День 209 з 365

1 Хр 14:1–16:43

14:1 І послав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, й кедрової деревини, й мурарів та теслїв, щоб збудували йому дїм.

14:2 Як примітив Давид, що Господь утвердив його царем в Ізраїлї, та що високо підвисшив його царство задля народу свого Ізраїля,

14:3 Тодї узяв собі Давид ще більше жінок в Ерусалимі, й народилось Давидові ще більш синів та дочок.

14:4 І оце імення тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан, Соломон;

14:5 Ебеар, Елисуа, Елфалет,

14:6 Ногах, Нафек, Яфія,

14:7 І Елисама, Беелїада, і Елифалет.

14:8 І перечули Филистії, що Давида помазали царем над усїм Ізраїлем, і двинули всї Филистії шукати Давида. Давид же, перечувши про це, пійшов проти них.

14:9 Як же прийшли Филистії, й розложились по долинї Рефаїмів,

14:10 Запитав Давид у Бога, мовляючи: Чи йти менї на Филистіїв і чи віддаси їх в мої руки? І рече до його Господь: Ійди, а я віддам їх у твої руки.

14:11 І двинули вони під Баал-Перазим, і побив їх там Давид, і промовив Давид: Порозносив Бог моїх ворогів моєю рукою, як розтїкаються води. Через це й дали назву тому місцеві: Баал-Перазим (Долина розносу.)

14:12 І покинули вони там своїх богів, а Давид дав приказ, і попалили їх на огнї.

14:13 І знов прийшли Филистії й розтаборились по долинї.

14:14 І ще запитав Давид у Бога, й сказав йому Бог: Не йди просто на їх, одхились узбіч од їх і йди на їх від сторони грушевих дерев;

14:15 І як почуєш шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї розпочинай битву, бо вийшов Бог поперед тебе, щоб розбити стан Филистійський.

14:16 І вчинив Давид, як звелїв йому Бог, і побив Филистійське військо від Габаону до Газеру.

14:17 І пронеслось імя Давидове по усїх краях, і Господь зробив його страшним для всїх народів.

15:1 І побудував він собі доми в містї Давидовому, й приладив місце для скринї Божої, й построїв для неї намет.

15:2 Тодї сказав Давид: Нїхто не повинен носити Божої скринї, окрім левітів, бо їх вибрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий й йому служити до віку.

15:3 І зібрав Давид усїх Ізрайлитян у Ерусалим, щоб внести ковчег Господнїй на його місце, що його приладив для його.

15:4 І скликав Давид Ааронових синів та левітів:

15:5 Із синів Кагатових, Уриїла, начальника, та його братів, — сто двайцять чоловіка;

15:6 З синів Мераріїних, Асаїю, начальника, та його братів, — двістї двайцять чоловіка;

15:7 З синів Герсонових, Йоїля, начальника, та його братів, — сто трийцять чоловіка;

15:8 З синів Елисафанових, Шемаю, начальника, та його братів, — двістї;

15:9 З синів Хевронових, Елїела, начальника, та його братів, — вісїмдесять;

15:10 З синів Уззиїлових, Аминадаба, начальника, та братів його, — сто двайцять.

15:11 І покликав Давид сьвященників: Садока та Абіятара, й левітів: Уриїла, Асаїю, Йоїля, Шемаїю, Елїєла та Аминадаба,

15:12 І сказав їм: Ви голови в родах левітських, осьвятїте себе з братами вашими, й перенесете скриню Господа, Бога Ізрайлевого, на місце, що я приладив для його.

15:13 Бо передше, як вас не було, то Господь, Бог наш, покарав нас за те, що ми не шукали його, як слїд.

15:14 І осьвятились сьвященники й левіти задля того, щоб нести скриню Господа, Бога Ізрайлевого,

15:15 І несли сини Левіїні ковчег Божий на плечах на жертках, як звелїв Мойсей по слову Господньому.

15:16 І звелїв Давид левітським начальникам приставити своїх братів, грачів на приборах музичних, на псалтирях та цитрах та кимвалах, щоб роздавався голос радощів.

15:17 І поставили (такими) левітами Емана, сина Йоїлевого, зпоміж братів його: Асафа, Берехіїного сина; а з синів Мараріїних, братів їх: Етана, Кушаіїного сина;

15:18 А з ними братів їх другорядних: Захарію, Бена, Яазиїла, Шемирамота, Ехиїла, Уннїя, Елїава, Банею, Маасея, Маттатію, Елифлеуя, Микнея й Обед-Едома та Еїєла, воротарів.

15:19 Еман, Асаф та Етан грали голосно на мідяних кимвалах,

15:20 А Захарія, Азиїл, Шемирамот, Ехиїл, Уннїй, Елїав, Массея та Банея — на псалтирях, тонким голосом.

15:21 А Маттатія, Елифелуй, Микней, Обед-Едом, Еїєл та Азазія — на цитрах, щоб зачинати.

15:22 А Хенанїя, старшина над левітами, був вчительом сьпіву, бо він був тямущий в тому.

15:23 Берехія та Елкана були дверниками коло ковчега.

15:24 Шеванїя, Йосафат, Натанаїл, Амасай, Захарія, Банея та Елїєзер, сьвященники, трубили в труби перед Божою скринею. Обед-Едом та Ехія були дверниками коло скринї.

15:25 Отак Давид та Ізраїлські старшини та тисячники пійшли переносити скриню завіту Господнього з дому Обед-Едомового з радощами.

15:26 І як Бог допоміг левітам, що несли скриню завіту Господнього, тодї зарізали на жертву сїм назимків і сїм баранів.

15:27 Давид був одягнутий в висонову одежу, так само й усї левіти, що несли скриню, й сьпівцї, й Хананїя, старшина над музиками й сьпівцями. На Давидї ж був ще лняний ефод.

15:28 Так нїс увесь Ізраїль скриню завіту Господнього з викликуваннєм при гуку рога й труб та кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.

15:29 Коли скриня Господнього зявіту входила в місто Давидове, Мелхола, Саулова дочка, дивилась у вікно, а побачивши, що царь Давид скаче й грає, зганила його в свойму серцї.

16:1 І принесли Божу скриню, й поставили її посеред намету, котрий спорудив для неї Давид, і принесли Богу жертви всепалення й жертви мирні.

16:2 А коли Давид скінчив жертви всепалення й жертви мирні, тодї поблагословив народ іменем Господа.

16:3 І роздав кожному з Ізрайлитян по одному хлїбові й по кусневи мяса й по кухлеві вина,

16:4 І поставив на службу перед скринею Господньою кількох левітів, щоб прославляли, дякували й величали Господа, Бога Ізрайлевого, —

16:5 Асафа — головою, другим по йому Захарію, Еієла, Шемирамота, Ехиїла, Маттатію, Елїава та Банею, Обед-Едома та Еїеля з псалтирями та цитрами, й Асафа, щоб грав на кимвалах;

16:6 А Банею та Озиїла, сьвященників, щоб по всячасно трубили перед скринею завіту Божого.

16:7 Того дня дав Давид перший раз псалом у прославу Господа через Асафа та братів (товаришів) його:

16:8 Славіте Господа, проповідуйте імя його, оповіщайте народам про дїла його;

16:9 Сьпівайте йому, вигравайте йому; оповідайте про всї чуда його;

16:10 Хвалїтеся сьвятим іменем його; нехай радїє серце тих, що шукають Господа;

16:11 Питайте про Господа та силу його, шукайте по всяк час лиця його;

16:12 Згадуйте про чуда, що він творив, про чуда й про суди з уст його;

16:13 Ви, насїння Ізрайлеве, слуги його, сини Яковові, вибрані його!

16:14 Він Господь, Бог наш; суди його по всьому сьвітї.

16:15 Згадуйте вічно завіт його, що заповідав він на тисячу родів,

16:16 Те, що заповідав Авраамові, і в чому клявся Ізаакові,

16:17 І що постановив Яковові за закон, і Ізраїлеві в завіт вічний,

16:18 Кажучи: Тобі дам землю Канаанську в наслїдню державу.

16:19 Іх було тодї не багато, вони були незначущі й чуженицї в нїй;

16:20 І переходили від народу до народу, й з одного царства до другого народу;

16:21 Та він не дозволив нїкому робити їм кривду й карав за них царів:

16:22 Не доторкайтесь до помазанників моїх, і пророкам моїм не чинїте лиха.

16:23 Сьпівайте Господеві, всї краї, сповіщайте щоденно про спасеннє його.

16:24 Оповіщайте поганам про славу його, усїм народам про чуда його;

16:25 Бо великий Господь і достойний хвали, страшнїйший від усїх богів.

16:26 Бо всї боги поганські нїчо, а Господь сотворив небеса.

16:27 Пишнота й величність перед лицем його, сила й веселість на місцї його.

16:28 Приносїть Господеві, народи, приносїть Господеві славу й почесть;

16:29 Віддавайте Господеві славу іменнї його. Візьміть дар, ійдїть перед лице його, поклонїтесь Господеві в красотї сьвятинї його.

16:30 Бійся його, вся земле, бо він оснував землю, вона не порушиться.

16:31 Радїйте небеса, веселись земле! нехай скажуть погани: Господь царює:

16:32 Нехай зашумить море, й що в йому, нехай радїє поле й усе, що на ньому.

16:33 Радїйте вкупі, всї дерева в лїсї, перед лицем Господа, бо він ійде судити землю.

16:34 Славіте Господа, бо його милость віковічна.

16:35 І скажіть: Поможи нам, Боже, спасителю наш! збери нас і захисти нас від народів, щоб ми славили сьвяте імя твоє й хвалились славою твоєю!

16:36 Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, від віку й до віку! І сказав увесь народ: амінь! аллилуя!

16:37 Давид зіставив там, перед скринею завіту Господнього, Асафа та братів його, щоб вони служили перед скринею по всяк час, день-у-день.

16:38 І Обед-Едома й братів його, — шістьдесять і вісїм чоловіка, а Обед-Едома Ідитуненка та Хосу — воротарями,

16:39 А Садока, сьвященника, та братів його сьвященників зоставив перед пробутком Господнїм, що був (передом) на висотї в Габаонї,

16:40 Задля того, щоб вони приносили всепалення Господеві на жертівнику всепалення — завсїди вранцї і ввечері, та задля усього того, що написано в законї Господа, як він заповідав Ізраїлеві;

16:41 А з ними Емана та Ідитуна й других вибраних, кожного поіменно, щоб славили Господа, бо милость його віковічня.

16:42 Зпоміж їх Еман та Ідитун славили Бога, граючи на трубах, кимвалах та всяких музичних приборах, а синів Ідитунових поставив сторожами при воротях.

16:43 І пійшов увесь народ, кожний у свою домівку; вернувся й Давид, щоб поблагословити дім свій.

Дії 25:1–13

1 Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.

2 І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,

3 просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, — змовившись, щоб його вбити на дорозї.

4 Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).

5 Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.

6 І, пробувши у них більш десяти днїв, прибув у Кесарию; назавтра ж сївши на судищі, звелїв привести Павла.

7 Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.

8 А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нїчого не провинив.

9 Фест же, хотївши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?

10 Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нїчим не скривдив я, як і ти добре знаєш.

11 Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.

12 Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.

13 Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.

Пісн 7:10–8:4

7:11 Я належу до друга мого, він лине серцем до мене.

7:12 Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах;

7:13 Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї; там ти моїх ласк дознаєш.

7:14 Пахнуть вже там мандрагори; у дверей наших всякі що найлучші плоди, нові й давні; все те я надбала про тебе, мій любий.

8:1 Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї! Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено.

8:2 Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки. Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних.

8:3 Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.

8:4 Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо!