День 351 з 365

Ам 1:1–4:13

1:1 Слова Амосові, що був ізміж Текойських скотарів. Чув він їх в видиві про Ізраїля за Юдейського царя Озії та за Ізраїлського царя Еробоама Йоасенка, двома роками перед землетрусом.

1:2 І промовив: Загрімить Господь із Сиону й видасть голос свій з Ерусалиму, — й заплачуть луги в чабанів, і вигорять верховини Кармелські.

1:3 Так бо говорить Господь: За три й чотирі (за многі) проступки його я не пощаджу Дамаск, бо вони молотили Галаад залїзними возами молотільними.

1:4 Пошлю огонь на дом Азаїлів, і пожере він палати в Бенадада.

1:5 Сокрушу засови в Дамаску, вигублю осадників долини ідолської, та й держучого скиптро — із дому роскошів, а ввесь люд Арамійський пійде в полонь у Кирену, говорить Господь.

1:6 А знов так говорить Господь: За три й чотирі провини Гази я не пощаджу її, за те, що вони (вірних моїх) позаймали в неволю, щоб запродати їх Едомові.

1:7 Я пошлю огонь між мури в Газї, нехай пожере її палати.

1:8 Повигублюю й осадників Азота й держучого скиптро в Аскалонї, та й простягну мою руку проти Екрону, й вигине останок Филистіїв, говорить Господь Бог.

1:9 Так говорить Господь: Не прощу я й Тирові три й чотирі провини його, за те, що вони передали всїх полонян Едомові, не спогадавши на братню умову.

1:10 Я пошлю огонь у його мури, нехай пожере його будівлї.

1:11 І знов так говорить Господь: За три провини Едомові й за чотирі не пробачу йому, за те, що він переслїдував мечем свого брата, приглушив у собі братерство, безнастанно лютував у гнїві свому й переховував невгасиму ненависть.

1:12 Я пошлю огонь на Теман, нехай пожере в Босрі будівлї.

1:13 Так говорить Господь: За три провини синів Аммонових і за чотирі я не прощу їм, бо вони в Галаадї жінок вагітних розтинали, щоб поширити займища свої.

1:14 Я запалю огонь у мурах Равви, й пожере він будівлї її серед розпучного крику в день бою, з бурею в день хуртовини.

1:15 І пійде царь їх у неволю, а з ним і князї його, говорить Господь.

2:1 Так говорить Господь: За три провини Моабові й за чотирі я не прощу йому, він бо перепалив костї царя Едомського на вапяний попіл.

2:2 Я пошлю огонь на Моаба, й пожере будівлї Керіоту, й погибне Моаб серед розгрому й трубнього гуку.

2:3 Затрачу володаря зпосеред нього й умертвлю всїх князїв його разом із ним, говорить Господь.

2:4 Так говорить Господь: За три провини Юди й за чотирі я не прощу йому, бо вони відкинули закон Господень і не певнили постанов його, та дали звести себе з дороги ідолам, що за ними ще батьки їх ходили.

2:5 Я пошлю огонь на Юду, й пожере він палати в Ерусалимі.

2:6 Так говорить Господь: За три провини Ізраїля й за чотирі я не прощу йому, вони бо продають праведного за гроші, а вбогого ба й за пару сандалів.

2:7 Залюбки вони голови вбогих у земний порох прихиляють, а поступки тихих перекручують; і батько й син до одної нетрібки ходять, щоб знеславляти сьвяте ймя моє.

2:8 Ув одежі, в застав взятій, лежать на вколїшках при всїх жертівниках, а вино від винуватцїв пють у домах богів своїх.

2:9 А я вигубив перед очима в них Амморея, високого, мов той кедр високий, а як дуб, сильного; затратив від вершка до кореня внизу.

2:10 Вас же я вивів із землї Египецької, та водив вас сорок років по пустинї, щоб ви посїли землю Аморійську.

2:11 Із синів ваших вибирав я пророків, а з молодиків ваших — назореїв; — чи ж не так, ти, Ізраїлю? говорить Господь.

2:12 А ви назореїв вином поїли, а пророкам наказували, кажучи: Не пророкуйте!

2:13 Тим то я придавлю вас, як давить віз, накладений снопами;

2:14 І в моторного не буде снаги втїкати, й силач ізнеможе на силї своїй, та й хоробрий не врятує життя свого.

