День 19 з 30
Пс 89:1–91:16 · близько 6 хв
89:1 На науку; від Етана Езрагітського. Про милостї Господа буду сьпівати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою.
89:2 Я бо сказав собі, що на віки основана милість, і на небесах утвердиш вірність твою.
89:3 Зробив я завіт з вибраньцем моїм; я клявся перед Давидом, слугою моїм:
89:4 На віки забезпечу насїннє твоє, і на всї роди престіл твій збудую.
89:5 І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі сьвятих.
89:6 Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві?
89:7 Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.
89:8 Господи, Боже сил небесних, хто потужний, як ти, Господи? І вірність твоя кругом тебе.
89:9 Ти правиш над бурханнєм моря; підіймуться филї його, — ти втихомиряєш їх.
89:10 Ти розтоптав Египет, як вбитого; сильним рамям твоїм розсипав ворогів твоїх.
89:11 Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси.
89:12 Північ і полудень — ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого.
89:13 Рамя твоє потужне, рука твоя сильна, висока правиця твоя.
89:14 Справедливість і суд — підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм.
89:15 Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при сьвітлї лиця твого вони ходити будуть.
89:16 Твоїм імям радуються цїлий день, і справедливостю твоєю будуть возвисшені.
89:17 Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш;
89:18 Бо Господь щит наш, і сьвятий Ізраїля царь наш.
89:19 Тодї говорив ти у видїнню про твого праведника і сказав: Положив я поміч на потужного, я вивисшив вибранця з народу.
89:20 Знайшов Давида, слугу мого, сьвятим миром моїм помазав його.
89:21 З ним буде кріпко рука моя, і рамя моє дасть йому силу.
89:22 Не подужає його ворог, і син несправедливостї не буде гнобити його;
89:23 Я розітру перед очима його напасників, і поражу ненависників його.
89:24 А моя вірність і моя милість буде з ним, і моїм імям буде возвисшений ріг його.
89:25 Положу руку його на море, а правицю його на ріки.
89:26 Він буде звати мене: Ти єси батько мій, Бог мій і скеля спасення мого!
89:27 І зроблю його первородним, найвисшим над царями землї.
89:28 По віки сохраню милість мою до него, і заповіт мій з ним не зміниться.
89:29 І посаджу насїннє його на віки, і престіл його, як днї небесні.
89:30 Коли сини покинуть закон мій, і не будуть ходити в присудах моїх,
89:31 Коли осквернять установи мої, і заповідї мої не будуть хоронити,
89:32 То жезлом покараю переступи їх, і ударами несправедливість їх,
89:33 Але милостї моєї, не одійму від його, і не кину вірностї моєї.
89:34 Не зневажу заповіту мого і не зміню, що вийшло з уст моїх.
89:35 Один раз поклявся я сьвятостю моєю: Не злукавлю перед Давидом!
89:36 Насїннє його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною;
89:37 Як місяць, так буде він стояти вічно, а сьвідок на облаках вірний.
89:38 Тепер же ти відкинув і відрікся, розгнївився вельми на помазанця твого;
89:39 Ти відкинув заповіт слуги твого, зневажив до землї корону його.
89:40 Розвалив усї мури його, обернув в руїну оружні його замки.
89:41 Рабують його всї, котрих дорога сюди попаде; сьміховиском стався сусїдам своїм.
89:42 Ти піднїс правицю напасників його; обрадував всїх ворогів його.
89:43 Гострого меча його ти на бік одводив, і не дав йому подужати в бою.
89:44 Ти знищив славу його, і повалив на землю престіл його.
89:45 Ти убавив йому віку молодого, соромом окрив його.
89:46 Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя?
89:47 Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всїх дїтей людських?
89:48 Котрий чоловік жиє і не побачить смертї, визволить душу свою від сирої землї?
89:49 Господи, де твої давні милостї, про які ти вірностю перед Давидом клявся?
89:50 Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серцї моїм від усїх тих багато народів;
89:51 Від ворогів твоїх, Господи, що соромили слїди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!
90:1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
90:2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
90:3 Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
90:4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
90:5–6 Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає. Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
90:7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
90:8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
90:9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
90:10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
90:11 Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
90:12 Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
90:13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!
90:14 Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
90:15 Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
90:16 Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
90:17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!
91:1 Хто під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.
91:2 Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду.
91:3 Він бо спасе тебе від сїла птахоловця і від чуми погибельної.
91:4 І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його.
91:5 Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить.
91:6 Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нївечить.
91:7 Тисяча впаде коло тебе, і десять тисячей правобіч від тебе, — тебе ж не займе.
91:8 Тілько будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконними бачити.
91:9 Ти бо Господа всевишнього, мою пристань, взяв собі за оселю.
91:10 Так, не постигне тебе жадне нещастє, і жадне лихо не приблизиться до шатра твого:
91:11 Бо він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх.
91:12 На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь.
91:13 На левів і зміїв будеш наступати, левчуків і гадюк ти розтопчеш.
91:14 Він любить мене, за те збавлю його; поставлю його на місцї певному, він бо знає імя моє.
91:15 Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тїснотї; вислобоню його і прославлю.
91:16 Довгий вік йому дарую і дам побачити спасеннє моє.