День 23 з 30
Пс 106:1–108:13 · близько 6 хв
106:1 Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!
106:2 Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?
106:3 Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!
106:4 Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!
106:5 Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.
106:6 Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.
106:7 Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.
106:8 Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.
106:9 І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.
106:10 І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.
106:11 Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.
106:12 Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.
106:13 Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.
106:14 Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.
106:15 Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.
106:16 І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.
106:17 Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.
106:18 І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.
106:19 Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
106:20 І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
106:21 Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
106:22 Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
106:23 Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.
106:24 Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
106:25 Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
106:26 Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
106:27 І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
106:28 Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
106:29 Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
106:30 Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
106:31 І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
106:32 Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
106:33 Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
106:34 Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;
106:35 Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.
106:36 Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.
106:37 Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;
106:38 Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.
106:39 І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.
106:40 Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;
106:41 Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
106:42 Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
106:43 Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
106:44 Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
106:45 І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
106:46 І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
106:47 Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
107:1 Хвалїте Господа! Він бо благий, бо милість його по віки.
107:2 Да скажуть вибавлені від Господа, котрих він вислобонив з руки ворога,
107:3 І котрих до купи зібрав з країв, зі сходу і заходу, з півночі і від моря.
107:4 Вони блукали в пустинї, по степових шляхах, не знайшли місця собі на оселю.
107:5 Терплючи голод і смагу, вони томились душею.
107:6 Тодї взивали до Господа в тїснотї своїй, і він визволяв їх з біди їх.
107:7 І він проводив їх правою дорогою, щоб прийти до людяного міста.
107:8 Да славлять Господа за милість його, і чудеса його над синами людськими!
107:9 Він бо наситив душу прагнущу, й голодуючу душу сповнив добром.
107:10 Седїли вони в тьмі і в тїнї смертї, сковані нуждою і желїзом,
107:11 Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього,
107:12 Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них.
107:13 Тодї Господа вони благали у своїй тїснотї, і він спасав їх з біди їх.
107:14 Вивів їх з темноти і з тїнї смертної, і розбив їх кайдани.
107:15 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!
107:16 Він бо розломив брами мідянї, і сокрушив засуви желїзні.
107:17 Безумні — за свої переступні дороги і за свої несправедливостї караються.
107:18 Душа їх одвертається від їжи, і вони приближились до воріт смертних.
107:19 Тодї благають Господа в своїй тїснотї, і він визволяє їх з біди їх.
107:20 Посилає слово своє і вертає їм здоровлє, і спасає їх від домовини їх.
107:21 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!
107:22 Нехай принесуть жертву хвали, і піснями прославлять дїла його!
107:23 Ті, що в суднах пускаються на море, на водах великих мають торгове дїло,
107:24 Вони бачать дїла Господнї і чудесні творива його в глибинї;
107:25 Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филї.
107:26 Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в бідї душа їх млїє.
107:27 Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх.
107:28 Тодї до Господа вони у своїй тїснотї взивають, і він виводить їх з біди їх.
107:29 Він переміняє хуртовину на тишину, і филї втихомирились.
107:30 І вони радїють, що стає тихо, і до бажаної пристанї він їх приводить.
107:31 Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його для синів людських,
107:32 І возносять його в зборі людей, і в радї старших хвалять його!
107:33 Він обертає ріки в пустиню, і жерела водні в суходіл,
107:34 Плодовиту землю — в соляний степ, за злобу живущих там.
107:35 Він обертає й пустиню в озера водисті, і суходіл в жерела водні;
107:36 І поселяє там голодних, і закладають оселю.
107:37 Засївають поля, насаджують виноградники, котрі видають овочі і плоди.
107:38 Він благословить їх, і вони вельми розмножуються; і скота дає їм не мало.
107:39 Часами стає їх меньше, і вони хиляються від неволї, горя і нещастя.
107:40 Він кидає сором на князїв, і велить їм блукати в безлюддї і в безвіддї;
107:41 Бідного він з нужди видвигає, і роди його, як стадо, розмножує.
107:42 Щирі серцем побачать се і звеселяться, і всяка несправедливість зацїпить уста свої.
107:43 Хто мудрий, той замітить ті речі, і нехай зрозуміють милостї Господнї.
108:1 Пісня, псальма Давидова. Утвердилось серце моє, Боже! Засьпіваю, похвальні піснї засьпіваю; та й душа моя.
108:2 Пробудися, псалтире і гуслї! Збудимо ранню зорю.
108:3 Буду прославляти тебе, Господи, між народами, і сьпівати тобі між племенами;
108:4 Бо милість твоя понад небеса велика, і правда твоя під облаки.
108:5 Будь возвисшений, Боже, над небеса, і слава твоя нехай буде по всїй землї!
108:6 Щоб спаслися твої любі, рятуй правицею твоєю, і вислухай нас!
108:7 Бог сказав в сьвятинї своїй: Заторжествую, роздїлю Сіхему, і долину Суккот розміряю.
108:8 Мій Галад, мій Манас, і Єфрем — голови моєї твердинї, Юда скептро моє.
108:9 Моаб чаша моя вмивальня; на Едому кину сандали мої. Филистійська земле, ликуй передо мною!
108:10 Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?
108:11 Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?
108:12 Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.
108:13 З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.