День 335 з 365
Єз 48:1–35, Дан 1:1–21, Євр 9:1–28, Йов 35:1–16
Старий Заповіт
1 А се ймення поколїнь: На північньому боцї по дорозї від Хетлону, що веде в Емат, Газар-Енон, од північньої гряницї Дамаського займища, по дорозї до Емату: все це од востока до моря — один пай Данові.
2 Попри гряницю Данову, од восточнього краю до західнього — се один пай Асирові.
3 Попри гряницю Асирову, од восточнього краю до західнього, се один пай Нефталїєві.
4 Попри гряницю Нефталїєву, од восточнього боку до західнього, се один пай Манассіїв.
5 Попри гряницю Манассієву од восточнього боку до західнього, се один пай Ефраїмові.
6 Попри гряницю Ефраїмову од восточнього краю до західнього, се один пай Рубенові.
7 Попри гряницю Рубенову од восточнього краю до західнього, се один пай Юдї.
8 А попри гряницю Юдину, од восточнього краю до західнього, се сьвятий пай, завширшки двайцять і пять тисяч тичин, а завдовжки на рівнї з иншими паями, од восточнього краю до західнього; серед його буде сьвятиня.
9 Пай, що присьвятите Господеві, буде завдовжки в двайцять і пять тисяч, а завширшки в десять тисяч тичин.
10 А сей сьвятий пай буде належатись сьвященникам — на північ двайцять і пять тисяч, ід морю завширшки в десять тисяч і ʼд востоку завширшки десять тисяч, а ʼд полудню завдовжки двайцять і пять тисяч тичин; серед його же буде сьвятиня Господня.
11 Се присьвятите сьвященникам із синів Садокових, що стояли на моїй вартї, що за часу відступництва синів Ізрайлевих не відступили від мене, як инші левіти.
12 До них належати буде ся частина землї з пресьвяченого паю, сьвятиня сьвятинь, коло гряницї левітів.
13 І левіти одержать так само коло сьвященничої гряницї двайцять і пять тисяч тичин завдовжки й десять тичин завширшки; вся довжина двайцять і пять тисяч, а ширина десять тисяч жердок.
14 І з сього паю не можна їм нї продати, нї проміняти, й первоплоди з землї не можуть переходити нї до кого другого, бо се присьвячене Господеві.
15 А останок пять тисяч тичин завширшки з двайцятьма й пятьма тисячами завдовжки призначається місту на спільне користуваннє, на осадництво й на пригороди. Город буде в серединї.
16 І се розмір його: півночній бік чотирі тисячі й пятьсот, а західній бік чотирі тисячі й пятьсот жердок.
17 А передмістя городу од півночі двістї й пятьдесять, і од полудня двістї й пятьдесять і од заходу двістї пятьдесять тичин.
18 А що зістанеться з довжини проти присьвяченого паю — десять тисяч тичин ід востоку й десять тисяч ід заходу проти присьвяченого паю, — то вроджай із сієї землї має обертатись на харчуваннє робочих у містї.
19 Робити ж у городї можна робітникам із усїх поколїнь Ізрайлевих.
20 Увесь оддїлений пай завдовжки двайцять і пять тисяч і завширшки двайцять і пять тисяч жердок, чотирокутний, видїлите в присьвячений пай, притуливши до того й держави городські;
21 А останок князеві. Як попри присьвячений пай, так і попри держави городські, проти двайцятьох і пятьох тисячей жердок до восточньої гряницї паю, й на захід проти двайцятьох і пятьох тисячей коло західньої гряницї, розмірно до сих паїв — пай князеві, так що присьвячений пай і сьвятиня будуть по серединї в його.
22 І те, що від держав левітських і від держав міських зістається проміж ними, належати буде так само до князя. Промежок між гряницею Юдиною й між гряницею Беняминовою належати ме до князя.
23 Останок же од поколїнь: — з восточнього краю до західнього — один пай Беняминові.
24 Коло гряницї Беняминової од восточнього краю до західнього — один пай Симеонові.
25 Коло гряницї Симеонової од восточнього краю до західнього — один пай Іссахарові.
26 Коло гряницї Іссахарової од восточнього краю до західнього — один пай Забулонові.
27 Коло гряницї Забулонової од восточнього краю до західнього — один пай Гадові.
28 А коло гряницї Гадової на полуденньому боцї йде полудення гряниця від Тамару до вод переріку коло Кадесу, вподовж потока до великого моря.
29 Се земля, що ви подїлите по жеребу поколїнням Ізрайлевим, і се їх паї, говорить Господь Бог.
30 А се виходи (брами) городські: з півночнього краю міри чотирі тисячі й пятьсот тичин.
31 І городські брами будуть зватись іменами поколїнь Ізрайлевих. Ід півночі три брами: брама Рубенова одна, брама Юдина одна, брама Левієва одна.
32 І з восточнього боку міри чотирі тисячі пятьсот тичин, і три брами: брама Йосифова одна, брама Беняминова одна, брама Данова одна.
33 І з южного боку міри чотирі тисячі й пятьсот, і три брами: брама Симеонова одна, брама Іссахарова одна й брама Завулонова одна.
