День 116 з 365

Нав 15:1–16:10

15:1 Удїл синів Юдиних по родинах їх випав такий: В межу з Ідумеєю був степ Син, від полудня, при кінцї Темана;

15:2 Їх полуденна гряниця сягала від кінця Солоного моря, від простираючогося на полуднє затоку його;

15:3 І простягалась на полуднє від Скорпіонового проходу до Зина і тягнулась на полуднє від Кадес-Барне, і підіймається просто на полуднє на Гезрон; та йде просто на Адар і повертає на Карка.

15:4 Звідтіля тягнеться на Азмон і йде далїй до Египецької річки, і кінчиться над морем. Се полудення гряниця.

15:5 Всхідньою ж гряницею служить Солоне море, аж до вʼустя Йорданї. А гряниця від півночі починається від затоку морського від устя Йорданського.

15:6 Тодї підіймається гряниця вгору на Бет-Гоглу і йде на північ від Бет-Араби; далїй тягнеться гряниця вгору до Боганового Каменя, Рубененкового.

15:7 Відтак тягнеться гряниця вгору на Дебир від Ахор-долини та й повертає од півночі на Галгал, що стоїть навпроти проходу Адуммимського, що навпроти річки на полуднї. Тодї тягнеться гряниця на Ен-Семесову Воду і йде далїй до Рогел криницї.

15:8 Тодї тягнеться гряниця в долину сина Енномового на полуднє від нагірньої стїни Евузійської, се Ерусалим. Тодї тягнеться гряниця вгору на верх гори, що стоїть на захід сонця перед долиною Еннома і разом на північньому кінцї Рафаім-долини.

15:9 Від вершин же гори повертає до криницї Нефтоах-води і йде далїй на городи Ефрон-гори і повертає гряниця на Баалу, се Киріят-Ярим.

15:10 Від Баала ж повертає гряниця на захід сонця до Сеір-гори, тягнеться дальше на північ нагірньої стїни Еаримської: се Кесалон, і йдучи на Бет-Самис, проходить через Тимну.

15:11 Тодї йде границя дальше на північ аж до нагірньої стїни Екронської, і повертає гряниця на Шикарон; проходить через Баал-гору, і йде далїй аж до Ябнеїла та кінчиться край моря.

15:12 Західню же гряницю робить скрізь велике море. Се гряниця навкруги синів Юдиних з їх родинами.

15:13 Калебові ж Ефуненкові дав земляний надїл між синами Юди, як заповідав Господь Йозейові: Арбів город, Енакового батька, се Геброн.

15:14 І повиганяв Калеб ізвідтіля три сини Енакові, Сесая, Ахимана і Талмая, потомків Енакових.

15:15 Звідсї він двинув проти осадників Дабирських; Дабир же прозивавсь перше Киріять-Сефер.

15:16 І обіцяв Калеб: Хто підневолить Киріять-Сефер й опанує його, віддам за того дочку мою Ахсу.

15:17 І опанував його Готониїл, син Кеназа, брата Калебового, і віддав за нього дочку свою Ахсу.

15:18 Як же вели її до його, навчено її бажати собі в батька її поля, і злїзла вона з осла, а Калеб спитав у її: Що тобі треба?

15:19 Вона ж відказала: Дай менї благословеннє; дав бо єси менї полуденню землю, дай же менї й криничані протоки. І дав їй Калеб криничані протоки верхові й криничані протоки низові.

15:20 Се наслїдня держава поколїння синів Юдиних по родинах їх:

15:21 Були ж міста на полуденньому краї поколїння Юдиного проти гряницї Ідумейської в полуденнїй країнї, ось які: Кавцеїл, Едер і Ягур,

15:22 Кина, Димона, Адада,

15:23 Кедес, Асор та Ітнан,

15:24 Зиф, Телем та Балот,

15:25 Газор-Хадата та Кіріат, Гезрон, інакше Газор,

15:26 Амам, Шема і Молада,

15:27 Газар-Гадда, та Хешмон та Бет-Палет,

15:28 Газар-Шуал, Беер-Себа і Визіотея, та й ті займища, що до них тягли,

15:29 Баала, Ім і Ацем,

15:30 Елтолад, Кезил і Хорма,

15:31 Циклаг, Мадмана, та Сансана,

15:32 Леваот, Шелихим, Аин і Риммон: усїх двайцять і девять міст із селами їх.

15:33 На поділлї: Ештаол, Зора і Ашна,

15:34 Заноах, Ен-Ганним, Таппуах, та Гаенам,

15:35 Ярмут, Одоллам, та Сохо і Азека,

15:36 Шаараім Адитаім Гедера або Гедеротаім — чотирнайцять міст із їх селами,

15:37 Зенан, Хадаша, та Мигдал-Гад,

15:38 Дилеян, Мицфе та Йоктеіл,

15:39 Лахис, Воцкат і Еглон,

15:40 Хаббон, Лахмас і Хитлис.

15:41 Гедерот, Бет-Дагон, Наема, та Македа — шіснайцять міст з їх селами.

15:42 Либна, Етер і Ашан,

15:43 Іфтах, Ашна, Незиб,

15:44 Кеіла Ахсиб та Мареша — девять городів з їх селами.

15:45 Екрон з його містами й селами,

15:46 І від Екрону та й до моря все, що коло Азота, з селами їх.

15:47 Азот, належні до нього міста й села його, Газа з її містами й селами, до річки Египецької. Західню ж гряницю значить скрізь велике море.

15:48 По горах же: Самир, Яттир і Сохо,

15:49 Данна, Киріат-Санна, се Дабир,

15:50 Анат, Ештемо й Аним,

15:51 Гозен, Холон та Гило — одинайцять городів з їх селами.

15:52 Араб, Дума, Ешан,

15:53 Янум, Бет-Таппуах і Афека,

15:54 Хумта, Киріат-Арба, се Геброн, та Цихор — девять міст із їх селами,

15:55 Маон, Кармил, Сиф і Юта,

15:56 Ізреель, Йокдам і Саноах,

15:57 Каин, Гива та Тимна — десять городів з їх селами,

15:58 Халхул, Бет-Зур і Гедор,

15:59 Маарат, Бет-Анот та Елтекон — шість городів з їх селами.

15:60 Киріат-Баал, се Киріат-Ярим, та Аравва — два міста з їх селами.

15:61 У степу: Бет-Арава, Миддин, Секаха,

15:62 Нибсан та Солоний город та Енгеди — шість хородів з їх селами.

15:63 Та Евузіїв, осадників Ерусалимських, не змогли повиганяти сини Юдині, от і живуть Евузії з синами Юди в Ерусалимі по сей день.

16:1 Також і синам Йосифовим припав жеробом удїл від Йорданї навпроти Ерихону, у вод Ерихонських на схід сонця: пустиня, що простягаєсь від Ерихону ʼд горі Бетель;

16:2 Від Бетеля йде границя до Лузи і переходить через займище Архіївське до Атароту.

16:3 І спускається на захід сонця до займища Яфлетіївського, до займища низового Бет-Орона та до Газера, і кінчається над морем.

16:4 І се одержали сини Йосифові Манассій та Ефраїм.

16:5 Займище ж синів Ефраїмових по родинах їх було таке: Від сходу була гряниця їх наслїдньої держави Атарот-Аддар аж до верхового Бет-Орону.

16:6 Потім тягнеться гряниця до моря північньою стороною Махмета та вертає на схід сонця на Таанат-Сило і проходить його з східньої сторони Яноха.

16:7 Від Яноха ж тягнеться вона на Атарот і Наарат та стикається з займищем Ерихонським і кінчиться на Йорданї;

16:8 Від Таппуаха йде гряниця на захід сонця до річки Кана і кіньчиться над морем. Се удїл синів Ефраїмових по родинам їх.

16:9 До того видїлено синам Ефраїмовим міста і села ще й в паю синів Манассієвих.

16:10 Та не повиганяли однакже вони Канааніїв, що жили в Газері, так і зостались Канаанії жити між Ефраїміями по сей день, і платили вони їм дань.

Лк 19:1–28

1 І вийшовши проходив через Єрихон.

2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

3 І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.

4 І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.

5 І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.

6 І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.

7 І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.

9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.

15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.

16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.

19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.

22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.

24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

25 (І казали йому: Пане, має десять мин.)

26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.

27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.

28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

Прип 26:12–23

12 Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого.

13 Лїнивий каже: „Лев на дорозї! лев на царинї!‟

14 Як двері обертаються все на своїх завісах, так легун — на свойму ложі.

15 Лїнивий спускає руку свою в миску, та тяжко йому донести її до рота.

16 Легун здається сам собі мудрійшим за семеро, що в лад, подумавши, відповідають.

17 Ловить той пса за уші, хто, переходячи мимо, вдається в сварку других.

18 Як той, хто з засїдки мече огонь, стріли й смерть,

19 Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: „Я тільки жартував!‟

20 Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, — втихне ворожнета.

21 Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.

22 Слова підшепника — як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.

23 Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце.