День 231 з 365

2 Хр 32:1–33:25

32:1 Після таких дїл та вірностї, прийшов Сеннахирим, царь Ассирийський, і вступив у Юдею, і облїг утверджені міста, й задумав загарбати їх собі.

32:2 Як Езекія побачив, що прийшов Сеннахирим, маючи на думцї воювати проти Ерусалиму;

32:3 То постановив з князями своїми та з своїми військовими людьми позасипати водні джерела, що за містом; і ті допомогли йому.

32:4 І зібралась сила народу, і засипали всї джерела й потік, що перепливав тую сторону, кажучи: Нехай не знайдуть царі Ассирийські, що поприходили, багато води, (щоб не мали сили).

32:5 І поновив він сквапно ввесь мур, що був завалився, та построїв наверху башту, а знадвору поставив другий мур, і укріпив Милло в містї Давидовому, й наготував безлїч зброї та щитів.

32:6 І настановив військових начальників над народом, і зібрав їх перед себе на майдан коло міської брами, і промовляв їм до серця, й сказав:

32:7 Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь царя Ассирийського і всього множества, що з ним; бо з нами більше нїж з ним:

32:8 З ним рамя тїлесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб помагати нам і битись в битвах наших. І скріпився народ від таких слів Езекії, царя Юдейського.

32:9 Після сього послав Сеннахирим, царь Ассирийський, своїх слуг у Ерусалим, — сам він стояв проти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Езекії, царя Юдейського, й до всїх Юдеїв, що в Ерусалимі, сказати:

32:10 Так говорить Сеннахирим, царь Ассирийський: На що ви покладаєте надїю й седите в твердинї в Ерусалимі?

32:11 Чи не зводить вас Езекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, говорячи: Господь, Бог наш, спасе нас від руки царя Ассирийського?

32:12 Чи ж не сей то Езекія опустошив висоти його й жертовники його, та й сказав Юдеї та Ерусалимові: Перед одним жертовником покланяйтесь і палїть на йому кадило?

32:13 Хиба ж ви не знаєте того, що зробив я й батьки мої з усїма народами країв? Чи змогли ж боги народів тих земель спасти свій край від руки моєї?

32:14 Котрий з усїх богів в народів, вигублених батьками моїми, зміг урятувати свій народ від руки моєї? Як же зможе ваш Бог спасти вас від руки моєї?

32:15 І тепер нехай не ошукує вас Езекія й не відхиляє вас на такий спосіб; не йміть йому віри. Коли нї один бог нї в одного народу й царства не мав сили спасти свій народ від моєї руки та від руки батьків моїх, то й ваш Бог не спасе вас від руки моєї.

32:16 І багато ще говорили слуги його проти Господа Бога та проти Езекії, слуги його.

32:17 І листи писав він, а в них зневажав Господа, Бога Ізрайлевого й говорив проти його такі слова: Як боги народів земних не спасли своїх народів від моєї руки, так і Бог Езекіїн не врятує свого народу від руки моєї.

32:18 І кричали вони голосним криком мовою Юдейською до народу Ерусалимського, що був на мурі, щоб настрахати його, й злякати його, та взяти місто.

32:19 І говорили про Бога Ерусалима, неначе про богів народів землї, — виробів рук людських.

32:20 І помолився царь Езекія й пророк Ісаїя Амосенко, і взивали до неба.

32:21 І послав Господь ангела, і вигубив він усїх хоробрих і головного начальника, і начальників в війську царя Ассирийського. І вернувся він засоромлений в свій край; і як прийшов в дім бога свого, то його сини, що вийшли з чересел його, вбили його там мечем.

32:22 Так спас Господь Езекію і осадників Ерусалимських від руки Сеннахирима, царя Ассирийського, і від руки всїх; і хоронив їх звідусїль.

32:23 Тодї многі приносили дари Господеві в Ерусалим і дорогі речі Езекії, цареві Юдейському. І став він після сього великим в очах усїх народів.

32:24 В той час заслаб Езекія смертельно. І помолився Господеві, і він вислухав його і показав йому чудо.

32:25 Але не подякував Езекія за послані йому добродїйства; бо згордїло серце його. І був на його гнїв Божий й на Юдею, й на Ерусалим.

32:26 Але як впокорився Езекія, через те що згордїло було серце його, сам він і осадники Ерусалимські, то не впав на його гнїв Господнїй за часів Езекії.

32:27 І мав Езекія багацтво й славу дуже велику, й зробив собі скарбівню на срібло й золото, й дороге каміннє, та на пахощі, і щити, й на всякий дорогоцїнний посуд,

32:28 І комори на добутки з землї, на хлїб, вино й оливу, і стайнї про всякий скот, і загороди про череди;

32:29 І побудував собі міста. А черед овець та товару було в його дуже много, бо Бог дав йому дуже великі маєтки.

32:30 Він же, Езекія, загатив верхню течію води Геона й провів її на низ до західнього боку міста Давидового; й щастилось Езекії в кожному дїлї його.

32:31 Тільки при посланцях від князїв Вавилонських, що посилали до його спитати про чудо, бувше на землї, покинув його Бог, щоб вивірити його і виявити все, що в його на серцї.

