День 242 з 365

Неем 6:1–7:73

6:1 Як дійшла чутка до Санаваллата і Товії, й Араба Гешема та инших наших ворогів, що я відбудував мур та що не зісталось в ньому виломів, — одначе до того часу я ще не вставив дверей в ворота, —

6:2 Тодї Санаваллат та Гешем прислали до мене сказати: Прийди, а зійдемось разом ув одному з сїл на рівнинї Оно. Вони ж задумували заподїяти менї лихо.

6:3 Але я послав до їх посланцїв і звелїв сказати: Я маю роботу коло великого дїла; не можу зійти; робота застановилась би, коли б я покинув її і зійшов до вас.

6:4 Чотири рази посилали вони до мене з такими ж запросинами, та я відповідав їм те саме.

6:5 Тодї прислав Санаваллат до мене пятий раз свого слугу, а в його руцї був розгорнутий лист.

6:6 У йому ж було написано: Ходить у народів поголоска, та й Гешем каже, що ти й Юдеї задумали відпасти, та тому й будуєш мур, і хочеш бути в їх царем, після тої ж чутки;

6:7 І пророків ти настановив, щоб оповіщали про тебе в Ерусалимі і говорили: Е царь Юдейський! се дійде до царя. Так приходь, і порадимось вкупі.

6:8 Але я послав до його сказати: Нїчого такого не було, про що ти говориш; се ти вигадав своїм розумом.

6:9 Бо всї вони страхали нас, гадаючи: Опадуть їх руки перед сим дїлом, і робота спиниться; та я ще більше скріпив руки мої.

6:10 І прийшов я в дім Шемаїї, сина Делаїї, сина Мегетавелового, й заперся він і сказав: Ходїм у дом Божий в середину храма, й замкнемо за собою двері храма, бо прийдуть вбити тебе, а прийдуть вбити тебе вночі.

6:11 Але я відказав: Чи може ж тїкати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, ввійти в храм, щоб бути живим? Не піду.

6:12 Я знав, що не Бог послав його, хоч він по пророцьки говорив до мене, але що то Товія та Санаваллат підкупили його.

6:13 А підкупили його на те, щоб я злякався і зробив так, і согрішив, та щоб про мене пішла недобра слава, щоб вони могли мене гудити.

6:14 Спомяни, мій Боже, Товію і Санаваллата по сих дїлах їх, та й пророчицю Ноадїю й инчих пророків, що хотїли настрахати мене!

6:15 Мур був скінчений двайцять пятого дня місяця Елула, за пятьдесять два днї.

6:16 Як почули про се всї вороги наші, й побачили се всї народи, що навкруги нас, тодї вони впали в очах своїх; вони спізнали, що се дїло від Бога нашого.

6:17 Окрім того писало під той час багато старшин Юдейських листи, й посилали їх до Товії, а Товіїні листи приходили до їх.

6:18 Бо багато було в Юдеї таких, що поклялись на побратимство з ним; він бо був зять Шеханїї, сина Арахового, а його син Йоханан взяв за себе дочку Мешуллама, сина Берехіїного.

6:19 Навіть про добрість його говорили вони при менї, й мої слова переносились до його. Товія ж присилав листи, щоб лякати мене.

7:1 Коли мур був уже готовий, і я повставляв двері, та коли були понаставляні на свою службу воротарі, і сьпівцї, й левіти,

7:2 Тодї звелїв я мойму братові Хананї і начальникові Ерусалимської твердинї Хананїєві, (бо він був більше за багатьох инчих чоловік вірний і богобоязливий),

7:3 І сказав я їм: Нехай не відчиняють воріт Ерусалимських, покіль не загріє сонце, й доки ще стоять (при роботї), нехай замикають і засовують двері. І поставив я сторожами осадників Ерусалимських, кожного на свою сторожу і кожного проти свого дому.

7:4 Але місто було просторне й велике, а народа в йому було небагато, й доми не були побудовані.

7:5 І поклав менї Бог мій на серце зібрати старшин та значнїйших, і народ, щоб їх перелїчити. І знайшов я родопись тих, що прийшли переднїйше, а в їй написано:

7:6 Оце сини країни, що пійшли з бранцїв, переселених Навуходонозором, царем Вавилонським, і вернулись в Ерусалим та в Юдею, кожний в своє місто, —

7:7 Ті, що пійшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманїєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисферетом, Бігваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народа Ізрайлевого:

7:8 Синів Парошових дві тисячі сто сїмдесять два.

7:9 Синів Сафатіїних триста сїмдесять два.

7:10 Синів Арахових шістьсот пятьдесять два.

7:11 Синів Пахат-Моабових, із синів Ісусових і Йоабових, дві тисячі вісїмсот вісїмнайцять.

7:12 Синів Еламових тисяча двістї пятьдесять чотири.

7:13 Синів Затту вісїмсот сорок пять.

7:14 Синів Закхайових сїмсот шістьдесять.

7:15 Синів Биннуйових шістьсот сорок вісїм.

7:16 Синів Бевайових шістьсот двайцять вісїм.

7:17 Синів Азгадових дві тисячі триста двайцять два.

7:18 Синів Адоникамових шістьсот шістьдесять сїм.

7:19 Синів Бігвайових дві тисячі шістьсот сїм.

7:20 Синів Адинових шістьсот пятьдесять пять.

7:21 Синів Атерових із дому Езекії девятьдесять вісїм.

7:22 Синів Хашумових триста двайцять вісїм.

7:23 Синів Вецайових триста двайцять чотири.

7:24 Синів Харифових сто дванайцять.

7:25 Тих, що родом з Габаону, девятьдесять пять.

7:26 Осадників Бетлеєма й Нетофи сто вісїмдесять вісїм.

7:27 Осадників Анатота сто двайцять вісїм.

7:28 Осадників Бет-Азмавета сорок два.

7:29 Осадників Каріятярима, Кефіри і Беерота сїмсот сорок три.

7:30 Осадників Рами і Геви шістьсот двайцять один.

7:31 Осадників Михмаса сто двайцять два.

7:32 Осадників Бетеля й Гая сто двайцять три.

7:33 Осадників другого Нево пятьдесять два.

7:34 Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири.

7:35 Синів Харимових триста двайцять.

7:36 Тих, що родом із Ерихону, триста сорок пять.

7:37 Тих, що родом із Лода, Хадида й Оно, сїмсот двайцять один.

7:38 Тих, що родом із Сенаї, три тисячі девятьсот трийцять.

7:39 Сьвященників, синів Едаїї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три.

7:40 Синів Іммерових тисяча пятьдесять два.

7:41 Синів Пашхурових тисяча двістї сорок сїм.

7:42 Синів Харимових тисяча сїмнайцять.

7:43 Левітів: синів Ісусових, із дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сїмдесять чотири.

7:44 Сьпівцїв: синів Асафових сто сорок вісїм.

7:45 Воротарі: сини Шаллумові, сини Атерові, сини Талмонові, сини Аккувові, сини Хатитині, сини Шовайові — сто трийцять вісїм.

7:46 Нетинеї: сини Зіхині, сина Хасуфині, сини Таббаотові,

7:47 Сини Киросові, сини Сіїні, сини Фадонові,

7:48 Сини Леванині, сини Хагавині, сини Салмайові,

7:49 Сини Хананові, сини Гідделові, сини Гахарові,

7:50 Сини Реаїїні, сини Резинові, сини Некодині,

7:51 Сини Газзамові, сини Уззині, сини Пасеахові,

7:52 Сини Весайові, сини Меунимові, сини Нефишсимові,

7:53 Сини Ваквукові, сини Хакуфині, сини Хархурові,

7:54 Сини Вазлитові, сини Мехидині, сини Харшині,

7:55 Сини Варкосові, сини Сисарині, сини Тамахові,

7:56 Сини Незіяхові, сини Хатифині,

7:57 Сини слуг Соломонових: сини Сотайові, сини Соферетові, сини Феридині,

7:58 Сини Яалині, сини Дарконові, сини Гідделові,

7:59 Сини Сафатіїні, сини Хаттилові, сини Похерет-Газеваїмові, сини Амонові.

7:60 Усїх нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два.

7:61 А ось ті, що вийшли з Телмелаха, Телхарші, Херув-Аддона та Іммера, але вони не могли вказати на дім батьків своїх і на племя своє, чи вони від Ізраїля.

7:62 Сини Делаїїні, сини Товіїні, сини Некодині — шістьсот сорок два.

7:63 А з сьвященників: сини Ховаїїні, сини Гаккозові, сини Берзеллїйові, що взяв жінку з дочок Берзеллїя Галаадїя, і став зватись їх іменням.

7:64 Вони шукали своєї родописї, та не знайшлась, і через те вилучено їх від сьвященства.

7:65 І Тиршата сказав їм, щоб вони не їли великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом.

7:66 Усієї громади вкупі було сорок дві тисячі триста шістьдесять чоловіка,

7:67 Окрім невольників їх та невольниць їх; а сих було сїм тисяч триста трийцять сїм; між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї сорок пять,

7:68 Коней було в їх сїмсот трийцять шість, мулів в їх — двістї сорок пять,

7:69 Верблюдів чотиріста трийцять пять, ослів шість тисяч сїмсот двайцять.

7:70 Декотрі старшини в поколїннях причинились до роботи: Тиршата дав у скарбницю золотом тисячу драхм, пятьдесять чаш, і пятьсот трийцять риз сьвященницьких.

7:71 Тай инші старшини в поколїннях зложили в скарбівню на роботи двайцять тисяч драхм золота й дві тисячі двістї мін срібла.

7:72 А прочі з народу дали двайцять тисяч драхм золота та дві тисячі мін срібла й шістьдесять сїм риз сьвященницьких.

7:73 І стали жити священники й левіти; воротарі й сьпівцї, народ і нетинеї, й ввесь Ізраїль по містах своїх.

Рим 4:1–25

1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?

2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.

3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.

4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.

5 Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:

7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.

9 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.

10 Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,

12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.

14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.

15 Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.

16 Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

18 Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.

19 І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.

20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

21 і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.

22 Тим же й полїчено йому за праведність.

23 Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,

24 а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

Йов 9:1–10

1 І відповів Йов і сказав:

2 Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?

3 А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.

4 Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?

5 Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;

6 Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;

7 Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.

8 Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.

9 Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;

10 Творить великі дива, недовідні, безлїчні.