День 75 з 365
Чис 15:1–41, Мк 15:1–20, Прип 17:6–15
Старий Заповіт
1 І рече Господь Мойсейові:
2 Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як прийдете у землю оселї вашої, що дам вам,
3 І приносити мете огняну жертву Господеві, жертву всепалення чи то жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи добровільні дари у празники ваші, щоб закурити Господеві любі пахощі з буйної чи з дрібної скотини:
4 Так мусить той, хто приносить Господеві приношеннє своє, як хлїбну жертву принести: десятину ефи муки пшеничної, змішаної з четвертиною гіна олїї,
5 А як ливну жертву принесеш до жертви всепалення чи то заколення, на кожну вівцю одного гіна вина.
6 Або при баранї принесеш три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з третиною гіна олїї;
7 А як ливну жертву подаси третину гіна вина; любі пахощі Господеві.
8 А як принесеш бичка на жертву всепалення, чи на жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи на жертву мирну Господеві,
9 Так нехай приносять до бичка як хлїбну жертву: три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з половиною гіна олїї;
10 А як жертву ливну принесеш половину гіна вина: пахощі любі Господеві.
11 Так будуть робити при кожному приношенню вола чи барана чи із овець, чи з кіз;
12 Дивлючись по лїчбі, скілько жертвуєте, робити мете так, при кожному приношенню по лїчбі їх.
13 Всякий землянин мусить чинити се приносючи огняну жертву любих пахощів Господеві.
14 А коли пробуває в вас чужоземець, чи хто б то нї був між вами, в родах ваших, і приносить огняну жертву любих пахощів Господеві, то нехай і він так робить, як ви робите.
15 Що до громади, то установа одна про вас і про приходня, що між вами пробуває; установа віковічня в роди ваші: як ви, так і приходень буде перед Господом.
16 Закон один і одно право буде для вас і для приходня, що пробуває між вами.
17 І рече Господь до Мойсея:
18 Промов до синів Ізрайлевих, і скажи їм: Як прийдете в землю, що в неї сам я приведу вас,
19 Так починаючи їсти хлїб з тієї землї, мусите принести жертву Господеві:
20 Як первоплід з тїста вашого принесете колача на жертву возношення; як жертву з току принесете його.
21 Від первого тїста вашого мусите давати Господеві жертву возношення в роди ваші.
22 А коли незнавши согрішите, і не сповните всї заповідї сї, що промовив Господь до Мойсея,
23 І не сповните все те, що вам повелїв Господь через Мойсея, з того часу, як дав Господь заповідї, і потім у родах ваших,
24 То вчините ось що: Коли за очима в громади, через помилку станеться, тодї мусить уся громада привести бичка на всепаленнє про любі Господеві пахощі, з дарами його хлїбними і ливними, по установі, і одного козла на жертву за гріх.
25 І відпокутує сьвященник за всю громаду синів Ізрайлевих, і проститься їм; бо через помилку стався гріх сей, а вони подали свій принос, огняну жертву Господеві, і принесли перед Господом свою жертву за гріх, за помилку свою.
26 І проститься всїй громадї синів Ізрайлевих, і приходневі, що пробуває між ними; бо ввесь люд провинив помилкою.
27 А коли одна яка душа согрішить помилкою, так мусить вона принести козу перволїтку на жертву за гріх.
28 І відпокутує сьвященник за душу, що помилкою провинила, согрішивши ненарочно перед Господом, і буде вона спокутована і проститься їй.
29 Для землянина між синами Ізрайлевими і для приходня, що пробуває між ними, закон один мусить бути в вас про того, хто помилився.
30 Но та душа, що піднявши руку кому що заподїє, чи він землянин, чи з приходнїв, наругався він з Господа; і викоренити мусять сю душу із серед люду,
31 Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй.
32 І як були сини Ізрайлеві в пустинї, так знайшли чоловіка, що збирав дрова в субітнїй день.
33 І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея і до Арона і до всієї громади.
34 Та й віддали його під сторожу; бо не знати було, що з ним чинити.
35 І сказав Мойсей: Вмерти мусить чоловік сей; нехай закидає його каміннєм вся громада за табором.
36 І вивела його вся громада за табір, та й закидала каміннєм, і погиб він, як повелїв Господь Мойсейові.
37 І рече Господь до Мойсея:
38 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм, щоб робили собі кутаси на кіньцях верхньої одежі своєї в родах їх, і щоб причіпили до кутасів одежі шнурок з блавату.
39 І будуть вам кутаси на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всї заповідї Господнї, і сповняли їх, і щоб ви не подавались за серцем і очима вашими, що поривають вас до блудування;
40 Щоб ви памятали і сповняли всї заповідї мої й були сьвятими в Бога вашого. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї, щоб вам бути Богом. Я Господь, Бог ваш.
Новий Заповіт
1 І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
2 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
3 І винуватили Його архиєреї багато.
4 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
5 Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
6 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
7 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
8 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
9 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
10 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
11 Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
12 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
13 Вони ж знов закричали: Розпни Його.
14 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
15 Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
16 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
17 І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
18 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
20 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
Мудрість
6 Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
7 Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8 Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
9 Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
10 Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11 Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12 Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13 Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14 Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15 Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.