День 74 з 365

Чис 12:16–14:45

12:16 Потім рушив люд од Газерота та й отаборивсь у Паран степу.

13:1 І рече Господь Мойсейові:

13:2 Пішли людей на розглядини в Канаан землю, що дам її синам Ізрайлевим; по одному чоловікові з батьківських поколїнь їх пошлете їх, кожного князя спроміж їх.

13:3 І післав їх Мойсей із Паран степу, по слову Господньому, саміх таких людей що були голови в синів Ізрайлевих.

13:4 А се ймення їх: Від поколїння Рубенового, Шамуа Сакуренко;

13:5 Від поколїння Симеонового, Шафат Хоріенко;

13:6 Від поколїння Юдиного, Калеб Ефуненко;

13:7 Від поколїння Іссахарового, Їгаль, син Йосифа;

13:8 Від поколїння Ефраїмового, Гозей Нуненко;

13:9 Від поколїння Беняминового, Пальтїй Рафуенко;

13:10 Від поколїння Зебулонового, Гаддієль Содіенко;

13:11 Від поколїння Йосифового, роду Манассеєвого, Гаддій Сузіенко;

13:12 Від поколїння Данового, Аммієль Гемалїенко;

13:13 Від поколїння Ассерового, Сефур Михайленко;

13:14 Від поколїння Нефталїєвого, Нагбій Вафсіенко;

13:15 Від поколїння Гадового, Геуель Махізенко.

13:16 Се імення мужів громадських, що їх післав Мойсей розгледїти землю. Гозейю ж Нуненка назвав Мойсей Йозуа.

13:17 І післав їх Мойсей розгледїти Канаан землю, кажучи їм: Ідїте сюди на полудне, та й зійдете на гору.

13:18 І подивитесь на землю, яка вона; і люд, що живе в їй, чи міцний, чи слабовитий, малий, чи великий;

13:19 І яка земля та, де вони живуть, добра, чи зла, і які міста, що в їх живуть вони, табори, чи утвержені міста?

13:20 І яка земля: родюща вона, чи скуповата; чи є по їй дерево, чи нема? І бувайте сьміливі, та принесїть з плоду землї. А був тодї саме час, що дозрів виноград.

13:21 І пійшли вони, розгледїли землю від Зин степу до Регобу, як ійти до Гамату.

13:22 І повернули на полудне, і дійшли до Геброну, а там Ахіман, Сесай і Тальмай, дїти Енакові. Геброн же збудовано за сїм років перед Зоаном в Египтї.

13:23 І дійшли до Есколь долини, і зрізали там вітку з однією гроною ягод, та й несли її два на жердцї, також і гранати і смокви.

13:24 Урочище те названо Єсколь долиною через виноград, що зрізали там сини Ізрайлеві.

13:25 І вернулись вони після розглядин під конець сорока днїв;

13:26 І йдучи прийшли до Мойсея та Арона, до всієї громади синів Ізрайлевих, у Паран степу, до Кадесу; і принесли вістку їм і всїй громадї і показали їм плоди землї.

13:27 І оповідали йому кажучи: Прийшли ми в землю, де ти посилав нас, і справдї: тече вона молоком та медом, і се плоди її.

13:28 Тільки що потужен люд, що живе в тій землї, і утверджені міста вельми великі; та й Енакових дїтей бачили ми там.

13:29 Амалек живе в землї полуденнїй, а Гетії, і Євузії, і Аморії живуть по горах, а Канаанїї живуть над морем і здовж берегів Іорданських.

13:30 І втихомирив Калеб людей, що противились Мойсейові, та й промовив: Пійдемо таки та й займем її, стане бо сили в нас впокорити її.

13:31 Ті ж чоловіки, що з ним ходили у гори, мовляли: Не буде в нас сили увійти між сїх людей, вони бо сильнїйші, як ми.

13:32 І рознесли вони між синами Ізрайлевими недобрі вісти про землю, що розглядували самі, мовляючи: Земля, що нею проходили ми, щоб розвідати, така земля, що жере осадників своїх, і ввесь люд, що ми бачили серед неї, се люде великого росту.

13:33 І бачили ми там велетнїв, синів Енакових, з роду велетнїв; і самим нам здавалось, наче ми тая сараньча, і такими ж були в очах їх.

14:1 І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.

14:2 І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.

14:3 І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?

14:4 І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?

14:5 І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.

14:6 А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,

14:7 І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.

14:8 Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.

14:9 Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!

14:10 І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.

14:11 І рече Господь Мойсейові: А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?

14:12 Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.

14:13 І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;

14:14 І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.

14:15 А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:

14:16 Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.

14:17 Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:

14:18 Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.

14:19 Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!

14:20 І рече Господь: Прощаю по слову твому.

14:21 Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;

14:22 Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,

14:23 Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.

14:24 Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.

14:25 Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.

14:26 І рече Господь Мойсейові й Аронові:

14:27 Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.

14:28 Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.

14:29 В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.

14:30 Опріч Калеба Єфуненка та Йозуи Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.

14:31 Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.

14:32 Ви ж поляжете трупом в сьому степу;

14:33 А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.

14:34 По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.

14:35 Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.

14:36 І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.

14:37 Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.

14:38 Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.

14:39 І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.

14:40 І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.

14:41 І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!

14:42 Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;

14:43 Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.

14:44 Та зʼосьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амалекії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.

Мк 14:44–72

44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.

45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.

46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.

48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?

49 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

50 І, покинувши Його, всї повтїкали.

51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);

52 він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.

53 І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.

55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.

59 Та й так не сходились сьвідчення їх.

60 І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

61 Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?

62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.

63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

64 Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.

65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,

67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

69 І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

Пс 33:1–22

1 Радуйтесь, праведні в Господї! Щирим личить сьпівати псальми.

2 Прославляйте Господа на гуслях; сьпівайте псальми при гарфі десятострунній.

3 Засьпівайте йому нову пісню! Грайте-вигравайте з веселим відгуком.

4 Бо праве слово Господнє, і всї дїла його вірні.

5 Він любить справедливість і правду; земля повна доброти Господа.

6 Словом Господнїм сотворені небеса, і все войнство їх — подихом уст його.

7 Він збирає всї морські води до купи, і русла для поводї прокладає.

8 Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всї, що жиють на сьвітї!

9 Бо він сказав, і було так; він звелїв, і сталось.

10 Господь повертає в нїщо раду народів, він нївечить задуми людські.

11 Присуд Господнїй тріває вічно, помисли серця його з роду в рід.

12 Щасливі народи, що зовуть Господа Богом своїм, — народ, що вибрав його собі за власність!

13 Господь поглядає з неба, він бачить всїх дїтей людських.

14 З престола дому свого дивиться він на всїх живущих на землї;

15 Він, що сотворив усї серця їх, що знає всї дїла їх.

16 Не спасає царя велике військо його, і не визволиться лицарь великою силою своєю.

17 Марна надїя спастись конем; хоч велика в його сила, не втїкти йому.

18 Ось бо Господнї очі на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердє його,

19 Щоб рятувати душу їх од смертї, і спасти життє під час голоднечі.

20 Душа наша чекає на Господа; він наша поміч і щит наш.

21 Ним звеселиться серце наше, бо ми вповали на сьвяте імя його.

22 Милосердє твоє, Господи, нехай буде над нами, ми бо вповали на тебе.