Покаяние и прощение
перед исповедью, о прощении обид
Поки що лише російською
Молитви з Письма
«Господи, помилуй»: молитва слепых и мытаряМт 9:27–27; Лк 18:13–13; Лк 18:38–38
Самая короткая молитва Евангелий: просьба о милости.
27 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.
13 А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
«Помяни меня, Господи, когда приидешь во Царствие Твоё»Лк 23:42–43
Молитва разбойника на кресте и ответ Христа.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
Отче нашМт 6:9–13
Молитва, которой Иисус научил учеников. Общая для всех традиций.
9 Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.
10 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.
11 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.
12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.
13 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.
Помилуй меня, БожеПс 51
Главный покаянный псалом, общий для всех традиций.
1 Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. Помилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої!
2 Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого!
3 Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною.
4 Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.
5 Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя.
6 Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість.
7 Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший!
8 Дай менї почути радість і веселість, і зрадїють костї, тобою розбиті.
9 Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої!
10 Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!
11 Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.
12 Приверни менї радість спасення твого, і дух доброї волї нехай покріпить мене!
13 Покажу беззаконним дороги твої, і грішники вернуться до тебе.
14 Ізбави мене від крівавої вини, Боже, Боже спасителю мій, і язик мій радісно величати ме твою справедливість.
15 Господи, відчини уста мої, і губи мої звістять хвалу твою!
16 Ти бо не любиш жертви, ато принїс би її, жертва всепалення не люба тобі.
17 Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже.
18 Щасти, Боже, Сиону по благій волї твоїй, здвигни мури Єрусалима!
19 Тодї будуть тобі любі жертви правди, жертви цїлопалення і приноси; тодї возложать телцїв на жертівник твій.
Из глубины взываюПс 130
Покаянный псалом, читается и об усопших.
1 Посходня пісня. З глибинї кличу до тебе, Господи!
2 Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!
3 Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливостї, — Господи, хто встоїть?
4 Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою.
5 Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його.
6 Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.
7 Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.
8 І він спасе Ізраїля від всїх несправедливостей його.
Встану, пойду к отцу моемуЛк 15:18–24
Слова блудного сына и встреча с отцом.
18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
22 Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
Господи, не в ярости ТвоейПс 6
Молитва больного и кающегося.
1 Проводиреві хора: на восьмиструнних. Псальма Давидова. Господи, не суди мене в гнїві твоїм, і не карай мене в яростї твоїй.
2 Помилуй мене, Господи! бо я немочен; вилїчи мене, Господи, бо стревожились костї мої.
3 І душа моя вельми злякалась. Ти ж, Господи, докіль?
4 Зглянься, Господи, вирятуй душу мою, спаси мене ради милостї твоєї.
5 Бо після смерти нїхто не споминати ме тебе; а в гробі хто возхвалить тебе?
6 Я втомився від зітхання мого; кожну ніч умиваю ложе моє, сльозами моїми обливаю постїль мою.
7 Лице моє запалось од смутку, й постарілось задля всїх ворогів моїх.
8 Відступіть геть від мене, всї дїлаючі беззаконнє! Бо Господь почув голос плачу мого.
9 Почув Господь моленнє моє; Господь прийме молитву мою.
10 Всїх ворогів моїх побьє соромом, і поразить їх: всї вони обернуться, і притьмом будуть осоромлені.
«Прости нам долги наши»Мт 6:12–12; Мт 6:14–15
12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.
14 Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме вам.
15 Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.
«Господи! я недостоин»Мт 8:8–8
Слова сотника, перед Причастием в православной и католической традиции.
8 Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.
Бог не попустит искушения сверх сил1 Кор 10:13–13
О зависимостях и искушениях.
13 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.
Дух правый обнови внутри меняПс 51:10–10
10 Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!
Блаженны, у которых отпущены беззаконияПс 32
Радость прощённого.
1 Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.
2 Щаслив чоловік, котрому не полїчить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серцї!
3 Як я мовчав, нидїли сустави мої від мого зітхання цїлий день.
