День 210 з 365
1 Хр 17:1–18:17, Дії 25:14–27, Пс 90:1–17
Старий Заповіт
17:1 Коли Давид жив в своєму домі, то раз якось сказав Давид до Натана пророка: Оце я живу в кедровому домі, а скриня Господнього завіту під наметом.
17:2 І сказав Натан до Давида: Все, що в тебе на серцї, роби, бо при тобі Бог.
17:3 Але тієї ж таки ночі було слово Боже до Натана:
17:4 Пійди й скажи мойму слузї Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш менї дім на пробуток,
17:5 Бо я не жив в домі від того дня, як вивів синів Ізрайлевих, і до цього дня, а де була скриня, там був і пробуток мій.
17:6 Куди нї ходив я з усїм Ізраїлем, чи сказав же я хоч слово котрому небудь із суддїв Ізрайлевих, що їм приказував пасти мій народ: Чом ви не збудуєте менї кедрового дому?
17:7 От і тепер скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був князем народу мого Ізраїля;
17:8 І бував з тобою скрізь, куди ти їх водив, і вигубляв усїх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і вчинив твоє імення, як імення великих на землї;
17:9 І приладив я місце про народ мій — Ізраїля, й насаджу його, й буде він спокійно жити на свойму місцї, й не будуть його трівожити, й безбожники не будуть більше тїснити його, як передше,
17:10 За тих часів, коли я настановив суддїв над народом моїм Ізраїлем; і я впокорю всїх ворогів твоїх; і сповіщаю тебе, що Господь збудує дім тобі.
17:11 А як сповниться твій час, і ти одійдеш до батьків твоїх, тодї я поставлю насїннє твоє після тебе, що буде з синів твоїх, і зміцню його на царстві.
17:12 Він збудує дом менї, а я утверджу престол його на віки.
17:13 Я буду йому отцем, а він буде менї сином, — і милостї моєї не відойму від його, як одняв від того, що був навперід тебе.
17:14 Я посаджу його в мойму домі й в мойму царстві по віки, а престол його тревати ме по віки.
17:15 Усї цї слова й все видиво переказав Натан докладно Давидові.
17:16 І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти так високо піднїс мене?
17:17 А й те ще за мало видалось в очах твоїх, Боже; ти сповіщаєш про дім слуги твого на далеку будущину, й споглядаєш на мене, Господи Боже, як на чоловіка великого!
17:18 Що ж ще більше може додати перед тобою Давид, щоб ти ще більш прославив слугу твого? О, ти знаєш слугу твого!
17:19 Господи! для слуги твого чиниш ти по серцї твойму все це велике, щоб виявити всяку велич.
17:20 Господи! Нема рівного тобі, й нема Бога, окрім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми ушами.
17:21 І де є в сьвітї такий народ, як твій народ Ізраїль, сей єдиний народ на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя через велике й страшне дїло — через прогнання поган зперед лиця народу твого, що його визволив єси з Египту.
17:22 Ти вчинив народ твій Ізраїля своїм власним народом по віки, й ти, Господи, став йому Богом.
17:23 А тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дом його, справди по віки, й вчини, як сказав єси.
17:24 І нехай звеличиться імя твоє по всї вічні часи, щоб говорили: Господь Саваот, Бог Ізрайлїв, — він є Богом над Ізраїлем! і дім слуги твого Давида нехай стоїть твердо перед лицем твоїм.
17:25 Задля того, що ти Боже мій, виявив слузї твойму, що збудуєш дом йому, набрав слуга твій відваги, молитись оце перед тобою.
17:26 Оце ж, Господи, ти Бог, і ти сказав про слугу твого таке добро!
17:27 Почни ж благословляти дом слуги твого, щоб він повік стояв перед лицем твоїм. Бо коли ти, Господи, поблагословиш, то буде він благословен по віки!
18:1 Після сього побив Давид Филистіїв і підневолив їх, і взяв Гет та залежні від його міста з рук Филистіїв.
18:2 До того побив Моабіїв, і стали Моабії невольниками Давидовими, платячи йому данину.
18:3 Дальше побив Давид Адраазера, царя Собського, в Ематї, як він саме був у дорозї, утвердити свою власть при ріцї Евфратї.
18:4 І забрав в його Давид тисячу возів, сїм тисяч кінноти й двайцять тисяч піхоти, і поламав Давид усї вози, зіставивши з їх тільки сто.
18:5 Дамаські Сирийцї прийшли були на поміч Адраазерові, цареві Собському, але Давид побив двайцять дві тисячі Сирийцїв.
18:6 І поставив Давид в Дамаській Сириї військо оборонне, і стали Сирийцї Давидовими підданими, платячи йому дань. І допомагав Господь Давидові скрізь, киди він було нї обернеться.
18:7 І забрав Давид золоті щити, що були в слуг Адраазерових, і принїс їх в Ерусалим.
18:8 А з Тивхати, та з Куна, міст Адраазерових, взяв Давид дуже багато мідї. З неї поробив Соломон мідяне море й стовпи й мідяний посуд.
18:9 І почув Той, царь Емату, що Давид побив усе військо Адраазера, Собського царя,
18:10 І послав Йорама, сина свого, до царя Давида, поздоровити його й подякувати за те, що він воював з Адраазером і побив його, — бо Той воювався з Адраазером — і (принїс з собою) посуд золотий, срібний та мідяний;
18:11 І присьвятив се царь Давид Господеві вкупі з сріблом та золотом, що забрав у всїх народів: в Ідумеїв, Моабіїв, Аммонїїв, Филистіїв та в Амаликіїв.
18:12 Абесса ж Саруєнко побив Ідуміїв в Соляній долинї — вісїмнайцять тисяч;
18:13 І поставив в Ідумеї військо оборонне й стали всї Ідумії Давидовими підданими. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він повертався.
18:14 І царював Давид над усїм Ізраїлем, і чинив суд і справедливість всему народові свойму.
18:15 Йоаб Саруєнко гетьманував над військом, Йосафат же Ахилуденко списував дїї;
18:16 А Садок, Ахитубів син, та Ахимелех, син Абіятарів, були сьвященниками, а Суса писарем;
18:17 А Банея Йодаєнко був над хелетеями та фелетеями, Давидові ж сини — першими дворянами.
Новий Заповіт
14 А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;
15 про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него.
16 Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, нїж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.
17 Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.
18 Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,
19 були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.
20 Я ж, сумнїваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.
21 Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.
22 Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.
23 Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.
24 І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.
25 Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.
26 Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.
27 Нерозсудливо бо менї здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.
Псалом
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
3 Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
5–6 Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає. Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
11 Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
12 Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!
14 Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
15 Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
16 Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!