День 315 з 365

Єз 14:1–16:25

14:1 Прийшли ж до мене кілька громадських мужів Ізрайлевих та й посїдали передо мною.

14:2 І надійшло до мене слово Господнє:

14:3 Сину чоловічий! сї мужі допустили до свого серця ідоли та й поставили перед себе спотичку до безбожностї; чи ж можу я, запитаний, їм відповідати?

14:4 Тим же то розмовляй із ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Як хто з дому Ізрайлевого, що допустив до свого серця ідоли свої та й поставив перед себе спотичку до безбожностї, прийшов до пророка, то чи ж можна менї, Господеві, відповідати такому, занечищеному ідолами?

14:5 Нехай дом Ізраїля зрозуміє серцем, що всї вони зробились менї чуженицями через ідоли свої,

14:6 Тим же то скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Навернїтесь і покиньте боввани свої і одвернїте лице своє від усїх гидот ваших.

14:7 Бо коли хто з дому Ізрайлевого й з чужениць, що пробувають між Ізраїлем, одцурається мене, а допустить ідоли свої в серце своє, та й поставить перед себе спотичку до безбожностї, і прийде до пророка, щоб через його у мене поспитати, так чи дам же я, Господь, йому відповідь від себе?

14:8 Нї, я оберну гнївне лице моє проти такого й зроблю з його знамено й приповість і викореню його зпроміж народу мого, щоб зрозуміли ви, що я — Господь.

14:9 Коли б же пророк дав підойти себе й дав такий відказ, неначе бо то я, Господь, навчив його, сього пророка, то я простру проти його руку та й викореню його зпроміж люду мого, Ізраїля.

14:10 І візьмуть обидва вони на себе вину за гріх свій: Яка провина на питаючому, така вина й на пророкові,

14:11 Щоб дом Ізраїля не відхилявся вже більш од мене, та щоб не поганились усякими своїми беззаконствами, а щоб були моїм народом, а я їх Богом, — говорить Господь.

14:12 І надійшло до мене слово Господнє:

14:13 Сину чоловічий! коли яка країна согрішить проти мене, зломивши віру менї й відступивши від мене, і я простягнув проти неї руку мою та й зломив підпору-хлїбну, та послав на неї голоднечу та й почав губити в неї людей і скотину,

14:14 І коли б ізнайшлось у їй сих троє мужів: Ной, Даниїл та Йов, то вони спасли би своєю праведностю тілько самих себе, говорить Господь Бог.

14:15 Або коли б я наслав дике зьвіррє на сю країну й воно б її обезлюдило, так що вона зробилась би такою пусткою, що нїхто б не переходив через неї через зьвіррє,

14:16 То сї три мужі, в неї, — так певно, як я живу, говорить Господь, — не врятували б нї своїх синів, анї дочок, тілько вони самі спаслись би.

14:17 Або, коли б я послав меча на ту країну та й приказав: Перейди, мечу, по країнї, та й почав вигублювати в неї людей і скотину,

14:18 То сї три мужі, як би були там, — так певно, як я живу, говорить Господь, — не врятували б нї синів своїх, анї дочок, тілько спаслись би самі одні.

14:19 Або коли б я послав на ту землю морову пошесть, і вилив на її досаду мою аж до проливу крови, вигубивши на їй і людей і скотину,

14:20 То Ной, Даниїл і Йов, як би вони там були, — так певно, як я живу, говорить Господь, — не врятували б нї синів, анї дочок, тілько спасли б власні душі праведностю своєю.

14:21 Тілько, — так говорить Господь Бог: — як я пошлю мої найстрашнїйші кари — меч, голоднечу, люте зьвіррє й морову заразу — на Ерусалим, щоб у йому вигублювати людей і скотину,

14:22 Так усе таки зістанеться там останок, сини й дочки, живими, що їх опісля виведуть ізвідти: отсї прийдуть до вас, а ви бачити мете поступки їх і вчинки їх, та й утїшитесь тою недолею, що я навів на Ерусалим і усїм тим, що я послав на його.

