День 284 з 365
Єр 10:1–11:23, 2 Кор 10:1–18, Пс 119:81–128
Старий Заповіт
10:1 Слухайте слова, що говорить до вас Господь, ви, доме Ізрайлїв!
10:2 Так говорить Господь: Не вчітесь ходити стежками поганськими й не страхайтесь перед знаменнями небесними: бо страхаються їх тілько невіри.
10:3 Постанови поганські пусті: вони вирубають дерево в лїсї, оброблять руками ремісника сокирою,
10:4 Покривають сріблом та золотом, прибивають гвіздєм та молотком, щоб не хиталось.
10:5 Вони, (ті ідоли) — мов точений стовп, і не говорять; їх носять, бо ходити не можуть. Тим і не лякайтесь їх, бо не здолїють вони нїяк зашкодити, та й щось доброго зробити вони не в силї.
10:6 Рівнї нема тобі, Господи! велик єси й велике імя твоє потугою.
10:7 Хто не збоїться тебе, царю народів? Одному тобі належиться честь, бо між усїма премудрими в народах і в усїх царствах їх нема рівнї тобі.
10:8 Всї вони дурні, безглузді; пуста наука їх — отте дерево.
10:9 Розплескане в листки срібло, привезене з Тарсису, та золото з Уфазу, — робота майстерних людей та рук плавильникових; одежа на їх із блавату та з пурпуру: все воно — робота людей тямущих.
10:10 Господь же справдешній Бог, се живий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить земля, і погрози його не здолїють видержати народи.
10:11 Оце ж кажіть їм: Боги, що не сотворили неба й землї, позникають із землї й зпід неба.
10:12 Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний мудростю своєю і розумом своїм розпростер небеса.
10:13 На його приказ ревуть води на небі, і він велить хмарам уставати з країв землї; творить блискавицї поміш з дощем, і випускає вітри з запасних сховищ своїх.
10:14 Безумним виявлює себе кожен мистець у свойму знаннї, і кожен плавильник соромить себе бовваном своїм, бо вилите ним — се лож, і нема в йому духа.
10:15 Се пуста мана, робота облуду; в день караючих навідин вони почезнуть.
10:16 Не такий, як їх, пай Яковів; бо його Бог — се творець усього, а Ізраїль — се булава царства його; на імя йому — Господь Саваот.
10:17 Забірай з країни добро твоє, скоро бо опинишся в облязї;
10:18 Так бо говорить Господь: Ось, я повикидаю на сей раз осадників сієї землї і зажену їх у тїсноту, щоб їх половлено.
10:19 Ой горе ж менї в нуждї моїй; болюча рана моя! та я кажу собі: заслужений сей смуток мій, і буду терпіти його:
10:20 Намет мій спустошено, і всї верівки мої порвано; дїти мої забрані від мене, нема вже їх: нїкому знов напяти намета мого й розвісити на йому покривал моїх;
10:21 Бо пастирі поставались безглуздими й не питали про Господа, а через те були й їх поступки нерозумні, та й стадо їх ійде в розсипок.
10:22 Чути гук! Уже наближується; голосний галас від полуночньої землї, щоб городи Юдині обернути в пустки, в пробуток шакалів.
10:23 Знаю, Господи, що людська дорога не в його волї, й не здолїє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм.
10:24 Карай же мене, Господи, та не без міри, не в гнїві твойму, щоб не обернув мене в нїщо.
10:25 Нї, вилий досаду твою на народи, що не хочуть нїчого знати про тебе, й на племена, що не взивають імені твого; бо вони зʼїли Якова, пожерли й вигубили його, а займище його спустошили.
11:1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа, кажучи:
11:2 Слухайте слова заповіту сього й скажіте людям Юдиним і землянам Ерусалимським;
11:3 І промов до них: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Проклят чоловік, що не слухати ме слів завіту сього,
11:4 Що я заповідав отцям вашим, як вивів їх із Египту, з залїзної печі, сказавши: Слухайте голосу мого й чинїте все так, як заповідаю вам, — а будете людьми моїми, я же буду Богом вашим,
11:5 Щоб справдити клятьбу, якою клявся отцям вашим, що надїлю їм землю, текущу молоком і медом, як воно є ще й нинї. І відказав я, промовивши: Нехай так буде, Господи!
11:6 І сказав тодї до мене Господь: Зʼясуй усї цї слова в городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, і промов: Слухайте слова заповіту сього й певнїте їх:
11:7 Отцїв бо ваших уговорював я раз-пораз, як вивів їх із Египту, та й потім аж до сього дня й говорив: Слухайте голосу мого.
