День 245 з 365
Неем 10:1–11:36, Рим 7:1–25, Йов 9:24–35
Старий Заповіт
10:1 Ті, що приложили печатї, були: Неємія-Тиршата, син Гахалїїн, і Седекія,
10:2 Сераїя, Азарія, Еремія,
10:3 Пашхур, Амарія, Малхія,
10:4 Хаттуш, Шеванїя, Маллух,
10:5 Харим, Меремот, Обадія,
10:6 Даниїл, Гіннетон, Барух,
10:7 Мешуллам, Авія, Міямин,
10:8 Маазія, Вилгай, Шемаїя: се сьвященники.
10:9 Левіти: Ісус, син Азанїїн, Биннуй, з синів Хенададових, Кадмиїл,
10:10 І брати їх: Шеванїя, Годія, Клита, Фелаїя, Ханан,
10:11 Миха, Рехов, Хашавія,
10:12 Закхур, Шеревія, Шеванїя,
10:13 Годїя, Ванїй, Венинуй,
10:14 Голови народу: Парош, Пахат-Моаб, Елам, Затту, Банїя,
10:15 Вуннїй, Азгад, Бевай,
10:16 Адонїя, Бігвай, Адин,
10:17 Атер, Езекія, Азур,
10:18 Годїя, Хашум, Безай,
10:19 Хариф, Анатот, Невай,
10:20 Магнїяш, Мешуллам, Хезир,
10:21 Мешезавел, Садок, Яддуй,
10:22 Фелатїя, Ханан, Анаїя,
10:23 Осія, Хананїя, Хашшув,
10:24 Лохеш, Пилха, Шовек,
10:25 Рехум, Хашавна, Маасея,
10:26 Ахія, Ханан, Анан,
10:27 Маллух, Харим, Баана.
10:28 І прочий народ, сьвященники, левіти, воротарі, сьпівцї, нетинеї і всї, відлучились від чужоземських народів до закону Божого; й жінки їх, сини їх і дочки їх, усї, що могли втямити,
10:29 Пристали до братів своїх, до переднїйших їх, і дали обітницю з клятьбою й заприсяглись поступати по закону Божому, даному рукою Мойсея, слуги Божого, й держати й хоронити всї заповідї Господа, Бога нашого, й постанови його й закони його,
10:30 І не віддавати дочок своїх чужоземським народам, а їх дочок не брати за синів своїх;
10:31 І як чужоземські народи привозити муть крам і всяку потріб на продаж у суботу, не брати в їх в суботу і в сьвятий день, а на сьомий рік усякі довги дарувати.
10:32 І постановили ми собі за закон, давати від себе по третинї секля на рік на потреби дому Бога нашого:
10:33 На хлїби показні, на повсячасні хлїбні приноси й на повсячасні всепалення кожної суботи, кожного нового місяця, в великі сьвята та инші днї сьвяточні й на жертви за гріх про очищеннє Ізраїля, й на всяку потребу в домі Бога нашого.
10:34 І ми кинули жереби про доставу дров, — сьвященники, левіти й народ, коли котрому нашому родові в призначений час що року привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовникові Господа, Бога нашого, як се написано в законї;
10:35 (І обіцялись ми) що року приносити в дом Господнїй первоплід із землї нашої і перві плоди з усякого дерева;
10:36 І приводити в дом Бога нашого до сьвященників, що служать в домі Бога нашого, первенцїв із синів наших і з скотини нашої, як написано в законї, і первенцї з товару й овець наших.
10:37 І первоплід із борошна нашого і усяких приносів, і овощів з усякого дерева, вина й оливи ми приставляти мемо сьвященникам в комори при домі Бога нашого, й десятину з землї нашої левітам. Вони, левіти, брати муть десятину по всїх містах, де в нас хлїборобство.
10:38 При левітах, як вони брати муть левітську десятину, знаходити меться сьвященник, син Ааронів, щоб левіти десяту частку з своїх десятин одвозили до дому Бога нашого в кімнати, призначені на переховок;
10:39 Бо в цї кімнати як сини Ізрайлеві, так і левіти мали приставляти приноси: хлїб, вино й оливу. Там сьвященний посуд, і служащі сьвященники, й воротарі, й сьвівцї. І ми не опустимо дому Бога нашого.
11:1 І жили старшини народу в Ерусалимі, прочі ж із народу кинули жереби, щоб одна десята часть їх ійшла жити в сьвяте місто Ерусалим, а девять в инчих містах.
11:2 І благословив народ усїх, що самохіть згодились жити в Ерусалимі.