14:23 Так, вони втїшать вас, коли побачите їх поступки й учинки, й спізнаєте, що все, що я вчинив, не за дармо вчинив, говорить Господь Бог.

15:1 І надійшло слово Господнє до мене:

15:2 Сину чоловічий! чим деревина виноградня лучша над усякі инші дерева, або галузки лози виноградньої — над деревами в лїсї?

15:3 Чи беруть із неї полїнце на який знадібок? чи беруть її хоч на колочок, щоб на йому яку річ повісити?

15:4 Нї, її кидають на пожир огневі, і як ізожре огонь обидва кінцї її, та й обгорить середина її, чи ж годиться вона ще тодї на який виріб?

15:5 Ба, як вона ще цїла була, то й тодї не здалась би була нї на який знадібок, на який же виріб здасться вона, як огонь пожер її і вона обгоріла?

15:6 Тим же то говорить Господь Бог: Як деревину з виноградньої лози подав я на пожир огневі, так само подам йому й осадників Ерусалимських.

15:7 І поверну лице моє проти них; вони вийдуть із одного огню, а пожере їх другий огонь, і взнаєте, що я — Господь, як оберну проти них лице моє.

15:8 І зроблю сю країну пустинею за те, що спроневірилась, говорить Господь.

16:1 І надійшло до мене слово Господнє:

16:2 Сину чоловічий! вияви Ерусалимові гидоту його

16:3 Та й промов: Так говорить Господь Бог дочцї Ерусалимській: Корінь твій і кодло твоє — із землї Канаанської; батько твій — Аморій, а мати Гетійка.

16:4 При народинах твоїх, того дня, як ти родилась, нї пупка тобі не обрізано, нї водою тебе не облито, нї сіллю не натерто анї в пеленки не повито.

16:5 Нїчиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя хоч одно що з сього тобі зробити; нї, тебе викинуто в поле, — так мало цїновано душу твою того дня, як народилась єси.

16:6 І йшов я мимо тебе й побачив, тебе покинуту під ноги в крові твоїй, та й сказав тобі: Хоч ти й в крові — жий! Так, я сказав тобі: Живи в твоїй крові!

16:7 І наплодив я тебе безлїч, як того зілля в полі; й виросла єси й зробилась велика й дойшла до принадної вроди; позаокруглювались груди в тебе, та й волос виріс густо; тілько ж була ти нага й невкрита.

16:8 І переходив я попри тебе й побачив тебе, й видко було, що прийшла твоя пора любови. І накинув я полу одежі моєї на тебе, й прикрив наготу твою, й звязав себе з тобою присягою, говорить Господь Бог, та й стала ти моєю.

16:9 І викупав я тебе в водї, обмив із тебе кров та й намастив тебе олїєю.

16:10 І вдїг тебе в квітчасту одїж, й обув тебе в сафіянову обув, підперезав тебе висоном і обгорнув тебе шовками.

16:11 Окрасив тебе приборами: надїв тобі на руки запинки, а на шию намисто,

16:12 Почепив тобі каблучку до носа й сережки до ушей, та й надїв тобі пишний вінець на голову.

16:13 І красувалась ти в золотї й сріблї, а твоя одїж була — висон, шовк та взорчаста тканина; а годувалась ти пшеничною мукою та медом, і зробилась прегарною, та й доступила царської величностї.

16:14 І пронеслась твоя слава між народи через уроду твою; була бо ти звершена в тих пишних прикрасах, що я вложив на тебе, говорить Господь.

16:15 Ти ж, горда на свою вроду та на велику славу твою, стала блудувати, й щедрила, блудуючи, кожного прохожого, оддаючись йому.

16:16 І вживала квітчастої одежі твоєї, щоб прибирати свої висоти та й блудувала на них так, як не бувало й не буде.

16:17 І взяла єси прикраси твої з мого золота й мого срібла, що я понадаровував тобі, та й поробила собі мужеські подобини з них і блудувала з ними.

