День 83 з 90

Євр 8:1–10:39

8:1 Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,

8:2 служителя сьвятинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.

8:3 Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести.

8:4 Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) є священики, що приносять по закону дари,

8:5 котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. „Гледи бо‟, рече, „зроби все по взору, показаному тобі на горі.‟

8:6 Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Він посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся.

8:7 Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому.

8:8 Докоряючи бо їх глаголе: „Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,

8:9 не по завіту, що зробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землї Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.

8:10 Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть менї народ.

8:11 І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.

8:12 Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше.‟

8:13 А що глаголе: „новий‟, то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.

9:1 Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.

9:2 Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.

9:3 За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;

9:4 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,

9:5 а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.

9:6 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;

9:7 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.

9:8 Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.

9:9 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,

9:10 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.

9:11 Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,

9:12 анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.

9:13 Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;

9:14 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?

9:15 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.

9:16 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.

9:17 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.

9:18 Тим же й первий не був осьвячений без крови.

9:19 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,

9:20 глаголючи: „Се кров завіту, котрий завітував вам Бог.‟

9:21 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.

9:22 А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

9:23 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.

9:24 Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,

9:25 анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;

9:26 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.

9:27 І як призначено людям раз умерти, а потім суд,

9:28 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.

10:1 Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.

10:2 Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.

10:3 А в них що року (робить ся) спомни гріхів.

10:4 Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

10:5 Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: „Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.

10:6 Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

10:7 Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.‟

10:8 Сказавши вище: „Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси,‟ котрі по закону приносять ся,

10:9 потім рече: „Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже.‟ Зносить перве, щоб друге поставити.

10:10 По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

10:11 І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.

10:12 Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,

10:13 дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.

10:14 Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

10:15 Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

10:16 „Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв‟, глаголе Господь: „Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

10:17 і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.‟

10:18 А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

10:19 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

10:20 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,

10:21 і Єрея великого над домом Божим,

10:22 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

10:23 держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)

10:24 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

10:25 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

10:26 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

10:27 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.

10:28 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

10:29 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

10:30 Знаємо Того, хто промовив: „Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь‟; і знов: „Господь судити ме людей своїх.‟

10:31 Страшно впасти в руки Бога живого.

10:32 Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

10:33 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

10:34 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

10:35 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

10:36 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

10:37 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

10:38 „А праведний з віри жив буде,‟ і: „Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його.‟

10:39 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.