11:8 Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого; нї, вони ходили упрямо за ледачим серцем своїм; тим і допустив я на них усе, що заповів в сьому завітї, що повелїв їм пильнувати, вони ж не пильнували.
11:9 І сказав менї Господь: Постала змова між людьми Юдиними й осадниками Ерусалимськими:
11:10 Вони знов вернулись до беззаконств праотцїв своїх, що уперлись не слухати слів моїх, та й пійшли слїдом за иншими богами, щоб їм служити: так дом Ізрайлїв, як і дом Юдин нарушили завіт мій, що я вчинив із їх отцями.
11:11 Тим то ось як говорить Господь: Наведу на їх лихолїттє, з якого не здолїють урятуватись, а як вони тодї до мене будуть взивати, я не почую їх.
11:12 І пійдуть міста Юдині й осадники Ерусалимські взивати до богів, що перед ними кадили, та вони не поможуть їм у їх недолї.
11:13 Скілько бо городів у тебе, Юдо, стілько й богів у тебе, та й скілько улиць у Ерусалимі, стілько наспоруджували ви й жертівників гидотї, жертівників, щоб кадити Баалові.
11:14 Тим то не молись про сей люд, не молись і не благай за них, я бо не вислухаю, як вони взивати муть у своїй недолї до мене.
11:15 Що шукає влюблений мій в дому мойму, коли в йому дїється стілько гидоти? нї, і осьвящене жертовне мясиво не поможе тобі, коли ти веселишся, як коїш лихо.
11:16 Сьвіжою, зеленою маслиною, що пишається гарним плодом, назвав тебе Господь. Нинї же зашуміло сильне зворушеннє, він запалив огонь кругом неї, і пообсмалювалось віттє в неї.
11:17 Господь Саваот, що насадив тебе, виповів на тебе лихо за ледарство дому Ізрайлевого й дому Юдиного, що вони коїли, щоб мене підпалювати на гнїв, кадючи Баалам.
11:18 Господь обявив менї, і я знаю; ти показав менї їх каверзи.
11:19 А я, мов те смирне ягня, що ведуть заколювати, я й не відав, що вони проти мене лихі задуми складають: Всипмо (потовченого їдовитого) дерева в його страву, а вирвемо його з землї живих, щоб і ймя його вже більш не споминалось.
11:20 Ти ж, Господи Саваот, що праведно судиш і вивідуєш серця й утроби, дай менї вбачати помсту твою на їх, бо на тебе здав я справу мою.
11:21 Тим же то так говорить Господь про мужів Анатотських, про тих, що чигають на твою душу, говорючи: Не пророкуй в імя Господнє, ато вмреш од рук наших;
11:22 Тим говорить Господь Саваот так: Оце я навідаю їх: молодики їх погинуть од меча; синове їх і дочки їх помруть із голоду.
11:23 Не буде й останку з них; наведу бо лихолїттє на мужів Анатотських часу навідання їх.
Новий Заповіт
1 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;
2 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.
3 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:
4 (бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)
5 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,
6 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.
7 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.
8 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.
9 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, —
10 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, —
11 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).
12 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.
13 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.
14 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.
15 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,
16 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.
17 Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.
18 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.
Псалом
81 Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє.
82 Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене?
83 Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув.
84 Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми?
85 Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому.
86 Всї заповідї твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи менї!
87 Мало, що не знищили мене на землї; я ж не покинув заповідей твоїх.
88 Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх! Ламед.
89 На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах.
90 З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо.
91 По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять.
92 Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би.
93 Нїколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене.
94 Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повелїння твої.
95 Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на сьвідчення твої зважаю.
96 У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем.
97 Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його.
98 Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною.
99 Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене.
100 Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої.
101 Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє.
102 Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене.
103 Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм!
104 Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун.
105 Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй.
106 Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм.
107 Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому!
108 Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудїв твоїх.
109 Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого.
110 Заставили безбожні клїтку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився.
111 Сьвідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого.
112 Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех.
113 В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю.
114 Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю.
115 Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповідї Бога мого.
116 Допоможи менї по слову твому, щоб жити менї, і не дай осоромитись в надїї моїй!
117 Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої.
118 Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.
119 Як жужлї, так відгорнув ти всїх беззаконників землї, тому люблю я сьвідчення твої.
120 Від страху перед тобою жахається тїло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн.
121 Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки!
122 Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнїчувати мене!
123 Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливостї твоєї.
124 Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх.
125 Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої.
126 Пора Господеві до дїла; вони закон твій зломили.
127 Тому люблю заповідї твої над золото і над щире золото.
128 Тому всї прикази твої вважаю зовсїм правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе.