День 115 з 365

Нав 13:1–14:15

13:1 Я к же був Йозуа вже вельми старий, промовив до нього Господь: Ти вже вельми старий і вбивсь у лїта, а землї не занятої в державу ще дуже багацько.

13:2 Ось яке ще займище зостається: Усї околицї Филистимські й увесь Гессур.

13:3 Від Сихора, що тече на схід сонця від Египту, аж до півношньої границї Екронської, вважаєсь займищем Канаанським; пять князїв Филистимських у нїй: Газський, Азотський, Аскалонський, Гетський, Екронський і Аввійський;

13:4 На полуднї ж уся земля Канаанська від Меари Сидонської до Афека, до гряниць Аморійських.

13:5 Також земля Гевла, а там увесь Ливан на схід сонця, від Баал-Гаду під Ермон-горами аж поти, де вона йде на Емат,

13:6 Усїх нагірних осадників від Ливану до Мизрефот-Маіму, всїх Сидонян я попроганяю сам перед Ізраїльом; тільки подїли їх заздалегідь по жеребу між Ізраїля, як заповідав я тобі;

13:7 Оце ж подїли сю землю у наслїддє девятьом поколїнням та півколїнові Манассієвому.

13:8 Поколїннє ж Рубена та Гада з другою половиною поколїння Манассієвого одержали від Мойсея наслїддє своє на тім боцї на схід сонця від Йорданї, як указав їм Господень раб Мойсей,

13:9 Від Ароера, що на березї Арнон-річки, і місто серед долини, та все подїллє Медева до Дибону,

13:10 І всї городи Сигонові, царя Аморійського, що царював у Езбонї, до границї Аммонїйської;

13:11 Також Галаад і займище Гессурське та Маахське, і всї Ермон-гори, і ввесь Базан до Салхи,

13:12 Усе царство Огове в Базанї, що панував над Астаротом та Едреєю. Він походив від останнїх Рефаїв-велетнїв. Їх побив Мойсей і повиганяв.

13:13 Але сини Ізрайлеві не прогнали Гесуріїв нї Маахів; і зостались люде Гесурійські й Маахійські між Ізрайльом по сей день.

13:14 Тільки поколїнню Левіїному не надїлив нїякого паю: жертви та приноси Господа, Бога Ізрайлевого — се наслїддє його, як Господь обітував йому.

13:15 І так надїлив Мойсей поколїнню Рубена наслїдню державу після родів їх:

13:16 Границя їх була від Ароера, що на березї Арнон-річки, і місто, що посеред долини і все поділлє під Медевою,

13:17 Гесбон і всї міста, що на рівнинї, і Дибон і Бамот-Баал і Бет-Баал-Меон,

13:18 Яаца, Кедемот, Мефаат,

13:19 Киріатаім, Сивма, і Церет-Сахар на горі Емек,

13:20 Бет-Фегор, і Азедот, Фасга, і Бет-Есимот,

13:21 І всї городи на поділлї і все царство Сигона, царя Аморійського, що царював у Езбонї, що його убив Мойсей укупі з князями Мадіямськими, Евієм і Рекемом і Зуром і Гуром і Ребою, князями Сигоновими, що панували в тій землї;

13:22 А віщуна Білеама Беоренка убили сини Ізрайлеві разом з иншими, що їх побили мечем.

13:23 А (західню) границю в Рубенїїв робила скрізь Йордань. Се було наслїддє Рубенїїв, по родах їх, містах і селах їх.

13:24 І надїлив Мойсей поколїнню Гадовому, синам Гадовим, земельню державу по родах їх:

13:25 Границя була Язер і всї міста Галаадські, та половина землї Аммонїйської до Ароера, що стоїть на захід сонця від Рабби,

13:26 Та від Гесбона до Рамат-Мицфи і Бетониму, і від Маганаїму до займища Дебирського.

13:27 Далїй на поділлї Бет-Гарам і Бет-Нимра і Сихот і Зафон, останок царства Сигонового, царя Езбонського, з Йорданню яко гряницею аж до полуденнього конця Киннеретського моря, по тім боцї Йорданї на схід сонця.

13:28 Се наслїдня держава (деяких) родин Гадових, міста й села їх.

13:29 Мойсей надїлив і половинї поколїння Манассієвого земельну державу; надїлив же ось чим (деякі) родини в півколїнї Манассієвому.

13:30 Займище їх простягалось від Маганаіма через увесь Базан, через усе царство Огове, царя Базанського і через усї села Яірові в Базанї, шістьдесять міст;

13:31 А половина Галааду, та Астарот і Едрея, головні городи в царстві Ога, царя Базанського, досталось синам Махировим Манассієнковим, половинї синів Махирових, по родам їх.

13:32 От що дав Мойсей у степах Моабійських, по тім боцї Йорданї, на схід сонця навпроти Ерихону.

13:33 Однакже поколїнню Левіїному не надїлив Мойсей нїякого наслїддя: Господь, Бог Ізрайлїв він сам їх наслїддє, як він й обітував їм.

