День 268 з 365

Іс 40:1–41:29

40:1 Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш;

40:2 Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої.

40:3 (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;

40:4 Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.

40:5 Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.

40:6 Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло — трава, й всяка краса його — в полі цьвітка.

40:7 Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде — трава.

40:8 Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.

40:9 Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, — Бог ваш!

40:10 Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї — власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.

40:11 Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.

40:12 Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових — горби?

40:13 Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?

40:14 З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?

40:15 В його люде — мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.

40:16 Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.

40:17 Всї народи перед ним — нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.

40:18 Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?

40:19 Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.

40:20 Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.

40:21 Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?

40:22 Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому — хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.

40:23 Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних — у пусту марницю.

40:24 Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, — дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.

40:25 Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий.

40:26 Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.

40:27 Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.

40:28 Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, безʼутомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?

40:29 Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.

40:30 І молодїж, буває, знеможе — ослабне, та й мужі впадають на силах,

40:31 Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.

41:1 Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд.

41:2 Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, — луком його в солому, рознесену вітром.

41:3 Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами.

41:4 Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я — Господь, первий (з усього) й останній, я — все той самий?

41:5 Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи;

41:6 Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!

41:7 Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався.

41:8 Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, —

41:9 Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,

41:10 Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я — Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.

41:11 Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують; в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої.

41:12 Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх; ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть;

41:13 Я бо, — Господь Бог твій; я держу тебе за руку-правицю; я говорю тобі: не лякайся, я помагаю тобі!

41:14 Не бійся, Якове, червяку мій, Ізраїлю, малолюдку, — я помагаю тобі, — говорить Господь, твій відкупитель, Сьвятий Ізраїлїв.

41:15 Я зроблю тебе валом зубчастим, новим, гострим; молотити меш гори, розтирати горби на мілкий порох.

41:16 Віяти меш їх, а вітер буде розносити їх, ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим.

41:17 Злиденні й убогі шукають води, — не знаходять; сохне язик їх від згаги; я ж, Господь, почую їх, я, Бог Ізрайлїв, не опущу їх.

41:18 На горах вітворю ріки й бурчаки по байраках; озером степ ізроблю, а сухі суходоли — повними криничин.

41:19 Засаджу пустиню кедром, сосною, оливою й миртом; украшу степ явором, буком та кипарисом,

41:20 Нехай бачять і знають і розумно всїм буде, що рука Господня вчинила все те, й Сьвятий Ізрайлїв се сотворив.

41:21 Тепер же прийдїть ви, з справою вашою, говорить Господь; подайте докази ваші, говорить царь Яковів.

41:22 Нехай вони приступлять і скажуть нам, що має настати; нехай звістять що-небудь передом, заки ще постало, а ми станемо умом доходити та й збагнемо, на який конець воно вийшло, — нехай скажуть нам наперед, що ще буде.

41:23 Будущину возвістїте, нехай же ми знаєм, що ви боги, або зробіть що-небудь, добре або хоч і лихе, щоб ми здивовались, та разом із вами побачили.

41:24 Та ви — нїщо, та й витвір ваш неварт нїчого; гидота той, хто вас вибирає.

41:25 Я розбудив його від півночі, й він прийшов; та й на сходї сонця буде він призивати імя моє, й топтати можних, як болото, й місити, мов той ганчар глину.

41:26 Хто звістив се з початку, щоб ми те знали, хто заздалегідь наперід, — щоб ми могли були сказати: Се правда? Нї, нїхто не звістив, нїхто не чув із вас слова!

41:27 Я первий сказав Сионові: Ось він! і дав Ерусалимові благовістника.

41:28 Я розглядався, та не було нїкого, й між ними не найшовся порадник, щоб я міг запитатись, і менї відказано.

41:29 От-що: всї вони — одно нїщо, й вироблено їх надармо; вітер порожній — божища їх!

1 Кор 11:1–34

1 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.

2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.

3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу — Бог.

4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.

5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.

6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.

7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.

8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.

9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.

10 Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.

11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.

12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.

13 Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?

14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?

15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.

16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.

17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.

18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.

19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.

20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.

21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.

22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.

23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,

24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.

25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.

26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.

27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.

28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.

29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.

30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.

31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.

32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.

33 Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.

34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.

Пс 114:1–115:18

114:1 Аллилуя! Як виходив Ізраїль з Египту, дім Якова зпоміж людей чужої мови,

114:2 Стала Юдея сьвятинею його, Ізраїль царством його.

114:3 Побачило море і розступилось, Йордан назад повернувся.

114:4 Гори, як барани, скакали, горби — як ягнята.

114:5 Чого ж се ти, море, розступилось? І ти, Йордане, чого назад повернувся?

114:6 Ви, гори, що як барани скачите? Ви, горби, як малі ягнята?

114:7 Здвигнись перед Господом, земле, перед Богом Якова!

114:8 Що обернув скелю в озеро, й добув жерело з кременистої опоки.

115:1 Не нам, Господи, не нам, но імені твому дай славу по милостї твоїй, по правдї твоїй!

115:2 Чому мають казати народи: Де ж їх Бог?

115:3 Але ж Бог наш на небесах; все, що любо йому, він творить.

115:4 Божища їх — срібло і золото, твориво рук чоловічих.

115:5 Мають уста, і не говорять; очі мають, і не бачать;

115:6 Мають уші, і не чують; нїздра мають, і нема в них нюху.

115:7 Руки їх не беруть; ноги їх не ходять; не чути жадного голосу з їх горла.

115:8 Їм рівні ті, що роблять їх, кожний, що на них вповає.

115:9 Ізраїлю, вповай на Господа! Він поміч їх і щит їх.

115:10 Доме Ааронів, уповай на Господа! Він поміч їх і щит їх.

115:11 Ви, що боїтесь Господа, вповайте на Господа! Він поміч їх і щит їх.

115:12 Господь спогадав нас, він буде благословити: Благословити ме дім Ізраїля, благословити ме дім Аарона.

115:13 Буде благословити боящихся Господа, малих вкупі з великими.

115:14 Помножить вас Господь, вас і дїтей ваших.

115:15 Нехай благословить вас Господь, що сотворив небеса і землю.

115:16 Небеса, Господнї небеса, а землю дав дїтям людським.

115:17 Мертві не будуть хвалити Господа, нї всї ті, що йдуть до місця мовчання.

115:18 Ми ж будем прославляти Господа, від нинї по віки. Хвалїте Господа!