День 24 з 30

Пс 109:1–115:18

109:1 Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи!

109:2 Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.

109:3 Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.

109:4 За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.

109:5 А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.

109:6 Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.

109:7 Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.

109:8 Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!

109:9 Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!

109:10 Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!

109:11 Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!

109:12 Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!

109:13 Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!

109:14 Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!

109:15 Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!

109:16 Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.

109:17 Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!

109:18 Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне!

109:19 Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується!

109:20 Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять.

109:21 Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене!

109:22 Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене.

109:23 Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь.

109:24 Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.

109:25 І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують.

109:26 Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй!

109:27 Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло.

109:28 Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому!

109:29 Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться.

109:30 Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.

109:31 Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.

110:1 Псальма Давидова. Сказав Господь моєму Господеві: Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги!

110:2 Жезло сили твоєї пришле Господь із Сиона; царюй серед ворогів твоїх!

110:3 В день потуги твоєї буде нарід твій готовий у сьвятій оздобі; з лона зарева раннього спаде тобі роса молодостї твоєї.

110:4 Клявся Господь, і не пожалує того: Ти сьвященник по віки по постанові Мелхизедека.

110:5 Господь по правицї в тебе сокрушає царів в день гнїву свого.

110:6 Він зробить суд між народами, покривши землю трупом; розбивши голову, що над великою країною панує.

110:7 По дорозї пити ме з потока, тому підніме він голову.

111:1 Аллилуя! Прославлю тебе, Господи, всїм серцем, в радї праведних і в зборі.

111:2 Дїла Господнї великі, явні всїм, хто любується ними.

111:3 Дїла його краса і величиє; і справедливість його по віки.

111:4 Чудесні дїла його незабуті; благий і милосердний Господь.

111:5 Він дає поживу тим, що бояться його; памятає вічно свій заповіт.

111:6 Явив силу дїл своїх народові свойму, щоб дати їм наслїддє народів.

111:7 Дїла руки його правда і правосуддє; всї заповідї його вірні;

111:8 Установлені на віки вічні; в правдї і правотї виповнені.

111:9 Післав збавленнє народові свому, поставивши на віки заповіт свій; сьвяте і страшне імя його.

111:10 Страх перед Господом — початок мудростї; добрий розум у всїх, що заповідї сповняють. Хвала його по віки вічні.

112:1 Аллилуя! Щасливий чоловік, що боїться Господа, що дуже любить заповідї його!

112:2 Насїннє його буде потужне на землї; буде благословений рід праведників.

112:3 Достаток і багацтво буде в домі його, і справедливість його буде по віки.

112:4 У темряві сходить сьвітло праведникам; він благий і милосердний і справедливий.

112:5 Благо чоловікові, що милосердується і пожичає! Він докаже справу свою на судї;

112:6 Він бо по віки не захитається; память праведника буде вічна.

112:7 Від злої вістки не злякається; серце його безпечне, вповаючи на Господа.

112:8 Безпечне серце його; він не боїться, поки не побачить погибелї ворогів своїх.

112:9 Він роздає щедро, дає вбогим; справедливість його треває по віки; ріг його в славі буде возвисшений.

112:10 Побачить се грішник і розсердиться; скрегочучи зубами, буде пропадати; жаданнє грішників загине.

113:1 Аллилуя! Хвалїте, слуги, Господа, хвалїте імя Господнє!

113:2 Благословенне імя Господа від нинї по віки вічні.

113:3 Від сходу сонця до його заходу да хвалять імя Господа!

113:4 Високо над народами Господь, над небесами слава його.

113:5 Хто як Господь, Бог наш, що живе на висотах,

113:6 Що нахиляється, щоб поглянути на небеса і на землю?

113:7 Що з пороху піднімає мізерного чоловіка, з болота підносить бідного,

113:8 Щоб посадити його поміж благородними, між благородними народа свого?

113:9 Що дає неплідній жити в домі, як щаслива синів мати.

114:1 Аллилуя! Як виходив Ізраїль з Египту, дім Якова зпоміж людей чужої мови,

114:2 Стала Юдея сьвятинею його, Ізраїль царством його.

114:3 Побачило море і розступилось, Йордан назад повернувся.

114:4 Гори, як барани, скакали, горби — як ягнята.

114:5 Чого ж се ти, море, розступилось? І ти, Йордане, чого назад повернувся?

114:6 Ви, гори, що як барани скачите? Ви, горби, як малі ягнята?

114:7 Здвигнись перед Господом, земле, перед Богом Якова!

114:8 Що обернув скелю в озеро, й добув жерело з кременистої опоки.

115:1 Не нам, Господи, не нам, но імені твому дай славу по милостї твоїй, по правдї твоїй!

115:2 Чому мають казати народи: Де ж їх Бог?

115:3 Але ж Бог наш на небесах; все, що любо йому, він творить.

115:4 Божища їх — срібло і золото, твориво рук чоловічих.

115:5 Мають уста, і не говорять; очі мають, і не бачать;

115:6 Мають уші, і не чують; нїздра мають, і нема в них нюху.

115:7 Руки їх не беруть; ноги їх не ходять; не чути жадного голосу з їх горла.

115:8 Їм рівні ті, що роблять їх, кожний, що на них вповає.

115:9 Ізраїлю, вповай на Господа! Він поміч їх і щит їх.

115:10 Доме Ааронів, уповай на Господа! Він поміч їх і щит їх.

115:11 Ви, що боїтесь Господа, вповайте на Господа! Він поміч їх і щит їх.

115:12 Господь спогадав нас, він буде благословити: Благословити ме дім Ізраїля, благословити ме дім Аарона.

115:13 Буде благословити боящихся Господа, малих вкупі з великими.

115:14 Помножить вас Господь, вас і дїтей ваших.

115:15 Нехай благословить вас Господь, що сотворив небеса і землю.

115:16 Небеса, Господнї небеса, а землю дав дїтям людським.

115:17 Мертві не будуть хвалити Господа, нї всї ті, що йдуть до місця мовчання.

115:18 Ми ж будем прославляти Господа, від нинї по віки. Хвалїте Господа!