2:15 Нї лучник не встоїть із луком, нї швидкий в ногах не втече, та й їздець на конї не спасе життя свого.

2:16 Ба й наймужнїйший зміж відважних утїкати буде того часу без оружжя, як нагий, говорить Господь.

3:1 Вислухайте слова, що Господь вирік проти вас, ви, сини Ізрайлеві, проти всього роду, що я вивів із Египту, й каже:

3:2 Вас одних зміж усїх народів на землї признав я за своїх, тим то й пошукувати буду на вас всї провини ваші.

3:3 Хиба пійдуть двоє укупі, як не згодились на се?

3:4 Чи рикати ме лев у гаю, не почувши ловитви? Чи з свого лїгва левчук озоветься, покіль не піймає?

3:5 Чи попадеться пташка в сїло на землї, як не наставлено сїла на неї? Чи підіймуть із землї сїло, як нїщо не піймалось?

3:6 Чи затрубить труба в містї, й люде не злякаються? Чи ж складеться в містї лихо без Божої волї?

3:7 Тим же то, що нї чинить Господь, відкриває він свою тайну слугам своїм, пророкам.

3:8 Лев став рикати, й хто не злякається? Господь Бог заговорив, як же пророкам не пророкувати?

3:9 Покликнїте ж голосно з домів ув Азотї й з домів у землї Египецькій і скажіть: Зійдїтесь на гори Самарийські, та й побачте безглуздє й притїснених посеред неї.

3:10 Там не знають справедливостї, говорить Господь: насилуваннєм і рабунком громадять скарби в свої палати.

3:11 Тим то так говорить Господь Бог: От, ворог навкруг всієї землї! він повалить всю потугу твою, ограбить палати твої.

3:12 Так говорить Господь: Як пастух із пельки в лева вирве часом ноги або кусень уха, — от стільки хиба врятується з синів Ізрайлевих, що в Самариї спочивають собі в кутку постелї та в Дамасцї на ліжку.

3:13 Слухайте ж і засьвідчіть се домові Яковому, говорить Господь Бог, Бог Саваот.

3:14 Бо того дня, коли буду доходити в Ізраїлї проступків його, скараю його й за жертівники в Бетелї, й будуть повідбивані роги олтарів та й попадають на землю.

3:15 І збурю всяку палату зимову разом із палатою лїтною, й зникнуть ті доми, прикрашені слоновою кістю, та й не буде вже тих многих домів, говорить Господь.

4:1 Вислухайте се слово, ви Базанські телицї, що випасаєтесь по горах Самарийських, — ви що тїсните вбогих, та кривдите злиденних, а на двораків своїх покликуєте: подавай лиш, будемо пити!

4:2 Господь Бог заклявся на свою сьвятість, що ось незабаром прийде на вас такий час, що вас гаками потягнуть, а останок із вас — рибними вудками.

4:3 Втїкати мете кріз проломини в мурах, кожне — куди попаде, й покинете всю окрасу палат ваших, говорить Господь.

4:4 Ійдїть же собі в Бетель, гріха набіратись, та ще й ув Галгал — провин додавати! приносїте що ранку ваші жертви, що три днї — десятини ваші.

4:5 Приносїть на подячну жертву хлїб на заквасцї, трубіте й про ваші дари доброхітні та пишайтесь ними; на се бо ви, сини Ізраїля, дуже ласі, говорить Господь Бог.

4:6 За се ж я й давав вам голі зуби, насилав безхлїбє по всїх осадах у вас; та ви не навертались до мене, говорить Господь.

4:7 Я здержував від вас дощ на три місяцї до жнив; спускав дощ на одно місто, а на друге місто не спускав; одну полосу напував дощ, а друга, не скроплювана дощем, засихала.

4:8 І приходили з двох, із трьох городів ув один город, щоб напитись води, та й не напились; та ви й тодї не навертались до мене, говорить Господь.

4:9 Я побивав вас, насилаючи ржу на хлїб у полї, гусениця пожерала много садів ваших, виноградів ваших, і фиґовин ваших і оливини вашої; ви ж таки не навертались до мене, говорить Господь.

