День 117 з 365
Нав 17:1–18:28, Лк 19:29–48, Пс 50:1–51:19
Старий Заповіт
17:1 І поколїннє Манассієво осягнуло свою часть, бо він був перворідень у Йосифа. Махирові, перворідневі Манассієвому достався Галаад та Базан, бо він був воїн.
17:2 Осягли й инші потомки Манассіїні свою пайку родина за родиною: потомки дїтей Абнезерові, потомки Гелекові, потомки Асриїлеві, потомки Сехемові, потомки Геферові і потомки Семидині: Се мужські потомки Манассієві Йосифенкові родина за родиною.
17:3 У Зелофгада ж, Геференка, Галааденка, Махиренка, Манассієнка, та не було синів, лиш дочки, а були вони на імя: Магла, Ноа, Хогла, Милка та Тирза.
17:4 І приступили вони перед Елеазара, сьвященника, та перед Йозуу Нуненка і перед князїв і промовили: Господь заповідав Мойсейові надїлити нам наслїддя між братами нашими.
17:5 От і впало Манассієві десять частин — окрім Галаад-землї і Базана, по тім боцї Йорданї:
17:6 Бо й дочки, потомки Манассіїні, осягли наслїддє між синами його; а Гилаад земля досталась иншим потомкам Манассієвим.
17:7 Ійшла ж гряниця Манассієва від Асира на Михметат, на схід сонця від Сихему; потім тягнулась гряниця праворуч до осадників Ен-Таппуахських.
17:8 Земля ж Таппуах дісталась Манассії, а місто Таппуах на самій гряницї Манассїєвій допавсь Ефраїміям.
17:9 Далїй йде гряниця до Кана-річки, на полуднє від річки. Сї городи належать до Ефраїміїв, хоч лежать між містами Манассієвими, а потім іде гряниця Манассієва на північ від річки й кінець їй над морем.
17:10 Що було на полуднї, те було Ефраїмове, а що на півночі, Манассієве, а море гряничить їх. На півночі ж гряничились вони з Асиром, а на сходї з Іссахаром.
17:11 Ще ж належали до Манассії у Іссахара і Асира: Бет-Сан з його містами; Іблеам з його містами; осадники Ен-Дорські з їх містами; осадники Таанахські з їх селами; осадники Мегиддонські з їх селами і третя часть Нафета.
17:12 Манассії не здолїли однакож прогнати осадників названих городів; так вдалось Канаанїям задержатись у сїй країнї.
17:13 Як же вбились сини Ізраїля в потугу, зробили вони Канааніїв своїми данниками, а зовсїм повиганяти їх не повиганяли.
17:14 Тодї поставили Йосифії перед Ісусом таку річ: Як се дав ти менї тільки один жереб й одну частину в наслїдню державу, дарма що я налїчую в себе надто багато людей, бо Господь благословляє мене й досї?
17:15 І відказав їм Йозуа: Коли налїчуєш у себе надто багацько людей, так іди в лїси, та й прорубай собі просторонь у землї Ферезійській і Рафаїмській (велетенській), коли Ефраїм гори надто тїсні тобі.
17:16 І промовили Йосифії: Не зможемо дістатись до гір, бо в усїх Канааніїв, що живуть на поділлї, є залїзні боєві колесницї, так у тих, що живуть у Бет-Сеані й його містах, як і в тих що живуть на Езреель-долинї.
17:17 І сказав Йозуа домові Йосифовому, Ефраїмові та Манассієві так: Ти налїчуєш багацько людей й вбивсь у велику потугу, так не тобі вдовольнятись однїм тільки жеребом.
17:18 Тобі бо й нагірня земля достанеться. Коли се гай, так мусиш вирубати його; тодї впаде тобі й пограничнє займище; мусиш бо повиганяти Канаанїїв, дарма що в їх залїзні колесницї і що вони потужні.
18:1 І зібралась разом вся громада Ізраїлська в Силомі, і поставила там громадський намет, бо земля була підневолена їм.
18:2 Було ж між синами Ізраїля ще сїм поколїнь таких, що не досталось їм іще наслїдньої держави.
18:3 І сказав Йозуа Ізрайлитянам: Докіль ще гаятись мете йти та забрати в державу прочу землю, що Господь, Бог ваших батьків, дав вам?
18:4 Виберіть з між себе по три мужі з кожного поколїння, так як я пошлю їх, щоб вони метнулись і пройшли навкруги по землї, щоб росписати її, як би належало подїлити її на удїли, і прийдуть опісля до мене.
18:5 Нехай роздїлять її на сїм частей. Юда жити ме в свойму займищі на полуднї, а дом Йосифів держати ме займище на півночі.