4 Бо цїлий день тяготїла на менї рука твоя; соки мої висохли як під лїтню спеку.
5 Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.
6 Тому нехай помолиться до тебе кожний побожний в час, коли мож знайти тебе; річ певна, хоч би прийшла велика повінь — не досягне його.
7 Ти мій рятунок; спасаєш мене в тїснотї, ти сповняєш мене радостю спасення.
8 Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду.
9 Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою.
10 Великі болестї для беззаконника; хто ж вповає на Господа, того обгорне милосердє твоє.
11 Веселїтесь у Господї, і радуйтесь, праведні! ликуйте всї, в кого серце щире!
Если исповедуем грехи наши1 Ів 1:8–9
Обещание прощения.
8 Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас.
9 Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.
Молитва МанассииМол Ман 1
Короткая покаянная молитва царя. Есть в Синодальной Библии как неканоническая, читается в Православии и в Протестантизме не всеми.
Цієї книги чи розділу немає в перекладі Куліша та Пулюя, тому показано російський Синодальний текст.
1 Господи Вседержителю, Боже отцев наших, Авраама и Исаака и Иакова, и семени их праведного,
2 сотворивший небо и землю со всем благолепием их, связавший море словом повеления Твоего, заключивший бездну и запечатавший ее страшным и славным именем Твоим, которого все боятся, и трепещут от лица силы Твоея, потому что никто не может устоять пред великолепием славы Твоея, и нестерпим гнев
3 прещения Твоего на грешников!
4 Но безмерна и неисследима милость обетования Твоего,
5 ибо Ты Господь вышний, благий, долготерпеливый и многомилостивый и кающийся о злобах человеческих. Ты, Господи, по множеству Твоей благости, обещал покаяние
6 и отпущение согрешившим Тебе, и множеством щедрот Твоих определил покаяние грешникам во спасение. Итак Ты, Господи, Боже праведных, не положил покаяния праведным
7 Аврааму и Исааку и Иакову, не согрешившим Тебе, но положил покаяние мне грешнику, потому что я согрешил паче числа песка морского.
8 Многочисленны беззакония мои, Господи, многочисленны беззакония мои, и я недостоин взирать и смотреть на высоту небесную от множества неправд моих. Я согбен многими железными узами,
9 так что не могу поднять головы моей, и нет мне отдохновения, потому что прогневал Тебя и сделал пред Тобою злое :
10 не исполнил воли Твоей, не сохранил повелений Твоих, поставил мерзости и умножил соблазны. И ныне преклоняю колени сердца моего, умоляя Тебя о благости.
11 Согрешил я, Господи, согрешил, и беззакония мои я знаю, но прошу, молясь Тебе: отпусти мне, Господи, отпусти мне, и не погуби меня с беззакониями моими и не оссуди меня в преисподнюю. Ибо Ты Бог, Бог кающихся, и на мне яви всю благость Твою, спасши меня недостойного по великой милости Твоей, и буду прославлять Тебя во все дни жизни моей,
12 потому что Тебя славят все силы небесные, и Твоя слава во веки веков. Аминь.
Молитва Даниила о народеДан 9:4–19
Покаяние за себя и за народ.
4 І молився я Господеві Богові мойму, й сповідався, й говорив: Благаю тебе, Господи, Боже великий і дивний, додержуючий завіт і ласку до тих, що тебе люблять і певнять прикази твої!
5 Ми согрішили, творили неправедність, поводились упрямо й відступали від заповідей твоїх і від постанов твоїх,
6 І не слухали слуг твоїх, пророків, що від твого імени вговорювали царів наших і князїв наших, і батьків наших, і ввесь народ у країнї.
7 В тебе, Господи, справедливість, а в нас на лицях сором аж по сей день, у кожного Юдея, ув осадників Ерусалимських і в усього Ізраїля, в близьких і далеких по всїх краях, куди ти вигнав їх за відступництво їх, із яким вони відступили від тебе.
