День 55 з 365
Лев 12:1–13:17, Мк 5:1–43, Пс 25:1–22
Старий Заповіт
12:1 І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і кажи:
12:2 Коли жінка буде при надїї і вродить хлопятко, так нечистою буде вона сїм день; як у днї нечистої недуги буде вона нечистою.
12:3 А восьмого дня обріжуть крайню шкірочку в його.
12:4 І трийцять три днї мусить вона пробувати в кровочищенню своїм, нї до чого сьвятого не доторкатись, і до сьвятинї не приходити, покіль минуться днї очищення її.
12:5 А коли вродить дївчатко, нечистою буде два тижнї, як в днї нечистої недуги своєї, і шістьдесять шість день перебувати мусить дома в кровочищенню своїм.
12:6 Як же сповняться днї очищення її, за сина чи за доньку, мусить принести ягня річняка на всепаленнє та голубеня чи горлицю на жертву за гріх до входу в соборний намет сьвященникові.
12:7 І принесе він се перед Господом і відправить покуту за гріх її та й очистить од кровотоку її. Се закон для роджаючих, чи буде хлопятко чи дївчинка.
12:8 А коли не спромога її на дрібну скотину, дак мусить вона взяти пару горлиць або пару голубенят, одно про всепаленнє і одного про жертву за гріх. І відбуде сьвященник покуту за гріх її і очиститься.
13:1 І рече Господь Мойсейові та Аронові:
13:2 Коли буде під шкірою на тїлї чоловіка напухлина, чи струп чи пляма, і буде на шкірі тїла його болячка, так мусять привести його до Арона, сьвященника, або до которого з синів його, сьвященників.
13:3 І огляне сьвященник болячку під шкірою на тїлї, і як волоссє над болячкою побілїє і болячка буде глубше як шкіра тїла, то се проказа. І оглянувши його, обявить сьвященник нечистим його.
13:4 А коли тільки пляма під кожою тїла його побілїє і не буде глибша вона як шкіра, і волоссє не побілїє, тодї зачинить сьвященник того, у кого є болячка, на сїм день.
13:5 Та й огляне його сьвященник семого дня, і побачить, що болячка не змінилась, не роскинулась по шкірі, так зачинить його сьвященник на сїм день удруге.
13:6 А як огляне його сьвященник семого дня удруге, і поблїдла болячка і не розкинуло її по шкірі, то обявить його сьвященник чистим: се струп; і мусить випрати одїж свою, і буде чистий.
13:7 Коли ж буде розкидати струпи по кожі після того, як оглянув його сьвященник і обявив чистим, так нехай покажеться сьвященникові в друге;
13:8 Огляне ж його сьвященник, і побачить, що струп розкинувся по кожі, то нечистим обявить його сьвященник: се проказа.
13:9 Коли буде на людинї проказа, так нехай приведуть її до сьвященника.
13:10 І огляне його сьвященник, і побачить, се пухлина біла на кожі і побілїв від неї волос на кожі, і дике мясиво на пухлинї,
13:11 То се проказа застаріла на кожі тїла його, і нечистим обявить його сьвященник; і зачинить його, бо людина нечиста.
13:12 Коли ж обкине кожу проказа і вкриє проказа всю кожу недужого з голови до ніг, куди б і не глянули очі сьвященника;
13:13 І сьвященник огляне його, і бачить, що проказа все тїло його вкрила, так обявить людину чистою; коли вся вона побілїла, то людина чиста.
13:14 Коли ж показується на їй дике мясиво, людина нечиста.
13:15 І як побачить сьвященник дике мясо, то нечистою обявить людину; мясо дике нечисте: се проказа.
13:16 Коли ж зміниться мясиво дике й стане біле, так мусить людина показатися сьвященникові;
13:17 І огляне її сьвященник, та й побачить що болячка білою стала: то чистим обявить сьвященник того, в кого болячка: він чистий.
Новий Заповіт
1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3 що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:
4 часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.
5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7 і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)
9 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.
14 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.
17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.
21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,
27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29 І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.
30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37 І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41 І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42 І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43 І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
Псалом
1 Давидова. До тебе, Господи, підношу душу мою.
2 Боже мій, на тебе я вповаю, не дай менї осоромитись, не допусти, щоб вороги мої втїшались побідою надо мною!
3 І всї, що покладаються на тебе, не осоромляться; будуть же осоромлені, що зневіряються без причини.
4 Господи, вкажи менї дороги твої, і навчи, де стежки твої!
5 Веди мене в правдї твоїй, і навчи; ти бо єси Бог спасення мого; на тебе цїлий день я вповаю.
6 Згадай про милосердє твоє, Господи, і про доброту твою, що являєш од віку.
7 Не згадуй про гріхи молодостї моєї, нї про переступи мої; згадай мене по благодатї твоїй, задля доброти твоєї, Господи.
8 Господь благий і правий, тому навчає грішника, де дорога спасення.
9 Він веде покірних до правди, і вказує смирному дорогу свою.
10 Всї стежки Господнї — милість і правда для тих, що бережуть завіт його і сьвідчення його.
11 Задля імя твого, Господи, прости вину мою; бо вона велика.
12 Хто такий чоловік, що боїться Господа? Вкаже він дорогу йому, котру вибрати має.
13 Душа його буде в щастї, і рід його наслїдить землю.
14 Довірність Господня для тих, що його бояться, а заповіт його на те, щоб звістити їм.
15 Очі мої все дивляться на Господа, він бо виведе із сїтки ноги мої.
16 Зглянься на мене, і помилуй! Бо я одинокий і бідний.
17 Збільшився пострах у серцї моїм, виведи мене із тїсноти.
18 Споглянь на горе моє, і на труди мої, і прости всї гріхи мої!
19 Глянь на ворогів моїх, бо їх багацько, і лютою ненавистю палають до мене!
20 Сохрани душу мою, і спаси мене! Не допусти сорому на мене, бо я вповаю на тебе!
21 Чистота і правота нехай стоять на сторожі коло мене! Бо я надїюсь на тебе.
22 Спаси, о Боже, Ізраїля з усякої нужди його!