34 З морського боку міри чотирі тисячі й пятьсот, і брам тут три: брама Гадова одна, брама Асирова одна, брама Нефталїєва одна,
35 Всього вкруги вісїмнайцять тисяч тичин. Імя ж городу з того дня буде: Там Господь.
1 На третьому року царюваннє Йоакима, царя Юдейського, прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, до Ерусалиму й обляг його.
2 І віддав Господь в його руки Йоакима, царя Юдейського, й часть посуду дому Божого, й він забрав його в край Сеннаар, у дім свого бога, і поклав цей посуд в скарбівню свого бога.
3 І сказав царь Асфеназові, старшому над своїми сьвітличниками (скопцями), щоб привів з синів Ізрайлевих, з царського та княжого роду,
4 Хлопцїв, в котрих нема нїякої хиби на тїлї, гарних з лиця і втямливих до всякої науки, й бистрих у науках, і розумних і спосібних до служби в царських палатах, та щоб навчив їх письма й халдейської мови.
5 І призначив царь для них щоденний харч із царського стола й вино, яке сам пив, і велїв виховувати їх три роки, а потім мали вони ставати перед царем.
6 Між ними були з Юдиних синів Даниїл, Ананїя, Мисаїл і Азарія.
7 І поперемінював їм старший над сьвітличниками імення — Даниїлові на Валтасара, Ананїї на Седраха, Мисаїлові на Мисаха й Азарії на Авденаго.
8 Даниїл же постановив у серцї свойму не опоганюватись стравами з царського стола й вином, яке пив царь, та й просив старшого над скопцями, щоб йому було дозволено не опоганюватись.
9 А дав Бог Даниїлові ласку й прихильність у старшого над скопцями;
10 І сказав старший над сьвітличниками Даниїлові: Боюся я добродїя мого, царя, що сам призначив для вас поживу й напиток: як він побачить, що ваші лиця більш похудли нїж у хлопцїв вашої верстви, то ви зробите мою голову винуватою перед царем.
11 Тодї сказав Даниїл до Амелсара, що його старший над сьвітличниками приставив був до Даниїла, Ананїї, Мисаїла та Азарії:
12 Стрібуй з нами, твоїми слугами: дозволь давати над десять день на харч овощі й воду до пиття;
13 І нехай потім зʼявляться перед тобою наші лиця і лиця тих хлопцїв, що живляться царською стравою, а тодї роби з твоїми слугами, як завважиш.
14 Він послухав їх у тому і витрібовував їх десять день.
15 І ось, через десять день лиця в них стали кращі, та й тїлом були вони повнїйші за всїх тих хлопцїв, що живились царськими стравами.
16 Тодї Амелсар брав їх страви й вино до пиття, а їм давав овощі.
17 І дав Бог сим чотирьом хлопцям знаннє і второпність усякої книжньої науки й мудрість, а Даниїлові надїлив надто дар, розуміти усякі видива й сни.
18 Як минув той час, що царь призначив, коли б їх поприводити, старший над скопцями увів їх перед Навуходонозора.
19 Царь розмовляв із ними, і ось зпоміж усїх хлопцїв не знайшлось таких, як Даниїл, Ананїя, Мисаїл та Азарія, та й стали вони служити перед царем.
20 І в кожній справі, де треба було розуму й розваги, та що нї питав у них царь, бачив він, що вони в десятеро розумнїйші за всїх віщунів та чародїїв, які були в усьому його царстві.
21 І оставав там Даниїл таким же до першого року царя Кира.
Новий Заповіт
1 Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.
2 Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.
3 За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;
4 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,
5 а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.
6 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;
7 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.
8 Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.
9 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,
10 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.
11 Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,
12 анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.
13 Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;
14 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?
15 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.
16 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.
17 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.
18 Тим же й первий не був осьвячений без крови.
19 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,
20 глаголючи: „Се кров завіту, котрий завітував вам Бог.‟
21 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.
22 А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).
23 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.
24 Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,
25 анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;
26 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.
27 І як призначено людям раз умерти, а потім суд,
28 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.
Мудрість
1 І вів Еліуй далїй свою річ і говорив:
2 Не вже ж видиться тобі се справедливим, що ти сказав: Я праведнїйший, анїж сам Бог?
3 Ти бо сказав: що за користь менї, й що прибуло б менї з того навперід, як і послї того, як би я согрішив?
4 Я відкажу й самому тобі й твоїм друзям з тобою:
5 Глянь лиш на небо й побач; глянь на хмарі, що над тобою.
6 Як ти грішиш, що за шкоду йому причиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати як збільшив, то що вдїєш ти йому?
7 Коли ти праведен, що ж даєш йому? або що він з руки в тебе візьме?
8 Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому.
9 Під силою угнїтаючих стогнуть угнетені й нарікають під рокою можних;
10 Та нїхто не говорить: Де Бог, мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують?
11 Що більш, як зьвіррє земне, нас навчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє?
12 Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей.
13 Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те.
14 Хоч ти й сказав, що не бачиш його, та суд уже готовий у його, — жди його.
15 Але тепер, тим що гнїв Божий не навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його,
16 Відчинив Йов легкодушно уста свої й розкидає нерозважно словами.