8 Господи! в нас на лицях сором, у царів наших, у князїв наших і в батьків наших, ми бо согрішили перед тобою,
9 А в Господа, Бога нашого, милосердє і прощеннє. Ми бо ворохобились проти нього.
10 І не слухали голосу Господа, Бога нашого, щоб жити по його закону, який дав нам через слуг своїх, пророків.
11 І ввесь Ізраїль переступив закон твій і відвернувся, щоб не слухати голосу твого; за те ж і спав на нас проклін та клятьба, що написані в законї слуги Божого, Мойсея, бо ми согрішили перед ним.
12 І він здїйснив слова свої, що вирік на нас та на суддїв наших, що нас судили, допустивши на нас велике лихо, якого не бувало під небесами, а яке довершилось над Ерусалимом.
13 Як написано в законї Мойсейовім, так усе се лихо спало на нас; але ми не благали Господа, Бога нашого, щоб (допоміг) нам відвернутись від гріхів наших і зрозуміти правду твою.
14 Виглядїв Господь се нещастє й наслав його на нас, бо Господь, Бог наш, справедливий у всїх дїлах своїх, які чинить, але ми не слухали його голосу.
15 А тепер Господи, Боже наш, вивівший нарід твій з землї Египецької рукою сильною й являючий славу твою по сей день, (ми признаємо, що) ми прогрішились і коїли безбожність.
16 Та Господи! при всїй справедливостї твоїй нехай відвернеться гнїв твій і досада твоя від міста твого Ерусалиму, й від сьвятої гори твоєї; се бо за гріхи наші й злочини батьків наших Ерусалим і народ твій терпить наругу від усїх, що навкруги нас.
17 Тепер же почуй, Боже наш, молитву слуги твого й благаннє його і глянь ласкавим лицем твоїм на спустошену сьвятиню твою, задля тебе самого, Господи.
18 Прихили, Боже мій, ухо твоє й вислухай, відтули очі твої й зглянься на спустошеннє наше й на місто, що на ньому назване ймя твоє; ми бо складаємо перед тебе благання наші, покладаючи надїю не на праведність нашу, а на твоє велике милосердє.
19 Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, вваж і вчини; не зволїкай задля тебе самого, Боже мій, бо твоє ймення назване на містї твому й на народї твому!
Що каже Письмо
1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.
3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:
4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
5 А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.
6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,
12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.
13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
22 Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
25 Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
28 Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
31 Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.
9 Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.
Псалми
Пс 6
1 Проводиреві хора: на восьмиструнних. Псальма Давидова. Господи, не суди мене в гнїві твоїм, і не карай мене в яростї твоїй.
2 Помилуй мене, Господи! бо я немочен; вилїчи мене, Господи, бо стревожились костї мої.
3 І душа моя вельми злякалась. Ти ж, Господи, докіль?
4 Зглянься, Господи, вирятуй душу мою, спаси мене ради милостї твоєї.
5 Бо після смерти нїхто не споминати ме тебе; а в гробі хто возхвалить тебе?
6 Я втомився від зітхання мого; кожну ніч умиваю ложе моє, сльозами моїми обливаю постїль мою.
7 Лице моє запалось од смутку, й постарілось задля всїх ворогів моїх.
8 Відступіть геть від мене, всї дїлаючі беззаконнє! Бо Господь почув голос плачу мого.
9 Почув Господь моленнє моє; Господь прийме молитву мою.
10 Всїх ворогів моїх побьє соромом, і поразить їх: всї вони обернуться, і притьмом будуть осоромлені.
Пс 32
1 Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.
2 Щаслив чоловік, котрому не полїчить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серцї!
3 Як я мовчав, нидїли сустави мої від мого зітхання цїлий день.
4 Бо цїлий день тяготїла на менї рука твоя; соки мої висохли як під лїтню спеку.
5 Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.
6 Тому нехай помолиться до тебе кожний побожний в час, коли мож знайти тебе; річ певна, хоч би прийшла велика повінь — не досягне його.