18:6 Ви ж роспишете землю на сїм паїв, та й принесете роспис до мене сюди, щоб я кинув жереби про вас тут перед Господом, Богом нашим.
18:7 А левитам нема паю між вами: нї! сьвященство бо Господнє їх наслїддє. Гад же да Рубен та півколїна Манассієвого одержали вже надїл свій по тім боцї Йорданї на востоцї, що вказав їм Господень раб Мойсей.
18:8 І встали ті мужі, щоб ійти, а Йозуа дав їм науку, як списувати землю, промовивши їм: Ійдїть же, пройдїть по землї навкруги, спишіть її та й вертайтесь до мене, а тодї я кину перед Господом про вас жереб тут у Силомі.
18:9 І пійшли вони та й перейшли по землї, та й росписали її місто за містом на сїм частин у книзї, та й прийшли знов до Йозуї в табор у Силомі.
18:10 І кинув Йозуа про них жереб у Силомі перед Господом, і надїлив там землю синам Ізрайлевим поглядом на їх дїленицї.
18:11 Первий жереб вийшов родинам поколїння Беняминового; удїл, що випав їм по жеребу, містився між дїтьми Юди та Йосифіями.
18:12 Гряниця їх на північньому боцї починається від Йорданї і проходить попри Ерихон від півночі та тягнеться ʼд горі на захід, і кінчиться степом Бет-Авенським,
18:13 Звідти йде гряниця на Луз, від полудня Луза або Бетеля, і спадає гряниця до Атарот-Аддару, до гори, що на полуднє від низового Бет-Орона;
18:14 Тодї повертає гряниця і спадає в сторону моря на полуднє гори перед Бет-Ороном, і кінчиться коло Киріят-Баала або Киріят-Ярима, міста синів Юдиних. Се західнїй бік.
18:15 Полуденний же бік виходить від кінця Киріят-Яриму, тягнеться гряниця до моря, і доходить до жерела води Нефтоахської.
18:16 Дальше тягнеться гряниця до кінця гори, що на востоцї від Бен-Еннома долини, на півночі від Рефаїмського поділля, спускається в Енном-долину від нагірньої стїни на полуднє від Евузійської і далїй Рогел-криницї;
18:17 Тут повертає вона на північ і тягнеться на Ен-Семес і далїй до Гелилота, що стоїть проти проходу Адумимського, і спадає до Боганового каменя, Рубененкового.
18:18 Звідсїля до хребта нагірньої стїни, що лежить на північ від Араби, потім тягнеться вона в Арабу.
18:19 Тодї тягнеться гряниця на нагірню стїну Бет-Хоглїйську на північ, а кінець їй над північнїм затоном Солоного моря на полуденньому концї Йордань-ріки. Се полудення гряниця.
18:20 На сходї служить границею Йордань. Се гряницї навкруги наслїдньої держави (деяких) родин Беняминових.
18:21 Міста ж (деяких) родин у поколїннї синів Беняминових от які: Ерихон та Бет-Гогла, Емек-Казиз,
18:22 Бет-Араба, Земараім, Бетель,
18:23 Авим, Фара, та Офра,
18:24 Кефар-Аммонай, Афні, Гева дванайцять міст з їх селами,
18:25 Габаон, Рама, Берот,
18:26 Мицфе, Кефира, Моза,
18:27 Реким, Ірфеіл, і Тарала,
18:28 Цела, Елеф та Евусі, се Ерусалим; Гибеат та Кират — чотирнайцять городів з їх селами. Се наслїдня держава в (деяких) родин Беняминових.
Новий Заповіт
29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
34 Вони ж сказали: Господеві його треба.
35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
38 говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
43 Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
44 І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
46 глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
47 І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
Псалом
1 Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. Помилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої!
2 Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого!
3 Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною.
4 Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.
5 Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя.
6 Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість.
7 Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший!
8 Дай менї почути радість і веселість, і зрадїють костї, тобою розбиті.
9 Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої!
10 Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!
11 Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.
12 Приверни менї радість спасення твого, і дух доброї волї нехай покріпить мене!
13 Покажу беззаконним дороги твої, і грішники вернуться до тебе.
14 Ізбави мене від крівавої вини, Боже, Боже спасителю мій, і язик мій радісно величати ме твою справедливість.
15 Господи, відчини уста мої, і губи мої звістять хвалу твою!
16 Ти бо не любиш жертви, ато принїс би її, жертва всепалення не люба тобі.
17 Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже.
18 Щасти, Боже, Сиону по благій волї твоїй, здвигни мури Єрусалима!
19 Тодї будуть тобі любі жертви правди, жертви цїлопалення і приноси; тодї возложать телцїв на жертівник твій.