув заповіт слуги твого, зневажив до землї корону його.

40 Розвалив усї мури його, обернув в руїну оружні його замки.

41 Рабують його всї, котрих дорога сюди попаде; сьміховиском стався сусїдам своїм.

42 Ти піднїс правицю напасників його; обрадував всїх ворогів його.

43 Гострого меча його ти на бік одводив, і не дав йому подужати в бою.

44 Ти знищив славу його, і повалив на землю престіл його.

45 Ти убавив йому віку молодого, соромом окрив його.

46 Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя?

47 Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всїх дїтей людських?

48 Котрий чоловік жиє і не побачить смертї, визволить душу свою від сирої землї?

49 Господи, де твої давні милостї, про які ти вірностю перед Давидом клявся?

50 Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серцї моїм від усїх тих багато народів;

51 Від ворогів твоїх, Господи, що соромили слїди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!