День 54 з 365

Лев 10:1–11:47

10:1 І взяли сини Аронові, Надаб і Абігу кожен кадильницю свою та положили жару в них, і посипали на жар кадила та й почали приносити перед Господом огонь чужоземнїй, чого він їм не заповідав.

10:2 І вийшло сперед Господа поломя та й пожерло їх, і померли вони перед Господом.

10:3 І рече Мойсей Аронові: Оце ж і сталось те, що глаголав Господь: В тих, що приближаються до мене, осьвячусь, і перед усїм народом прославлюсь.

10:4 І мовчав Арон. І покликав Мойсей Мизаїла та Ельзафана, синів Узіїла, дядька Аронового, і сказав їм: Приступіть і винесїть братів ваших із сьвятинї за табір.

10:5 І приступили вони, та й віднесли їх у хитонах їх за табір, як повелїв Мойсей.

10:6 І рече Мойсей Аронові і Єлеазарові й Ітамарові, синам його: Клобуків з голов ваших не скидайте і одежі вашої не шарпайте, щоб не померти вам, і Господь не розлютився на всю громаду; а нехай ваше браттє, ввесь дом Ізрайлів плачуть за погорівшими огнем, що запалив Господь.

10:7 Із входу в соборний намет не виходити мете, щоб не вмерти вам; бо миропомазаннє Господнє на вас. І вчинили вони по слову Мойсейовому.

10:8 І рече Господь Аронові:

10:9 Вина й хмелевих напитків не пий, нї ти сам нї сини твої з тобою, як треба вам увійти в соборний намет, щоб не вмерти вам. Установа віковічна в роди ваші,

10:10 І щоб розбирати вам між тим, що сьвяте, і тим, що не сьвяте, між тим, що чисте, і що не чисте,

10:11 І навчати синів Ізрайлевих всїх установ, що дав їх Господь вам через Мойсея.

10:12 І рече Мойсей Аронові й Єлеазарові й Ітамарові, синам його, що зостались: Возьміте приніс хлїбний, що зіставсь од огняної жертви Господньої та й їжте його прісним коло жертівника; се бо велика сьвятощ.

10:13 І їсти мете його в сьвятому місцї: бо се пай твій і пай синів твоїх з огняних жертов Господеві; так бо заповідано менї.

10:14 Погруддє ж жертви гойданої і лопатку жертви підношеної мусите їсти на чистому місцї, ти й сини твої й дочки твої з тобою: се бо пай твій і пай синів твоїх, призначений із жертов мирних у синів Ізрайлевих.

10:15 Лопатку жертви підношеної і грудину жертви гойданої, пускаючи з димом жир, мусите приносити вкупі з огняними жертвами, щоб гойдати їх як жертву гойдану перед Господом, і буде се тобі і синам твоїм з тобою пай віковічнїй: так бо заповідав Господь.

10:16 І Мойсей шукав пильно козла, що принесено як жертву за гріх, аж се його спалено. І розгнївався на Єлеазара та Ітамара, синів остальнїх Аронових і рече:

10:17 Чом не ззїли ви жертви за гріх на місцї сьвятому? се ж бо сьвятощ між сьвятощами, і він дав се вам, щоб узяли на себе гріхи громади та спокутували їх перед Господом.

10:18 Ось крові з неї не внесено в сьвятиню; доконьче треба було вам ззїсти її в сьвятинї, як повелївав я.

10:19 І сказав Арон до Мойсея: Дивись, приносили вони сьогоднї жертву свою за гріх та всепаленнє своє перед Господом, і таке лучилось менї! А коли б я сьогоднї їв жертву за гріх, чи гаразд воно було би в очах Господа?

10:20 Вислухав се Мойсей, і було се добре в очах його.

11:1 І рече Господь Мойсейові й Аронові:

11:2 Промовте до синів Ізрайлевих і скажіть їм: Оце така скотина, що можна вам їсти з усьої скотини, що є на землї:

11:3 Усяку скотину, що в неї ратицї розколені і між ратицями розколина глибока і вона ремигає, таку можна вам їсти.

11:4 Ось яких тільки неможна вам їсти з тих, що ремигають, а ратицї в них роздїлені: верблюда, дарма що ремигає, та ратицї у його нероздїлені; нечистий він вам буде.

11:5 І крілика, що хоч і ремигає, та немає копит роздїлених; нечистий він вам буде;

11:6 І зайця, що ремигає, та немає ратиць роздїлених; нечисий він вам буде.

11:7 І свиню, що хоч у неї ратицї розколені та й зовсїм розколені ратицї, але вона не ремигає; нечиста вона вам буде.

11:8 Мясива їх не їсти мете, падалї ж їх не торкати метесь; нечисті вони вам будуть.

11:9 З усього ж, що в водах, можна вам їсти: все, що має сплавки і луску, що в водах, у морях і в ріках, можна вам їсти;

11:10 А все, що немає сплавок і луски в морях і ріках, усе, що кишить у водах, і всяка животина, що в морю, вони будуть вам гидотою.