7 Ти мій рятунок; спасаєш мене в тїснотї, ти сповняєш мене радостю спасення.
8 Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду.
9 Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою.
10 Великі болестї для беззаконника; хто ж вповає на Господа, того обгорне милосердє твоє.
11 Веселїтесь у Господї, і радуйтесь, праведні! ликуйте всї, в кого серце щире!
Пс 38
1 Псальма Давидова на спомин. Господи, не картай мене в гнїві твому, не карай у досадї твоїй.
2 Бо стріли твої прошибли мене, і рука твоя спустилась на мене.
3 Нема здорового місця на моїм тїлї задля гнїву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого.
4 Бо несправедливостї мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони затяжкі для мене.
5 Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого.
6 Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цїлий день похожаю.
7 Бо стегна мої ранами зовсїм покриті, і нема здорового місця на тїлї моїм.
8 Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого.
9 Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите.
10 Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і сьвітло очей моїх, вже й його нема в мене.
11 Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.
12 А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.
13 Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.
14 Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.
15 Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.
16 Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!
17 Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною.
18 Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.
19 Мої ж вороги жиють, набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини.
20 І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю.
21 Не опусти мене, Господи, Боже мій, будь недалеко від мене.
22 Спіши на поміч менї, Господи, мій спасителю!
Пс 51
1 Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. Помилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої!
2 Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого!
3 Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною.
4 Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.
5 Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя.
6 Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість.
7 Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший!
8 Дай менї почути радість і веселість, і зрадїють костї, тобою розбиті.
9 Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої!
10 Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!
11 Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.
12 Приверни менї радість спасення твого, і дух доброї волї нехай покріпить мене!
13 Покажу беззаконним дороги твої, і грішники вернуться до тебе.
14 Ізбави мене від крівавої вини, Боже, Боже спасителю мій, і язик мій радісно величати ме твою справедливість.
15 Господи, відчини уста мої, і губи мої звістять хвалу твою!
16 Ти бо не любиш жертви, ато принїс би її, жертва всепалення не люба тобі.
17 Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже.
18 Щасти, Боже, Сиону по благій волї твоїй, здвигни мури Єрусалима!
19 Тодї будуть тобі любі жертви правди, жертви цїлопалення і приноси; тодї возложать телцїв на жертівник твій.
Пс 130
1 Посходня пісня. З глибинї кличу до тебе, Господи!
2 Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!
3 Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливостї, — Господи, хто встоїть?
4 Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою.
5 Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його.
6 Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.
7 Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.
8 І він спасе Ізраїля від всїх несправедливостей його.
Пс 143
1 Псальма Давидова. Господи, вислухай молитву мою, нахили ухо до благання мого! Вислухай мене по вірностї твоїй, по справедливостї твоїй!
2 І не входи в суд із слугою твоїм, нїхто бо з живих не оправдиться перед тобою.
3 Бо ворог слїдить душу мою, топче життє моє до землї, закопує мене у темних місцях, як мерцїв давно померших.
4 І дух мій охляв в мене, серце моє ниє.
5 Згадаю днї давні, про дїла твої промишляючи; думаю-гадаю над творивом рук твоїх.
6 До тебе простираю руки мої; як спрагнена земля, так душа моя тебе жадає.
7 Поспіши, Господи, вислухай мене! Дух мій холоне. Не крий лиця свого передо мною! ато буду як ті, що йдуть в домовину!
8 Вранцї дай почути милість твою! Бо на тебе вповаю. Яви менї дорогу, котрою ступати маю! Бо до тебе підношу душу мою.
9 Рятуй мене, Господи, від ворогів моїх! До тебе прибігаю.
10 Навчи мене творити волю твою! Ти бо єси Бог мій; дух твій благий нехай по рівнинї веде мене.
11 Задля імени твого, Господи, оживи мене; у твоїй справедливостї виведи душу мою з тїсноти!
12 А по милостї твоїй вигуби ворогів моїх, і гнобителїв душі моєї занапасти! Я бо слуга твій.