11:3 Оце голови в краю, що жили в Ерусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожний в посїлостї своїй по містах своїх: Ізрайлитяне, сьвященники, левіти, нетинеї й сини слуг Соломонових;
11:4 В Ерусалимі жили деякі з синів Юди та з синів Бенямина. З синів Юди: Атаїя, син Сафатії, сина Малелеїлового, з синів Фаресових,
11:5 І Маасея, син Баруха, син Колхозея, син Хазаїї, син Адаїї, син Йоярива, син Захарії, син Шилонїя.
11:6 Усїх синів Фаресових, живших у Ерусалимі, чотириста шістьдесять вісїм, люде добірні.
11:7 А се сини Беняминові: Саллу, син Мешуллама, син Йоеда, син Федаїї, син Калаїї, син Маасеї, син Ітиїла, син Ісаїї,
11:8 А по йому Габбай, Саллай, — девятьсот двайцять вісїм.
11:9 Йоіль, син Зіхрин, був їх начальником, а Юда, син Сенуїн, був другим над містом.
11:10 З сьвященників: Едаїя, син Йоярива, Яхин,
11:11 Сераїя, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мерайота, син Ахитува, був старшиною в домі Божому,
11:12 І брати їх, що були на службі при домі Божому — вісїмсот двайцять два; і Адаїя, син Ерохамів, сина Фелалїїного, син Амзія, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,
11:13 І брати їх голови в поколїннях — двістї сорок два; і Амашсай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемота, син Іммера,
11:14 І брати його, люде добірні, — сто двайцять вісїм. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолимів.
11:15 А з левітів: Шемаїя, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннїя,
11:16 І Шавтай, і Йозавад із голов у левітів по надвірнїх справах дому Божого,
11:17 І Маттанїя, син Михи, син Завдїя, син Асафа, головний провідник сьпіву при молитві, і Бакбукія, другий після його за братів його, і Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідитуна.
11:18 Усїх левітів у сьвятому містї двістї вісїмдесять чотири.
11:19 А воротарі: Аккув, Талмон і брати їх, що сторожували коло брам — сто вісїмдесять два.
11:20 Прочі Ізрайлитяне, сьвященники, левіти жили по всїх містах Юдеї, кожний в свойму удїлї.
11:21 А нетинеї жили в Офелї; над нетинеями ж Зиха й Гишфа.
11:22 Старшиною над левітами в Ерусалимі був Уззій, син Банїя, син Хашавії, син Маттанїї, син Михи, з синів Асафових, що були сьпівцями при службі Божій в домі Божому,
11:23 Бо від царя був (окремний) приказ про сьпівцїв, і заведений порядок на кожний день.
11:24 І Петахія, син Мешезавелів, із синів Зари, сина Юдиного, був уповносилений від царя до всяких справ, що дотикали народу.
11:25 Із тих же, що по селах, по землях своїх, жили сини Юдині в Киріят-Арбі та залежних від неї містах, в Дибонї й залежних від його містах, в Екавзеїлї й селах його,
11:26 В Ешуї, в Моладї й Бет-Палетї,
11:27 В Хазар-Шуалї, в Бирсабії й залежних від неї містах,
11:28 В Секелазї, в Мехонї й залежних від неї городах,
11:29 В Ен-Риммонї, в Зорі й в Ярмутї,
11:30 В Заноасї, Одоламі й селах їх, в Лахисї й на полях його, в Азецї і в залежних від неї містах. Вони сїли осадами від Бирсабії до долини Енномової.
11:31 Сини Беняминові, (починаючи) від Геви, в Михмасї, Гаї, в Бетелї й залежних від його містах,
11:32 В Анатотї, Нові, Ананїї,
11:33 Газорі, Рамі, Гиттаїмі,
11:34 Хадидї, Зевоїмі, Неваллатї,
11:35 Лодї, Оно, в долинї Харашимі.
11:36 І левіти мали осади свої в удїлах Юдиних та Беняминових.
Новий Заповіт
1 Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?
2 Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа.
3 Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.
4 Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тїлом Христовим, щоб бути вам Иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.
5 Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї.
6 Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.
7 Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.
8 Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
9 Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
10 І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
11 Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
12 Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
13 Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
14 Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх.
15 Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.
16 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.
17 Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї.
18 Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).
19 Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.
20 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.
21 Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.
22 Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові,
23 бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх.
24 Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.
Мудрість
24 Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
25 Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
26 Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
27 Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
28 То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
29 А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
30 Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
31 То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
32 Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
33 І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
34 Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
35 А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.