День 2 з 365

Бут 3:1–5:32

3:1 Змій же був хитріщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жіньцї: Чи справдї Бог сказав: Не мусите їсти нї з якого дерева райського? І каже жінка змієві: З усякого дерева райського їсти мемо,

3:2 З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, анї доторкати метесь до нього, ато помрете.

3:3 І каже змій жіньцї: Нї бо, не помрете.

3:4 А се Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі, і будете як боги, знающі добре й лукаве.

3:5 І вбачала жінка, що добре дерево на їду, і принадне очима дивитись і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з його та й скоштувала, і дала чоловікові свойму з собою, і скоштували.

3:6 І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі; і позшивали листя смоковне, та й поробили пояси.

3:7 І почули глас Господа Бога ходячого в раї по прохолодї, і поховались чоловік і жінка його від лиця Господа Бога посеред райського дерева.

3:8 І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси?

3:9 І каже він: Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим що наг, та й сховавсь.

3:10 І рече він: Хто зъясував тобі, що наг єси? Хиба скоштував з того древа, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?

3:11 І каже чоловік: Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева, я й попоїв.

3:12 І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала.

3:13 І рече Господь Бог змієві: За те, що вдїяв таке, проклят єси між усїма скотами, і між усїм зьвірєм польовим. Лазити меш поповза, човгати меш на грудях твоїх і на череві ходити меш, і їсти меш землю по всї днї життя твого.

3:14–15 І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту. А жінцї рече: Наготую тобі муки в вагонїннях твоїх; мучившись роджати меш дїти, а до мужа твого поривати ме тебе, він же панувати ме над тобою.

3:16 І чоловікові рече: Що послухав єси гласу жени твоєї та попоїв з того дерева, що заповідав я сього єдиного не їсти, проклята земля задля тебе; в печалї і тузї харчувати мешся з неї по всї днї живота твого.

3:17 Тернину да осет родитиме вона тобі, і їстимеш польове зело.

3:18 У поту лиця твого їстимеш хлїб твій, аж покіль вернешся в землю, що з неї й узято тебе. Земля бо єси і землею візьмешся.

3:19 І дав чоловік жіньцї своїй імя Ева: бо вона мати всїх живих.

3:20 І поробив Господь Бог чоловікові й жіньцї його одежу із шкір та й зодїг їх.

3:21 І рече Господь Бог: Оце і чоловік став як один ізміж нас, зрозумівши добре й лукаве, і тепер колиб не простїг руку свою, та не взяв із древа животового, да не попоїв, і не став жити во вік.

3:22 І вислав його Господь Бог із саду Едену порати землю, що з неї й узятий.

3:23 І вигнав чоловіка. І поставив на востоцї за садом Еденом херовимів з поломяними голими мечами обертасами стерегти дорогу до животового древа.

4:1 І взнав чоловік Еву, жінку свою, і завагонївши вона, вродила Каїна і промовила: Придбала я людину з Божої ласки.

4:2 Потім уродила брата його, Абеля. І був Абель вівчар, Каїн же пахарь.

4:3 І сталось по якомусь часї, що Каїн приносив Господеві жертву з польового вроджаю.

4:4 Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його;

4:5 На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв.

4:6 І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв?

4:7 Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним.

4:8 Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його.

4:9 І рече Господь Каїнові: Де твій брат? А він каже: Не знаю. Хиба я сторож брата мого?

4:10 І рече: Що вкоїв єси? Слухай, се голосить кров брата твого до мене з землї.

4:11 Оце ж проклят єси прогоном із землї, що роззявила уста свої пити кров брата твого з руки твоєї.

4:12 Як порати меш землю, не давати ме вже з сього часу вона тобі нїякої користї. Волоцюгою й утїкачем будеш на землї.

4:13 І відказав Каїн Господеві: Не перебути менї того, що наробив провиною моєю.

4:14 Женеш оце мене з землї, і від лиця твого ховати мусь, і буду волоцюгою й утїкачем на землї і, хто зустріне мене, той і вбє мене.

4:15 І рече йому Бог: Тим же то, хто б убив Каїна, на того впаде помста всемеро.

4:16 І положив Господь знак на Каїні, щоб не вбивав його, хто зустріне його. І зійшов Каїн од обличчя Господнього, і пробував у Нод-землї, на востоцї ʼд Едену.

4:17 І взнав Каїн жінку свою, і завагонїла вона, і вродила Геноха. Він же збудував місто в імя сина свого Геноха.

4:18 Генохові же породивсь Ірад, а Ірад появив Мегуяеля, а Мегуяель появив Ламеха.

4:19 І взяв собі Ламех дві жінки: одна на ймя була Ада, а друга на ймя була Зилла.

4:20 І вродила Ада Ябаля. Сей був батько тих, що живуть шатрами і держять скотину.

