День 114 з 365
Нав 10:28–12:24, Лк 18:1–20, Прип 26:1–11
Старий Заповіт
10:28 А город Македу опанував Йозуа того ж дня, завоював в крівавому бою і положив на його царя прокляттє і на місто і на всїх, що були в городї, не давши оцїлїти нїкому; а з царем Македським поступив так само, як із царем Ерихонським.
10:29 Тодї двинув Йозуа від Македи з усїм Ізраїлем на Либну і воював з Либенськими осадниками.
10:30 І подав Господь се місто з його царем на поталу Ізраїлеві, і звоювали вони його в крівавому бою, та й побили всїх людей не давши утекти нїкому, а з царем його росправились вони так, як росправились із царем Ерихонським.
10:31 Тодї двинув Ісус і ввесь Ізраїль із ним від Либни, на Лахис, облїг його та й почав на нього бити.
10:32 І подав Господь Лахис на поталу Ізраїлеві, і опанували вони його на другий день, і звоювали його в крівавому бою, і побили всїх людей, що там були, так само як учинили з Лахисом.
10:33 Тодї прийшов Горам, царь Газерський, на підмогу Лахисові; та Йозуа побив і його й військо його, так що не втїк із них нїхто.
10:34 Тодї двинув Йозуа з усїм Ізраїлем від Лахиса на Еглон, і облягли вони його та й почали бити на нього.
10:35 І опанували його того ж дня, та й звоювали його, і на все живуче, що було там, кинув він того дня проклін так само, як росправивсь із Лахисом.
10:36 Тодї пійшов Йозей з усїм Ізраїлем від Еглона на Геброн, та й роспочав бити на нього,
10:37 І зайняли вони його, та й звоювали мечем, і вбили царя його, і побили всїх осадників навкруги по їх займищах, так що нїхто не втїк, як се росправився він із Еглоном. І роспростер на його він і на всїх людей, що там були, проклін.
10:38 Звідсї повернувсь Йозуа з усїм Ізраїлем проти Дебира, та й почав бити на нього.
10:39 І підгорнув його під свою силу вкупі з його царем і займищами навкруги, і побив їх і кинув проклін на всїх людей, так що не втїк нїхто; як росправивсь із Геброном, так само росправивсь і з Дебиром, і з царем його, як він росправивсь з Либною й царем її.
10:40 Сим робом звоював Йозей всю землю нагірню і полуденню й поділля й підгірря, і всї їх царі; так що нїхто не втїк, і на все живе розтягнув проклін, як повелїв Господь, Бог Ізраїльський;
10:41 І звоював Ісус всїх, що жили від Кадес-Барне до Гази і всю Гозен землю до Габаону.
10:42 І опанував Йозуа всїх царів їх одним походом, бо Господь, Бог Ізрайлїв, воював за Ізраїля.
10:43 А відтак вернувсь Ісус з усїм Ізраїлем до табору в Галгал.
11:1 Як же дочувсь про се Евин, царь Асорський, післав він посли до Йобаба, царя Мадонського, та до царя Симронського, та до царя Ахсафського,
11:2 Та до царів, що царювали на півночі у нагірній землї та в степу на полуднє від Киннарота, на поділлї, і в Нафот-Дорі понад морем,
11:3 До Канаанїїв на схід сонця і на захід сонця, до Аморіїв, Гетіїв, Ферезіїв та Евузіїв у гори, і до Гетїїв, попід Гермонам в землї Массифі.
11:4 І виступили вони з усїма потугами своїми, така сила народу, така лїчба їх, як піску на морському березї, і вельми багато коней та колесниць (возів).
11:5 І всї ті царі, змовившись один з одним, двинули та й отаборились укупі при водах Меромських, щоб ударити на Ізраїля.
11:6 І рече Господь Йозейові: Не лякайсь їх: завтра о сїй добі всї вони лежати муть перед синами Ізраїля; коням же їх поперерізуй жили а колесницї їх попали огнем.
11:7 От і напав їх Ісус з усією боєвою потугою своєю несподївано на Мером водах, та й кинувсь на них.
11:8 І подав їх Господь в руки Ізрайлитян, і били вони їх і гнали їх до Сидону великого і до Мисрефот-Маїму і до Мицфи-долини на схід сонця, і перебили їх так, що не втїк нїхто.
11:9 І розправивсь із ними Ісус так, як повелїв йому Господь: коням їх поперерізував жили а боєві колесницї їх попалив.
11:10 Того ж часу, повернувши Йозуа, опанував Асор, і вбив царя його; бо Асор та був перше головою усїм містам в цїм царстві.
11:11 І побили вони всїх людей, що там були, кинувши на їх проклін: нїщо живе не зосталось там, а самий Асор пустили димом.
11:12 І загорнув Йозуа під свою руку всї городи царів тих вкупі з їх царями, та й поруйнував, і розпростер проклін на них, як повелїв Мойсей, раб Господень.
11:13 Тільки ті міста, що стояли на вижинах, тих не пустили Ізрайлитяне димом, Асор же спалив Ісус.
