1 Хронікрозділ 17

Тлумачення на розділ (російською)

1–2. Намерение Давида построить храм. 3–15. Откровение ему через пророка Нафана. 16–27. Молитва Давида.

Семнадцатая глава представляет, за немногими исключениями, дословное повторение содержания VII гл. 2 кн. Царств.

1Коли Давид жив в своєму домі, то раз якось сказав Давид до Натана пророка: Оце я живу в кедровому домі, а скриня Господнього завіту під наметом.

Тлумачення, в. 1 (російською)

. Автор Паралипоменон опускает выражение 1 ст. VII гл. 2 кн. Царств: «когда Иегова успокоил его (Давида) со всех сторон, от всех врагов», в целях устранения противоречия данных слов с дальнейшим повествованием, так как самые кровавые войны Давида с окрестными народами падали на последующее время.

2І сказав Натан до Давида: Все, що в тебе на серцї, роби, бо при тобі Бог.

3Але тієї ж таки ночі було слово Боже до Натана:

4Пійди й скажи мойму слузї Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш менї дім на пробуток,

Тлумачення, в. 4 (російською)

. Во 2 Цар V:5 слова Господа имеют форму вопроса, даже сомнения: «ты ли построишь Мне дом?» Здесь они заменяются выражением характера положительного: «не ты построишь Мне дом для обитания» .

5Бо я не жив в домі від того дня, як вивів синів Ізрайлевих, і до цього дня, а де була скриня, там був і пробуток мій.

6Куди нї ходив я з усїм Ізраїлем, чи сказав же я хоч слово котрому небудь із суддїв Ізрайлевих, що їм приказував пасти мій народ: Чом ви не збудуєте менї кедрового дому?

Тлумачення, в. 6 (російською)

. Титул «судья» заменяется во 2 Цар VII:7 титулом «вождь», «предводитель». Судьи — верховные правители одного или нескольких колен в период от смерти Иисуса Навина до воцарения Саула. Вождь — начальник, предводитель каждого колена порознь, во все время сохранения раздельности колен.

7От і тепер скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був князем народу мого Ізраїля;

8І бував з тобою скрізь, куди ти їх водив, і вигубляв усїх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і вчинив твоє імення, як імення великих на землї;

9І приладив я місце про народ мій — Ізраїля, й насаджу його, й буде він спокійно жити на свойму місцї, й не будуть його трівожити, й безбожники не будуть більше тїснити його, як передше,

10За тих часів, коли я настановив суддїв над народом моїм Ізраїлем; і я впокорю всїх ворогів твоїх; і сповіщаю тебе, що Господь збудує дім тобі.

Тлумачення, в. 10 (російською)

. Во 2 Цар VII:11 глагол «возвещаю» стоит во втором лице и прямо относится к Иегове: «Иегова возвестил».

11А як сповниться твій час, і ти одійдеш до батьків твоїх, тодї я поставлю насїннє твоє після тебе, що буде з синів твоїх, і зміцню його на царстві.

Тлумачення, в. 11 (російською)

. В буквальном переводе с еврейского: «так как исполнились дни твои, чтобы идти тебе к предкам своим», стих производит впечатление того, что откровение сообщено Давиду незадолго до его смерти. В кн. Царств — VII:12 — иное выражение: «когда же исполнятся дни твои и ты почиешь с отцами своими» . Правильное чтение, несомненно, на стороне кн. Царств, так как откровение через Нафана было сообщено Давиду в начале, но не в конце его правления.

12Він збудує дом менї, а я утверджу престол його на віки.

13Я буду йому отцем, а він буде менї сином, — і милостї моєї не відойму від його, як одняв від того, що був навперід тебе.

Тлумачення, в. 13 (російською)

. Автор опускает составляющие вторую половину ст. 14 VII гл. 2 кн. Царств слова: «если он согрешит, Я накажу его жезлом мужей и ранами сынов человеческих», может быть, для того, чтобы оттенить непрекращающуюся милость Иеговы к дому Давида и тем выставить последний в одном благоприятном свете, или же в целях указать на прямое отношение обетования о потомке Давида к одному Мессии: «который был прежде тебя», т. е. Саул. Он прямо и назван во 2 Цар VII:15.

14Я посаджу його в мойму домі й в мойму царстві по віки, а престол його тревати ме по віки.

Тлумачення, в. 14 (російською)

. Чтение кн. Паралипоменон сильнее оттеняет мессианский характер обетования, чем уклоняющееся от него чтение 2 кн. Царств. Потомок Давида будет «вечен в доме Моем и в царстве Моем», т. е. в теократии, существование которой не кончилось временами Ветхого Завета.

15Усї цї слова й все видиво переказав Натан докладно Давидові.

16І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти так високо піднїс мене?

17А й те ще за мало видалось в очах твоїх, Боже; ти сповіщаєш про дім слуги твого на далеку будущину, й споглядаєш на мене, Господи Боже, як на чоловіка великого!

Тлумачення, в. 17 (російською)

. Фраза: «и взираешь на меня, как на человека великого, Господи Боже», заменяет неясное выражение 2 Цар VII:19: «это уже по-человечески, Господи мой, Господи» .

18Що ж ще більше може додати перед тобою Давид, щоб ти ще більш прославив слугу твого? О, ти знаєш слугу твого!

Тлумачення, в. 18 (російською)

. 2 книга Царств, проводящая в параллельном данному стиху месте — VII:20 мысль, что Давид не знает, как отблагодарить Господа, дает чтение более понятное, чем кн. Паралипоменон, указывающая, что Давид не знает, чего ему следует желать для своей славы.

19Господи! для слуги твого чиниш ти по серцї твойму все це велике, щоб виявити всяку велич.

20Господи! Нема рівного тобі, й нема Бога, окрім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми ушами.

21І де є в сьвітї такий народ, як твій народ Ізраїль, сей єдиний народ на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя через велике й страшне дїло — через прогнання поган зперед лиця народу твого, що його визволив єси з Египту.

22Ти вчинив народ твій Ізраїля своїм власним народом по віки, й ти, Господи, став йому Богом.

23А тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дом його, справди по віки, й вчини, як сказав єси.

24І нехай звеличиться імя твоє по всї вічні часи, щоб говорили: Господь Саваот, Бог Ізрайлїв, — він є Богом над Ізраїлем! і дім слуги твого Давида нехай стоїть твердо перед лицем твоїм.

25Задля того, що ти Боже мій, виявив слузї твойму, що збудуєш дом йому, набрав слуга твій відваги, молитись оце перед тобою.

26Оце ж, Господи, ти Бог, і ти сказав про слугу твого таке добро!

27Почни ж благословляти дом слуги твого, щоб він повік стояв перед лицем твоїм. Бо коли ти, Господи, поблагословиш, то буде він благословен по віки!

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.