32:32 Прочі дїї Езекіїні і чесноти його списані в видїннї Ісаїї Амосенка, пророка, і в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.

32:33 І спочив Езекія при батьках своїх, і поховали його над гробовищем синів Давидових; і віддали йому пошану після його смертї всї Юдеї і осадники Ерусалимські. І став царем Манассія, син його, замість його.

33:1 Манассії було дванайцять років, як став царем, а пятьдесять пять років царював він у Ерусалимі.

33:2 І чинив він невгодне в очах Господнїх, ійдучи за гидотами народів, що їх прогнав Господь зперед лиця синів Ізрайлевих:

33:3 І побудував знов висоти, що попустошив Езекія, батько його, й построїв жертовники Баалам, і позаводив дуброви, та поклонявся усьому воінству небесному, і служив йому;

33:4 І спорудив жертовники в домі Господньому, що про його заповідав Господь: в Ерусалимі буде імення моє по віки;

33:5 І построїв жертовники усьому воінству небесному на обох дворах дому Господнього.

33:6 Таки ж переводив він синів своїх через огонь у долинї сина Енномового, й знахорював, і ворожив і чарував, і позаводив викликачів мертвих та чарівників, і коїв богато злого в очах Господа, щоб його гнївити.

33:7 І поставив вирізаного ідола, що його зробив, у домі Божому, що про його говорив Бог Давидові та Соломонові, синові його: в сьому домі та в Ерусалимі, що я вибрав ізпоміж усїх поколїнь Ізрайлевих, положу я імя моє навіки;

33:8 І не допущу виступити нозї Ізраїля з сієї землї, що я затвердив за батьками їх, коли тільки пильнувати муть, щоб виконувати все, що я заповідав їм, по всьому закону й постановам, і приказам, наданим рукою Мойсейовою.

33:9 І так довів Манассія Юдею та осадників Ерусалимських до того, що вони чинили гірше від тих народів, яких вигубив Господь зперед лиця синів Ізрайлевих.

33:10 І говорив Господь до Манассії й до народу його, але вони не слухали.

33:11 І навів Господь на їх воєводів царя Ассирийського; й забили вони Манассію в кайдани, й закували його в ланцюги та й одвели в Вавилон.

33:12 Та в тїснотї своїй став він благати лице Господа, Бога свого, і смирився вельми перед Богом батьків своїх.

33:13 І помолився йому, і Бог прихилився до його й вислухав благання його й вернув його в Ерусалим на царство його. І пересьвідчився Манассія, що Господь є Богом.

33:14 І після того построїв він знадвірний мур міста Давидового, на західньому боцї Геона, долиною аж до приходу в рибні ворота; й протяг його кругом Офела, і підвів його високо. І настановив воєводів по всїх утверджених містах в Юдеї.

33:15 І повикидав чужоземних богів і ідола з дому Господнього, й усї божницї, які понаставляв на горі при домі Господньому і в Ерусалимі, та й повикидав їх за місто.

33:16 І поставив наново жертовник Господнїй, і принїс на йому жертви мирні й похвальні, і звелїв Юдеям, щоб служили Господеві, Богові Ізрайлевому.

33:17 Але народ приносив ще жертви на висотах, хоч то й Господеві, Богові свойму.

33:18 Прочі дїї Манассіїні і його молитва до Бога свого, і слова пророків, що говорили до його в імя Господа, Бога Ізрайлевого, знаходяться в записах про царів Ізрайлевих.

33:19 Та й молитва його, і те, що Бог прихилився до його, й усї його гріхи та беззаконностї його, і місця, на яких він завів був висоти й поставив образи Астарти та ідолів, перед тим нїм упокорився, списані в записах Хозая.

33:20 І спочив Манассія при батьках своїх, і поховали його в його домі. І став царем Амон, син його, замість його.

33:21 Двайцять два роки було Амонові, як став царем, а два роки царював в Ерусалимі,

33:22 І чинив невгодне в очах Господнїх так, як чинив Манассія, батько його: і всїм ідолам, що поробив Манассія, батько його, приносив Амон жертви й служив їм.

33:23 І не смирився перед лицем Господнїм, як був смирився Манассія, отець його; назворіт, Амон збільшив гріхи свої.

33:24 І змовились на його слуги його і вбили його в його домі.

33:25 Але народ землї повбивав усїх, що були в змові проти царя Амона; і постановив народ царем Йосію, сина його замість його.

1 Ів 2:15–29

15 Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;

16 все бо, що в сьвітї, — хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, — не з Отця а зо сьвіта.

17 І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.

18 Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година.

19 Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всї наші.

20 І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все.

21 Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди.

22 Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина.

23 Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.

24 Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробуває; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отцї.

25 А се обітниця, котру обіцяв нам, — життє вічнє.

26 Се писав я вам про тих, що підманюють вас.

27 Та помазаннє, котре ви приняли від Нього, в вас пробуває, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазаннє навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.

28 Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приходї.

29 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся.

Йов 5:22–6:7

5:22 Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.

5:23 Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.

5:24 І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш.

5:25 І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.

5:26 Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.

5:27 От чого ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!

6:1 І відказав Йов і промовив:

6:2 О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!

6:3 Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.

6:4 Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.

6:5 Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?

6:6 Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?

6:7 (тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.