16:18 І брала єси квітковане платтє твоє, та й зʼодягала їх ним, і покладала перед ними кадило моє й оливу мою,

16:19 Та й хлїб мій, що я давав тобі, пшенишне борошно, олїю й мід, що ними я годував тебе, — те все покладала ти перед ними в любі пахощі їм; таке то коїлось! — говорить Господь Бог.

16:20 І брала єси твої сини й дочки твої, що роджала єси менї, та й приносила їм у жертву, — нїби ще не досить було тобі блудування твого.

16:21 Та ще й так жертвувала їм твої дїти, що проводила їх крізь огонь.

16:22 І при всїх гидотах твоїх та блудодїйствах твоїх ти й не згадала про часи молодощів твоїх, як була нага й невкрита та покинута на потоптаннє в крові твоїй.

16:23 А до всього ледарства твого — о, горе, горе тобі! — говорить Господь Бог, —

16:24 Понабудовувала собі будинки про блудуваннє, построїла хижі на всякому майданї;

16:25 Та на кожному шляховому роздорожжі споруджувала собі висоти, соромила вроду твою, і розкладала ноги твої кожному прохожому, й не знала годї в блудуванні твойму.

2 Сол 2:1–3:18

2:1 Благаємо ж вас, браттє, ради приходу Господа нашого Ісуса Христа і ради нашого збору до Него,

2:2 не скоро хитайтесь умом, і не трівожтесь нї духом, нї словом, нї посланнєм нашим, що нїби настає день Христів.

2:3 Нехай нїхто вас не зводить нїяким робом; бо коли не прийде відступленнє перше, і не відкриєть ся чоловік беззаконня, син погибелї,

2:4 що противить ся і несеть ся вище всякого званого Бога або шановища, так що засяде як Бог у храмі Божому, показуючи себе, що він єсть Бог.

2:5 Хиба не памятаєте, що живучи ще в вас, я се вам казав?

2:6 І тепер знаєте, що не дає йому відкритись часу свого.

2:7 Бо тайна беззаконня вже орудує, тільки той, хто вдержує тепер, (удержувати ме) доки візьметь ся з середини.

2:8 І тодї відкриєть ся беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленнєм приходу свого.

2:9 Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани,

2:10 і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм.

2:11 І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї,

2:12 щоб прийняли суд усї, хто не вірував правдї, а кохавсь у неправдї.

2:13 Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди,

2:14 до чого покликав вас благовістєм нашим, щоб здобути ся слави Господа нашого Ісуса Христа.

2:15 Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнєм нашим.

2:16 Сам же Господь наш Ісус Христос, і Бог і Отець наш, що полюбив нас і дає нам утїху вічню і добру надїю в благодатї,

2:17 нехай утїшить серця ваші, і утвердить вас у всякому слові і дїлї доброму.

3:1 На останок, молїтесь, браттє, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас,

3:2 і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра.

3:3 Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого.

3:4 Уповаємо ж у Господї про вас, що що ми вам повелїваємо, ви робите і робити мете.

3:5 Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове.

3:6 Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.

3:7 Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,

3:8 анї їли дармо хлїб у кого; а в трудї і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нїкого з вас:

3:9 не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобити ся нам.

3:10 Бо, як були ми в вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити дїла, нехай і не їсть.

3:11 Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нїчого не роблять, а метушять ся.

3:12 Таким-то повелїваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли.

3:13 Ви ж, браттє, не втомлюйтесь, роблячи добре.

3:14 Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором.

3:15 Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата.

3:16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всїма способами. Господь із усїма вами.

3:17 Витаннє моєю рукою Павловою, котре єсть знак у всякому посланню; так пишу:

3:18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.

Пс 131:1–3

1 Посходня пісня Давидова. Господи! Не виноситься серце моє, нї гордують очі мої; і не ганяю за речами, що за великі і за дивні для мене.

2 Чи не втихомирив я і не заспокоїв душу мою, як відлучене дитятко при матері своїй? Душа моя, як відлучена дитинка, в мене.

3 Вповай, Ізраїлю, на Господа від нинї по віки.