День 3 з 365

Бут 6:1–7:24

6:1 Як почали ж люде намножуватись на землї та понароджувалось дочок у їх,

6:2 Тодї сини Божі, бачивши, що в синів чоловічих дочки хороші, брали їх за жінок, хто котору вподобав.

6:3 І рече Господь: Не буде мій дух переважувати в людинї до віку, бо вона тїло; дак нехай віку людського буде сто і двайцять год.

6:4 Були тодї на землї велетьнї, та й навпосьлї, як сини Божі горнулись до дочок чоловічих, а вони їм роджали. Се ті потужники, що з давнїх давен бували високо вславлені.

6:5 Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе,

6:6 Дак жалкував Господь, що сотворив чоловіка на землї, тай журився тяжко.

6:7 І рече Бог: Вигублю чоловіка, що із землї, як чоловіка, так і скотину, і лазюче і летюче: бо взяла мене досада, що посоздавав їх.

6:8 Нояг же здобувся на ласку в Господа.

6:9 Оце ж Ноягова й постань. Нояг був праведний чоловяга, без гріха між сучасниками своїми. Нояг ходив з Богом.

6:10 І появив Нояг три сини: Сема, Хама і Яфета.

6:11 Земля ж попсувалась перед Богом, і сповнилась насильством земля.

6:12 І споглянув Бог на землю, аж вона зопсувалась: бо зопсувало всяке тїло свою путь на землї.

6:13 І рече Бог Ноягові: Конець усякому тїлу прийшов перед мене: бо землю сповнено насильством од них. Оце ж хочу їх викоренити з землї.

6:14 Зроби собі ковчег із соснового дерева; гнїзда поробиш у ковчезї та й посмолиш його з середини і надвору смолою.

6:15 А зробиш ковчег тако: трох сот локот завдовжки ковчег, і пятьдесять локот завширшки, а трийцять локот заввишки.

6:16 Просьвіт зробиш у ковчезї і зведеш його в локіть угорі; двері ж у ковчезї зробиш із боку, а житла у два і у три поверхи робити меш.

6:17 Я ж оце наведу потоп, воду на землю, щоб вигубити всяке тїло, що є в її живий дух попід небесами, і все, що є на землї, повиздихає.

6:18 І поставлю заповіт (умову) з тобою: Ввійдеш у ковчег ти і синове твої і жена твоя і жени синів твоїх з тобою.

6:19 І од усякого живого і од усякого тїла по двоє од усїх уведеш у ковчег, щоб живими остались з тобою: самець і самиця будуть.

6:20 Од усього птаства по роду, і од усякої скотини по роду, і од усього лазючого, що човгає по землї по роду їх; двоє од усякого ввійдуть у ковчег до тебе, щоб зостались живими. Ти ж возьми всякої харчі собі, щоб мали ви що їсти.

6:21 І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь, і притьма так учинив.

7:1 І рече Бог до Нояга: Увійди сам і ввесь дом твій у ковчег; бо тебе вбачав я праведним передо мною в сьому родї.

7:2 Від усякої ж скотини чистої введи до себе по семеро, самця і самицю, від скотини ж нечистої по парі, самця і самицю,

7:3 І від птаства небесного по семеро, самця і самицю, щоб насїннє живе переховати по всїй землї.

7:4 Ще бо сїм день, і дощувати му на землю сорок день і сорок ночей, та й вигублю з лиця землї всяке живе, що сотворив.

7:5 І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь Бог.

7:6 Ноягові ж було шістьсот год, як стався потоп водний на землї.

7:7 І ввійшов Нояг, і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ними у ковчег задля води потопньої.

7:8 І з чистої скотини і з скотини нечистої і з птаства і з усього лазючого поповза по землї,

7:9 По парі ввійшло до Нояга в ковчег, самець і самиця, як заповідав Бог Ноягові.

7:10 І сталось по семи днях, що вода потопня поняла землю.

7:11 В шести сотьньому роцї Ноягового віку, другого місяця, на сїмнайцятий день місяця, того ж дня, порозверзались усї жерела великої безоднї, і хляби (вікна) небесні повідчинялись.

7:12 І лило на землю сорок день і сорок ночей.

7:13 Того дня ввійшов Нояг, Сем, Хам і Яфет, сини Ноягові, і жінка Ноягова і троє жінок синів його з ним у ковчег;

7:14 Вони і усяка животина по свойму роду, і всяка скотина по кодлу, і усяке лазюче поповза, що човгає по землї по кодлу свойму, і всяке птаство пернате.

7:15 Поввіходили до Нояга у ковчег по парі усякого тїла, що в йому є живий дух.

7:16 І входячі були самець і самиця од усякого тїла, як заповідав йому Бог. І зачинив Господь Бог ковчег ізнадвору.

7:17 І затоплювало землю сорок день, і прибувало води, і підіймало ковчег у гору над землею.

7:18 І впотужнювалась вода, і прибувала велико на землї, і носився ковчег по водї.

7:19 І впотужнювалась вода на землї несказанно, і поняла всї високі гори, по під небесами.

7:20 Прибула понад ними вода на пятнайцять локот, і поняла всї високі гори.

7:21 І повиздихало всяке тїло, що двигалось по землї, і з птаства і з скотини, і з зьвіра, і з усякого лазючого поповза по землї і всяка людина.

7:22 Усе, в чого було диханнє і все, що було на сусї, повиздихало.

7:23 І погинуло все живе, що було на земному лицї, погинуло, і людина і скотина і лазюче поповза, і птаство небесне, і вигублено все те на землї, і зоставсь Нояг один да те, що було з ним у ковчезї.

7:24 І впотужнювалась вода на землї сто і пятдесять день.

Мт 3:1–17

1 Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській,

2 і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.

3 Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустинї: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.

4 Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясницї своїй; а їдою його була сарана та дикий мед.

5 Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська,

6 і хрестились в Йорданї від него, сповідаючи гріхи свої.

7 Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?

8 Принесїть же овощ достойний покаяння;

9 і не думайте казати в серцї своєму: В нас батько Авраам; бо я вам кажу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.

10 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь.

11 Я оце хрещу вас водою на покаяннє; а Той, що йде за мною, потужнїщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем.

12 У руцї в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.

13 Приходить тодї Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него.

14 Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене?

15 Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо так годить ся нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.

16 І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.

17 І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

Пс 2:1–12

1 Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?

2 Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:

3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!

4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.

5 Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.

6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,

7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.

8 Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.

9 Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.

10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.

11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.

12 Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.