11:11 І гидкі вони мусять бути вам: мясива їх не їжте і падаль їх уважайте за гидоту.

11:12 Усе, що без сплавок і луски в водї, буде гидотою вам.

11:13 Оце ж ті, що вважати мете гидкими з птаства; неможна їх їсти, вони гидь: орел, коршак, і морський орел,

11:14 І пугач, і сокіл з породою його,

11:15 І всякий ворон з породою його.

11:16 І стровус, і чайка, і яструб з породою його.

11:17 І сова, і рибалка та ібис,

11:18 І лебедь, і пеликан, і сич,

11:19 І бузьок і чапля з породою її, й вудвод, і нетопир.

11:20 Усе крилате, і ходюче на чотирох, гидота вам буде.

11:21 Тільки тих можна їсти зміж усьої крилатої животини, що ходить на чотирох ногах: що має литки над ногами, щоб скакати по землї.

11:22 Ось яких ізміж їх можна вам їсти: сарану з породою її, коники всякі, і скакуни всякі з породою їх, та хрущі всякі з породою їх.

11:23 А всяка инша крилата животина, що на чотирох ногах, буде гидотою вам.

11:24 І від них нечистими робити метесь: хто торкнеться стерва їх, нечистим стане до вечора.

11:25 І хто нести ме частку трупа їх, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора.

11:26 Всяка скотина, що має ратицї та не зовсїм розколені ратицї і не ремигає: гидота вам; хто торкнеться об неї, буде нечистим.

11:27 І все ходюче на лапах між усїм животним, що на чотирох ногах, нечисте вам буде; хто торкнеться об трупа їх, буде нечистий до вечора.

11:28 А хто нїс їх трупа, мусить випрати одїж свою і буде нечистий аж до вечора; нечисті вони вам.

11:29 І сї нечисті вам з животини лазючої по землї: кріт, і миш, і ящірка з породою своєю,

11:30 І анака, і коах, і летах, і хомет, і хамелон,

11:31 Сї нечисті вам зміж усїх повзючих; хто торкнеться об них здохлих, кожен буде нечистий аж до вечора.

11:32 І все, на що одно з них впаде, коли воно здохле, буде нечисть; усяка посудина деревяна, чи одїж, чи шкіра, чи торба, чи знаряддє яке, що ним що робиться, треба класти в воду і будуть нечисті до вечора, а потім чисті будуть.

11:33 І всяка посудина черепяна, що до неї впаде которе з них: усе, що є в нїй, буде нечистим, а її треба розбити.

11:34 І всяка їда, що їдять, коли хлюпне на неї вода з такої посудини, буде нечиста: і всякий напиток, що пють його, буде в такій посудинї нечистим.

11:35 І все, на що впаде частина трупу їх, нечистим стане; піч і припічок мусять розібрати; нечисті вони, і нечисті мусять бути вам.

11:36 Тільки криниця та колодязь, та всякий водозбір, чисті будуть; хто ж торкнеться об їх трупа, буде нечистий.

11:37 А коли впаде частка їх трупа на яке посїяне насїннє, що треба сїяти, чисте буде воно.

11:38 А коли в водї намочено насїннє, та впаде частина трупа їх на його, нечистим буде воно вам.

11:39 А коли здохне яка скотина, що можна вам їсти, хто торкнеться падла її, буде нечистий аж до вечора.

11:40 І хто нїс падло її, мусить випрати одїж свою, і буде нечистий аж до вечора.

11:41 І кожне з гаду повзаючого по землї, се гидь; неможна його їсти.

11:42 Все що повзає на череві, і все що ходить на чотирох, і все многоножне між всякою животиною, що повзає по землї, не їсти мете, вони бо гидота.

11:43 Не паскудьте себе жадною повзаючою животиною, і не робіть себе нечистими через них, щоб не опоганитись вам ними.

11:44 Я бо Господь, Бог ваш; тим то й осьвячуйте себе і будьте сьвятими, я бо сьвятий. І не опоганюйте себе животиною, що повзає по землї.

11:45 Я бо, Господь, вивів із Египецької землї вас, щоб вашим Богом бути, і мусите бути сьвятими: я бо сьвятий.

11:46 Се закон про скотину, і про птаство, і про всяку животину, пливаючу у водї і про животину повзаючу по землї,

11:47 Щоб робити ріжницю між нечистим і чистим, і між животиною їдомою і животиною, що не можна їсти.

Мк 4:26–41

26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.

28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

31 Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;

32 а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.

33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

34 Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.

35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

36 І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.

37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

41 І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

Прип 12:22–13:6

12:22 Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.

12:23 Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.

12:24 Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою.

12:25 Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє.

12:26 Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї.

12:27 Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну.

12:28 На дорозї правди — життє, й нема на її стежцї смертї.

13:1 Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.

13:2 Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників — зло.

13:3 Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.

13:4 Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.

13:5 Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.

13:6 Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.