4:21 А брат його на імя був Юбаль. Сей був батько охочих до гусель та до сопілки.

4:22 Зилла ж і та вродила Тубаль-Каїна, праотця всїх тих, що кують мідь і залїзо. Сестра ж Тубаль-Каїнова Ноема.

4:23 І каже Ламех жінкам своїм: Ой Зилло й Адо, кохані жінки Ламешихи! Слухайте, що я скажу вам, чуйте слово певне. Коли б за болючу рану вбив я чоловіка, коли б за синяк одвдячив парубкові смертю, —

4:24 Кара б сталась за Каїна в семеро хто вбив би, за Ламеха ж у сїмдесять і сїм раз би сталась.

4:25 І взнав Адам жінку свою знов, і вродила вона сина і дала йому імя Сет: Воскресив бо каже, менї Бог потомство замість Абеля, що вбив Каїн.

4:26 І Сетові те ж появлено сина і назве він імя йому Енос. Тодї почали призивати імя Господнє.

5:1 Се книга роду Адамового: У той день, як сотворив Бог чоловіка, в образ Божий сотворив його.

5:2 Мужа і жену сотворив їх, і благословив їх і нарече назву їм людина в той день, як сотворив їх.

5:3 Поживши ж Адам двісьтї і трийцять год, появив сина в свій вид і в свій образ і дав імя йому Сет.

5:4 Віку Адамового після того, як появив Сета, було вісїм сот год, і появив сини й дочки.

5:5 А всього віку Адамового було девять сот і трийцять год, і вмер.

5:6 Як було ж Сетові сто і пять год, появив Еноса.

5:7 Як родився ж Енос, жив іще Сет вісїм сот і сїм год, і появив сини і дочки.

5:8 А всього віку Сетового було девять сот і дванайцять год, і вмер.

5:9 Як було ж Еносові девятьдесять год, появив Кенана.

5:10 І прожив Енос, появивши Кенана, вісїм сот і пятнайцять год, і появив сини і дочки.

5:11 А всього віку Еносового девятьсот і пять год, і вмер.

5:12 Як було ж Кенанові сїмдесять год, появив Магалалеля.

5:13 І прожив Кенан появивши Магалалеля вісїм сот і сорок год, і появив сини і дочки.

5:14 А всього віку Кенанового було девятьсот і десять год, і вмер.

5:15 І прожив Магалалель шісьдесять і пять год, і появив Яреда.

5:16 І прожив Магалалель появивши Яреда вісїм сот і трийцять год, і появив сини і дочки.

5:17 А всього віку Магалалелевого було вісїм сот і девятьдесять і пять і вмер.

5:18 І прожив Яред сто і шісьдесять і два годи, і появив Геноха.

5:19 І прожив Яред, появивши Геноха, вісїм сот год, і появив сини і дочки.

5:20 А всього віку Яредового було девятьсот і шісьдесять і два годи, і вмер.

5:21 І прожив Генох шісьдесять і пять год, і появив Метусалу.

5:22 І ходив Генох з Богом, появивши Метусалу, три ста год, і появив сини і дочки.

5:23 А всього віку Генохового було триста і шісьдесять і пять год.

5:24 І ходив Генох з Богом, і не стало його: бо взяв його Бог.

5:25 І прожив Метусала сто і вісїм десять год, і появив Ламеха.

5:26 І прожив Метусала появивши Ламеха сїм сот і вісїмдесять і два годи, і появив сини і дочки.

5:27 А всього віку Метусалового було девятьсот і шісьдесять і девять, і вмер.

5:28 І прожив Ламех сто і вісїмдесять і два годи, і появив сина.

5:29 І дав йому імя Нояг, каже бо: Сей розважати ме нас у працї нашій та в знемозї рук наших, як поратимем землю, що прокляв Господь Бог.

5:30 І жив Ламех появивши Нояга пятьсот і девятьдесять і пять год, і появив сини і дочки.

5:31 А всього віку Ламехового було сїм сот і сїмдесять і сїм год, і вмер.

5:32 Як було ж Ноягові пятьсот год віку, появив Сема, Хама і Яфета.

Мт 2:1–23

1 Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим,

2 говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.

3 Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним.

4 І, зібравши всїх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся.

5 Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка:

6 І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.

7 Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.

8 І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесїть менї звістку, щоб і менї пійти поклонитись йому.

9 Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.

10 Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.

11 І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

12 І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.

13 Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матїр його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

14 Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.

15 І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.

16 Бачивши тодї Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всїх границях його, од двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.

17 Тодї справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:

18 Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дїтях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.

19 Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

20 глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.

21 І встав він, і взяв хлопятко й матїр його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.

22 Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

23 і, прийшовши, жив у городї, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

Прип 1:1–9

1 Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,

2 Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;

3 Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;

4 Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;

5 Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;

6 Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:

7 Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

8 Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;

9 Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.