4:10 Я посилав на вас морову пошесть, таку, як була в Египтї; побивав мечем молодики ваші, так що тілько їх конї забирано, а воня гнилї в таборах ваших била вам у ніздра; ви ж таки не навертались до мене, говорить Господь.

4:11 Я чинив серед вас спостошення майже так, як спустошив Бог Содому й Гоморру; ви бували такими, неначе та головня, вихоплена з пожарища; та все таки ви не навертались до мене, говорить Господь.

4:12 Тим то я тобі знов таке заподїю, Ізраїлю, а позаяк я так обійдуся з тобою, то ти, Ізраїлю, приготовись заздалегідь стрічати Бога твого,

4:13 Ось бо, се він той, що творить гори й вітри, що виявлює чоловікові думки його, що ранок в темряву обертає, та ходить понад землею Господь, Бог сил небесних — імя йому.

Об 9:1–21

1 І пятий ангел затрубив, і я бачив звізду, що впала з неба на землю, і дано їй ключ від бездонного колодязя,

2 і відчинив він бездонний колодязь; і знїс ся дим з колодязя, наче дим великої печі, і затьмилось сонце, і повітрє від диму з колодязя.

3 А з диму вийшла сарана на землю, і дана їй власть, яко ж мають власть скорпиони земні.

4 І сказано їм, щоб не шкодили траві земній, анї жодній зеленинї, анї жодній деревинї, тільки одним людям, що не мають печатї Божої на чолах своїх.

5 І дано їм, щоб не вбивали їх, а щоб мучили пять місяцїв; а мука від них, як мука від скорпиона, коли вкусить чоловіка.

6 І шукати муть в днї ті люде смерти, і не знайдуть її; і бажати муть вмерти, і втїкати ме смерть від них.

7 А порода сарани наче то конї, приготовлені до війни, а на головах її наче вінцї подобаючі на золото, а лиця їх як лиця людські.

8 І мали волоссє, як волоссє жіноче; а зуби їх, наче левині,

9 і мали бронї (панцирі), наче бронї залїзні; а шум крил їх, наче шум возів, коли багато коней біжить на війну.

10 А хвости у них подобні, як у скорпионів, і жала були в хвостах їх; а власть їх — шкодити людям пять місяцїв.

11 І мають над собою царя, ангела безоднї; імя йому по єврейськи Авадон, а по грецьки має імя Аполион (Губитель).

12 Горе одно перейшло; ось, настигають ще два після сього.

13 І шестий ангел затрубив, і я почув один голос з чотирьох рогів золотої жертівнї, що перед Богом,

14 що глаголав шестому ангелу, котрий мав трубу: Розвяжи чотирьох ангелів, що звязані над великою рікою Євфратом.

15 І розвязано чотирьох ангелів, що були приготовані на годину, і день, і місяць, і рік, щоб убили третю часть людей.

16 А число войська кінного двістї тисяч тисячей; і чув я число їх.

17 І так бачив я конї у видїнню, а ті, що сидїли на них, мали бронї огняні і гияцинтові і сїрчані, а голови коней, як голови левів, а з ротів їх виходить огонь, і дим, і сїрка.

18 А від тих трьох убита третя часть людей, від огня, і від диму, і від сїрки, виходячої з ротів їх.

19 Сила бо їх в ротї (і в хвостах їх); хвости бо їх подобні зміям, маючи голови, котрими шкодять.

20 А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у дїлах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяним, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити.

21 І не каялись в убийствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх.

Пс 146:1–10

1 Аллилуя! Хвали, душе моя, Господа!

2 Буду хвалити Господа, поки життя мого, буду сьпівати псальми Богові моєму, поки мене стане.

3 Не вповайте на князїв, на сина чоловічого; нема в його спасення!

4 Вийде дух з його, знов до землї своєї він вертає; того ж дня самого задуми його марою стали.

5 Щасливий той, кому дає поміч Бог Якова, в кого надїя на Господа Бога його!

6 Що сотворив небо і землю, море і все, що в йому; що стереже вірність по віки;

7 Творить правосуддє пригнобленим, дає хлїба голодним. Господь вязнїв визволяє.

8 Господь слїпим очі вітворяє, Господь пригноблених підносить, Господь любить праведних;

9 Господь захожих заступає, він сироту і вдову піддержує; а дорогу беззаконних на бік повертає.

10 Да царствує по віки Господь, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Аллилуя!