14:1 От що посїли в наслїдню державу сини Ізрайлеві у Канаан землї, що подїлили між ними Елеазар сьвященник та Йозуа Нуненко та старші голови в поколїннях Ізраїльських:

14:2 А подїлили через жереб, як заповідав Господь через Мойсея про девять з половиною поколїнь;

14:3 Бо двом з половиною поколїнням указав уже Мойсей по тім боцї Йорданї їх наслїдню державу, а Левіям не надїлив нїякого наслїддя між ними.

14:4 Бо від синів Йосифових пійшли два поколїння, Манассій та Ефраїм, а Левіям не дано нїякого земляного надїлу в (обітованій) землї, тілько міста про житла та пасовища, що тягли до них, про їх скотину та про їх проче майно.

14:5 Як заповідав Господь Мойсейові, так і вчинили сини Ізраїля, як дїлили землю.

14:6 Тодї приступили Юдині сини до Йозуї в Галгалї, і Калеб Ефуніенко Кенезієць промовив до його: Ти знаєш, що сказав Господь про мене й про тебе Мойсейові, чоловікові Божому, в Кадес-Барне.

14:7 Було менї тодї сорок год віку, як посилав мене раб Господень Мойсей з Кадес-Барне на розглядини, в (обітовану) землю, й я принїс йому звістку по щирому пересьвіду мойму.

14:8 Земляки мої, що ходили зо мною відняли в люду ввесь дух, тим часом, я виявив себе в повнї слухняним до Господа, Бога мого.

14:9 Того дня заклявсь Мойсей так: Істовно, тобі та потомкам твоїм упаде в наслїдню державу на вічні часи та земля, що ноги твої ступали по їй; бо ти явив себе вповнї слухняним до Господа, Бога твого!

14:10 Оце ж Господь, справджуючи обітницю свою, держить мене на сьвітї сорок і пять год з того часу, як Господь вирік слово се Мойсейові, тим часом як Ізраїль блукав по пустинї, а тепер менї вже вісїмдесять і пять років віку.

14:11 І досї ж я почуваюсь таким сильним як і тодї, коли посилав мене Мойсей. Моя снага з того часу однакова й досї, як треба воювати, або сюди й туди ходити.

14:12 Надїли ж менї сю нагірню землю, що про неї глаголав того дня Господь: своїми ушима чув єси про се того дня. Там живуть Енакії і міста в їх великі й утверджені; та може Господь менї поможе повиганяти їх, як обітував Господь.

14:13 І благословив його Йозуа, та й надїлив Калебові Ефуніенкові Геброн у наслїдню державу.

14:14 Тим же то й достав ся Геброн у наслїддє Калебові Ефуніенкові Кенезійцеві по сей день, бо він показав себе вповнї слухняним до Господа, Бога Ізрайлевого.

14:15 Геброн же прозивавсь перше Кіріят-Арбе, як се звався між синами Енака один чоловік великий. І втихомирилась од війни земля.

Лк 18:21–43

21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

27 Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.

28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.

32 Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;

36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

41 глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.

42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

Пс 50:1–23

1 Асафова псальма. Всемогущий Бог, Господь, прорік і кликнув на землю від сходу сонця до його заходу.

2 Із Сиона звершеної красоти засияв Бог.

3 Бог наш прийде, і не буде мовчати; перед ним огонь пожираючий, кругом него сильна буря.

4 Кличе він небо і землю на суд народу свого:

5 Зберіть менї праведних моїх, що над жертвою приняли завіт мій.

6 І небеса звіщають справедливість його; Бог бо сам суддя,

7 Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я буду сьвідчити проти тебе! Я Бог, твій Бог!

8 Не за жертви твої буду тебе докоряти, нї за жертви всепалення; вони все передо мною.

9 Не прийму телят із дому твого, козлів із отар твоїх.

10 Бо моя вся зьвірина в дібровах, зьвірє на тисяч горах.

11 Знаю я усе птаство в горах, та й дичина по полях — моя.

12 Коли б я зголоднїв, нїчого б казати тобі; бо моя вселенна й достатки її.

13 Хиба ж їм я мясо биків, і пю кров козлячу?

14 Жертвуй Богу хвалу, і віддай Всевишньому обіти твої!

15 І клич мене в день тїсноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене.

16 До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій?

17 Ти ж зненавидїв докір, і кинув слова мої позад себе.

18 Бачив ти злодїя, то й радо приставав до його, і з перелюбниками ти накладав;

19 Губам твоїм дав ти волю до злого, а язиком твоїм ковав зраду.

20 Ти сидїв там і виговорював проти брата твого, ти кидав безчесть на сина матері твоєї.

21 Таке ти творив і я мовчав; ти думав, я рівня тобі. Я покараю тебе, і перед очі твої поставлю гріхи твої.

22 Зрозумійте ж се, ви, що забули Бога, ато зловлю вас, і нїхто не спасе вас.

23 Хто жертвує хвалу, прославляє мене, і хто справляє дорогу, тому дам побачити спасеннє Боже.