День 118 з 365

Нав 19:1–20:9

19:1 Жереб другий вийшов Симеонові, про (деякі) родини в поколїннї синів Симеонових; а часть їх містилася серед наслїдньої держави Юдиних синів.

19:2 В удїлї їх були: Вирсавія, Саба і Молада,

19:3 Газар-Шуал, Вала й Азем,

19:4 Елтолад, Бетул і Хорма,

19:5 Зиклаг, Бет-Маркабот і Газар-Суса,

19:6 Бет-Лебаот і Сарухен — тринайцять міст з їх селами,

19:7 Анн, Риммон, Етер та Ашан — чотири міста з їх селами,

19:8 І всї села навкруги названих городів аж до Баалат-Беера або Рами полуденньої. Се часть (деяких) родин у поколїннї Симеоновому.

19:9 Від участку синів Юдиних взято удїл синів Симеонових; земляний бо надїл синів Юдиних був надто великий про них, тож й одержали Симеонїї наслїдню державу в серединї їх паю.

19:10 Третий жереб вийшов про (деякі) родини Зебулона, і займище наслїдньої держави їх доходило до Сарида;

19:11 Гряниця ж їх тягнеться вгору до моря і до Марела, торкається до Даббесета, і впирається в річку, що перед Йокнеамом;

19:12 На схід сонця же повертає від Сарида на займище Кислот-Таборське, відсї йде на Даверат та тягнеться на Яфію;

19:13 Звідтіля проходить на схід сонця повернувшись на Гет-Хефер, на Ітту-Казин і йде далїй на Риммон, Мітоар і Нею;

19:14 Тодї повертає від півночі на Ханнатон, а кінчається в Іфтах-Ел долинї;

19:15 Дальше Каттаф, Нагалал, Симрон, Ідеала та Бетлеєм — дванайцять міст з їх селами.

19:16 Се наслїдня держава (деяких) родин Зебулона, се міста з їх селами.

19:17 Четвертий жереб, вийшов Іссахарові про (деякі) родини Іссахара;

19:18 А границями їх були: Езреель, Кесуллот і Сунем,

19:19 Хафараім, Шіон й Анахарат,

19:20 Раввит, Кишіон й Авез,

19:21 Ремот, Ен-Ганним, Ен-Хадда, та Бет-Пазез;

19:22 І торкається гряниця до Табора, та до Сагазима, та до Бет-Самиса, а кінчалась гряниця їх на Йорданї — шіснайцять міст із їх селами.

19:23 Се наслїдня держава (деяких) родин Іссахарових, се городи й села їх.

19:24 Пятий жереб вийшов про (деякі) родини в поколїннї Ассера;

19:25 А границї їх були Хелкат, Халі, Бетен і Ахсаф,

19:26 Аламелех, Амад і Мишал, а впирається границя в Кармел з західнього боку і в Сихор-Ливнат;

19:27 Тодї повертає назад на схід сонця на Бет-Дагон, торкається до Зебулона та до Іфтах-Ел долини на півночі, та до Бет-Емек і Неіел, і йде на Кабул з лївого боку;

19:28 Дальше Геброн, Рехов, Хаммон та Кана, до великого Сидону;

19:29 Тодї повертає гряниця назад до Рами та до утвердженого Тирус-города, і повертає гряниця на Хос, а кінець їй над морем у Ахсиві місточку;

19:30 А до того Умма, Афек та Рехоб: двайцять і два городи з їх селами.

19:31 Се наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї Ассер, се міста з їх селами.

19:32 Про Нафталїя жереб шестий, про (деякі) родини синів Нафталїєвих;

19:33 Гряниця їх ійшла від Хелефа, від дуброви, що при Заннанимі, до Адами-Некеба й Ябнеїла та аж до Лаккума, та кінчилась на Йорданї;

19:34 Звідсї гряниця повертає на захід сонця на Аснот-Табор, а звідти йде на Гуккок, і стикається на полуднї з Забулоном, а з Ассиром стикаяться від заходу, до Юди же й Йорданї від сходу сонця.

19:35 А утверджені міста були: Зиддим, Зер, Гаммат, Раккат і Хинерет,

19:36 Адама, Рама й Асор,

19:37 Кедес, Едрея і Ен-Газор,

19:38 Іреон, Мигдал-Ел, Горем, Бет-Аннат і Бетсамис — девятнайцять городів з їх селами.

19:39 Се була наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї синів Нафталїєвих, се міста з їх селами.

19:40 Про (деякі) родини в поколїннї синів Данових вийшов жереб семий;

19:41 А границею наслїдньої держави їх були: Зора, Естайол, та Ір-Семеш,

19:42 Шаалаввин, Аіалон, Іла,

19:43 Елон, Тимната й Екрон,

19:44 Елтеке, Гиббетон і Баалат,

19:45 Ігуд, Бене-Барак і Гат-Риммон,

19:46 Ме-Яркон і Раккон вкупі з займищем проти Йоппії. І вийшов пай синів Данових надто малий для них.

19:47 Тодї Данії вийшли на війну проти Ласем, звоювали його та й підневолили в крівавому бою, і взяли його в свою державу та й осїлись у ньому і проложили йому прізвище Ласем-Дан в імя предка свого Дана.

19:48 Се наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї Дана, се городи з їх селами.

19:49 Як же скінчили вони подїл землї по гряницям її, тодї надїлили сини Ізраїля наслїдню державу Йозуйові Нуненкові серед себе.

19:50 По обітницї Господнїй надїлили вони йому місто, яке собі бажав, се б то Тамнат-Сараа на Ефраїмових горах. І укріпив він місто і осївсь у йому.

19:51 Се та наслїдня дїлениця, що подїлили по жеребам Елеазар сьвященник та Йозуа Нуненко та голови в поколїннях Ізрайлевих у Силомі перед Господом при входї в громадський намет. І сим робом закінчили вони подїл (обітованої) землї.

20:1 І рече Господь Йозейові:

20:2 Промов до синів Ізрайлевих так: Попризначуйте собі охоронні міста, що про них я вам глаголав через Мойсея,

20:3 Щоб убийця, той хто необачно, ненароком убє чоловіка, утїкав туди, щоб вони служили вам прибіжищем од кровоместника

20:4 І хто втече в одно з тих міст, нехай стане у входу до міста, і принесе справу свою перед мужів громадських сего города. Тодї нехай вони приймають його до себе в город і дають йому притулок, щоб йому жити між ними.

20:5 І коли кровоместник уганяти ме за ним, так щоб вони не видавали убийця йому: бо він убив свого ближнього ненароком, не ворогувавши на нього перше.

20:6 Нехай він пробуває в тому містї, аж покіль стане задля свого присуду перед громадою, аж до смертї первосьвященника, що того часу старшинувати ме. Тодї можна убийцеві вернутись у свій город і в свою домівку в тому містї, звідкіля він утїк.

20:7 І присьвятили вони Кедес в Галилеї на Нафталїєвій горі, та Сихем на Ефраїмовій горі, та Киріат-Арбу, се б то Геброн, на Юдиній горі;

20:8 А по тім боцї Йорданї навпроти Ерихону на схід сонця віддїлили, Бецер у степу, на поділлї, в поколїнню Рубена, та Рамот у Галадї, в поколїнню Гадовому, та Голан у Базанї, в поколїнню Манассієвому.

20:9 Сї городи призначено про всїх синів Ізраїля і про чужениць, що пробували між ними, щоб усякий, хто туди втїкати ме, убивши ненароком людину, не вмер від руки кровоместника, перш нїж він стане перед громадою.

Лк 20:1–26

1 І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

2 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?

3 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:

4 Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?

5 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?

6 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.

7 І відказали, що не знають, звідкіля.

8 А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

9 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.

10 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.

11 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.

12 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

13 Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

14 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

15 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

16 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

17 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

18 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

19 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.

20 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.

21 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.

22 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

23 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?

24 Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.

25 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.

26 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

Прип 26:24–27:8

26:24 Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить.

26:25 Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї.

26:26 Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади.

26:27 Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.

26:28 Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.

27:1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.

27:2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик.

27:3 Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.

27:4 Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?

27:5 Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.

27:6 Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.

27:7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.

27:8 Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.