11:14 А ввесь луп із тих городів і скотину, позабірали сини Ізраїля собі; усїх же людей побили і повикоренювали, не лишаючи нїкого в живих.
11:15 Як заповідав Господь рабові свойму Мойсейові, так заповідав Мойсей Йозейові, і так учинив Йозей не опустивши з того нї слова, що Господь заповідав Мойсейові.
11:16 І оттак загорнув Йозуа всю горішню землю, всю полуденну країну, і всю Гозен-землю, і поділлє й степ, і гору Ізрайлеву і те поділлє, що до неї тяглося,
11:17 Від гори Халак, що тягнесь до Сеїру, аж до Баал-Гаду в Ливанській долинї під Ермоном; і всїх царів позавойовував та й повбивав.
11:18 Довго воював Йозуа з усїма сими царями.
11:19 Не було нї одного міста, щоб мирно піддалось Ізрайлитянам, окрім Гевіїв, осадників Габаонських: всї завоювали вони оружньою силою;
11:20 Було бо се від Господа, що закаменив серця їх так, щоб вони одважувались на війну з Ізраїльом, щоб розпростирано на них проклін без милосердя і викоренювано їх, як заповідав Господь Мойсейові.
11:21 Того ж часу двинув Ісус та й повибивав Енакіїв по горах у Гебронї, Давирі, в Анаві, по всїх горах Юдиних та Ізрайлевих; з містами їх, і розпростирав Йозуа на них проклін.
11:22 Не зосталос нї одного з Енакіїв у займищі синів Ізрайлевих; тільки в Газї, в Гетї та в Азотї задержавсь останок їх.
11:23 І опанував Йозуа всю землю, як се Господь заповідав Мойсейові, і віддав її в наслїддє Ізрайлитянам поглядом на їх дїленицю по поколїннях їх. І опочила земля од війни.
12:1 О це ж ті, що царювали в тій землї, а сини Ізрайлеві осягли землю їх у державу: по тім боцї Йорданї на схід сонця, земля від Арнон-річки та й до Ермон-гір, і ввесь степ на схід сонця:
12:2 Сигон, царь Аморійській, що царював у Гесбонї і панував над землею від Ароера, що при березї Арнон-річки, і над половиною Галаада до Есбок-річки, гряницї Аммонїйської,
12:3 І над степом до моря Киннеритського на схід сонця та й до моря степового, Солоного моря, на схід сонця навпроти Бет-Ешимоту, а на полуднє над містами, що під Фасгою.
12:4 А займище Огове, царя Базанського, що був з останнїх Рефалів-велетнїв і царював ув Астаротї й Едреї,
12:5 І панував над Ермон-горами і Салхою і всїм Базаном до гряницї Гессурійської і Маахійської, і над половиною Галааду до границї Сигона, царя Гесбонського.
12:6 Мойсей, раб Господень, та сини Ізрайлеві звоювали їх, а Мойсей, раб Господень, оддав ту землю у державу Рубенїям та Гадїям, та півколїнові Манассія.
12:7 А се ті, що царювали в тій землї, що звоював Йозуа та сини Ізраїля по тім боцї Йорданї на захід сонця, від Баал-Гаду, в Ливан-долинї та й до Лисих гір, що тягнуться до Сеїру, і що їх землю надїлив Йозей поколїнням Ізрайлевим у державу після дїлениць їх,
12:8 По горах, на подїллї, на підгіррях, у степу і на полуднї, землї Хеттіїв, Аморіїв, Канааніїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв:
12:9 Царь Ерихонський, один; царь Гайський, поблизу Бетеля, один;
12:10 Царь Ерусалимський, один; царь Гебронський, один;
12:11 Цар Ярмутський, один; царь Лахиський, один;
12:12–13 Цар Еглонський, один; царь Гозерський, один; Царь Дабирський, один; царь Газерський, один;
12:14 Царь Хормійський, один; царь Арадський, один;
12:15 Царь Либенський, один; царь Адулламський, один;
12:16 Царь Македський, один; царь Бетельський, один;
12:17 Царь Таппуахський, один; царь Хеферський, один;
12:18 Царь Афекський, один; царь Саронський, один;
12:19 Царь Мадонський, один; царь Асорський, один;
12:20 Царь Симрон-Меронський, один; царь Ахсафський, один;
12:21 Царь Таанахський, один; царь Мегиддонський, один;
12:22 Царь Кедеський, один; царь Йокнеамський коло Кармиля, один;
12:23 Царь Дорський коло Нафат Дору, один; царь Гоїмський в Галатї, один;
12:24 Царь Тирційський, один; усїх царів трийцять і один.
Новий Заповіт
1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
13 А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
20 Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
Мудрість
1 Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює.
2 Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде.
3 Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака.
4 Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його.
5 Не відказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.
6 Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного.
7 Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних.
8 Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме — дурневі віддати шану.
9 Що в пяного в руцї колючая тернина, — те приповість ув устах дурного.
10 Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне.
11 Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої.