День 167 з 365

2 Сам 23:1–39

1 Се ж останнє Давидове слово, слово Давида, Ессеєвого сина, слово мужа поставленого високо, помазанника Бога Яковового, й любого сьпівця Ізрайлевого:

2 Дух Господень глаголе в менї, й слово його на язицї в мене.

3 Сказав Бог Ізрайлїв, говорив про мене скеля Ізрайлева: володїти ме над людьми праведний, буде царювати в Господньому страсї.

4 Як на досьвітньому розсьвітї, при сходї сонця на безхмарньому небі від його сьвітла після дощу виходить із землї трава,

5 Чи не так же й мій дом перед Богом? Бо завіт віковічно статочнїй й твердий вчинив він зо мною. Чи не так же виходить від його все спасеннє моє й все бажаннє моє?

6 А безбожники, се його тернє викинене, що рукою його нїхто не торкає,

7 А хто хоче його зібрати, той бере залїзо, або держало до списа, й палять його на місцї.

8 А се ймення хоробрих силачів у Давида: Ісбозет Ахаманїй, головний між трьома; він підняв списа свого на вісїмсот мужів, і побив їх заразом.

9 Після його йде між трьома невміраками Елеазар, син Дода Ахового. Він належав до тих трьох хоробрих, що з Давидом поругали Филистіїв зібраних до війни;

10 Ізрайлитяне виступили були проти них, а він став і стинав Филистіїв покіль рука в його втомилась і неначе приросла до меча. І дарував Господь того дня велику побіду, й військо йшло за ним тільки задля пліндрування.

11 Після його йде Самма Агенко, Гарарій. Раз зібрались Филистії в Тирію. Там була нива, засїяна сочовицею. Як же люде повтїкали перед Филистіями,

12 Зупинився він серед ниви, оборонив її й побив Филистіїв. І подав Господь тодї велику подуж.

13 Одного разу троє сих силачів з трийцятьох прийшли до Давида в часї жнив в печеру Одоллам, тим часом, як ватага Филистіїв стояла в долинї Рефаїмів.

14 Давид був тодї там в утвердженому місцї, а залога Филистійська стояла в Бетлеємі.

15 І схотїлось Давидові пити, й каже він: Хто б добув менї води з колодязя коло ворот Бетлеємських?

16 І пробились трьох тих силачів через табор Филистійський, набрали води з колодязя Бетлеємського та й принесли Давидові. Та він не схотїв пити її, і вилив на жертву в славу Господеві,

17 І сказав: Сохрани мене, Господи, від того, щоб я таке чинив! Се кров сьмільчаків, що важили життєм своїм, ійдучи по неї! й не схотїв її пити. От що чинили отті три невміраки!

18 Й Абесса, брат Йоабів, Саруєнко, був головним з трьох инших. Він убив своїм списом триста чоловіка, й був славним між тими трьома.

19 Між сими трьома був він знатнїщий, й був їх отаманом, тим же трьом первим не був рівня.

20 Банея, син Йодая, мужа хороброго, великий дїлами, із Казеїла. Він убив двох синів Ариїла з Моабу. Раз, як упав снїг, убив він лева в ямі;

21 Сей же вбив і велетня Египтїя. Египтїй держав списа в руцї, він же пійшов із палицею на його, вирвав у Египтїя списа з руки та й положив його власним його списом.

22 Таке дїло вчинив Банея Йодаєнко; й був він славний між трьома невміраками;

23 Між трийцятьма був він у шанобі, та первим трьом не був рівня. Давид поставив його найблизшим своїм прибічником.

24 (А се ймена прочих силачів Давидових:) Асаїл, брат Йоабів, був між трийцятьма; далїй Елханан Доденко з Бетлеєму;

25 Самма з Хароду, Елика з Хароду;

26 Херець із Палту; Іра Ікешенко з Текої;

27 Ебіезер із Анатоа, Мебуннай із Гуші;

28 Залмон із Ахоху, Магарай з Нетофу;

29 Хелеб Бааненко з Нетофу; Іддай Рибаєнко з Гиви, Беняминїй;

30 Банея з Пирату; Іддай з Нахле-Гаашу;

31 Абі-Албон із Арби, Азмавет із Бархуму;

32 Еліахба з Саалбону, з синів Яшена — Йонатан;

33 Сама з Гарару; Ахіам Сараренко з Арару;

34 Елифелет, син Ахасбая Магахатового, Еліам Ахитофеленко з Гиламу;

35 Гезро з Кармелю; Паарай Арбій;

36 Ігал Натаненко з Зоби, Банїй з Гаду;

37 Зелек Аммонїй, Нахарай з Бероту, зброєноша Йоабів Саруєнків;

38 Іра з Ітрі, Гареб із Ітрі;

39 Урія Гетїй. Усїх трийцять і сїм.

Дії 1:12–26

12 Тодї вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи.

13 І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей і Матей, Яков Алхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.

14 Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню — з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

15 І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти):

16 Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.

17 Полїчено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього.

18 Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.

19 І відомо стало всїм домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.

20 Написано ж в книзї Псальм: Нехай оселя його спустїє, і нехай нїхто не домує в нїй, а догляд її нехай прийме инший.

21 Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус,

22 почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його.

23 І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія.

24 І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всїх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси,

25 приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.

26 І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.

Пс 72:1–20

1 Про Соломона. Боже! Суд твій дай цареві, і справедливість синові царя.

2 Нехай судить народ твій по справедливостї, і бідних твоїх по правдї.

3 Гори і підгіря давати муть блага людям, як буде справедливість.

4 Нехай він судить правду пригнобленим людям; нехай спасає дїтей бідолашного, а гнобителя нехай він розтопче.

5 Будуть боятись тебе з роду в рід, як довго сонця і місяця стане.

6 Він зійде, як дощ на скошену луку, як злива, наповаюча землю.

7 В днї його зацвите праведник, і буде достаток спокою, аж поки місяця не стане.

8 І буде він царювати від моря до моря, і від ріки аж по краї землї.

9 Перед ним схиляться жителї пустинї, і вороги його будуть цїлувати землю;

10 Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи.

11 Перед ним поклоняться всї царі, йому служити муть всї народи.

12 Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має.

13 Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних.

14 Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима.

15 І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсїди за його молитись, і що дня його благословити.

16 Будуть достатки збіжа на землї, на гірських верховинах; як Ливанські лїси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землї.

17 Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його.

18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько!

19 І благословенне імя його по віки! І наповниться цїла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь!

20 Конець молитвам Давида, сина Ессейового.