Приповістірозділ 29

Тлумачення на розділ (російською)

1-7. Против разных видов нравственной нечувствительности и ожесточенности. 8-11. Против страсти к раздорам, кровожадности и гневливости. 12-17. Увещание правителям к справедливому и милостивому правлению, а воспитателям - к серьезному и строгому воспитанию детей. 18-23. Против беззакония, необузданности, гневливости и высокомерия. 24-27. Против общения с нечестивыми в их преступлениях, против человекоугодничества: поучение страху Божию и благочестию.

1Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.

2Як много праведних, — люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.

3Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.

4Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, — пустошить її.

5Хто леститься другу свому, стелить сїтї під ноги йому.

6В грісї в ледачого — сїть про його, а праведний — все веселий і радуєсь.

7Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.

Тлумачення, в. 1–7 (російською)

. В ст. 1 осуждается глубокая нераскаянность человека, не внимающего никаким вразумлениям откуда бы ни исходили призывы к исправлению: это так часто обличаемая в Пятикнижии, "жестоковыйность" (Исх XXXII:9; XXXIII:3; XXXIV:9; Втор IX:6; XXXI:27 и др. ), ср. XXVIII:14. Ст. 2 сн. XXVIII:12, 28. Ст. 3 сн. VI:26; XXVIII:7. В ст. 4-7 проявлением нравственного огрубения представляется в особенности неправосудие (ст. 4, 7) и лесть (ст. 5).

8Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.

9Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, — не має спокою.

10Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.

11Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.

Тлумачення, в. 8–11 (російською)

. Здесь идет речь об обнаружениях греховности и злобы человеческой в жизни.

12Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.

13І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.

14Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.

15Лоза й огроза — вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.

16Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.

17Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.

Тлумачення, в. 12–17 (російською)

. В ст. 12-14 продолжается изображение явлений социальной и, отчасти, политической жизни, а в ст. 15 и 17 говорится о необходимости здравого охранения и надлежащей постановки и самого основания общественной жизни - воспитания детей (ср. XXIII:13).

18Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.

19Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.

20Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? — на дурного більш надїї анїж на його.

21Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.

22Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.

23Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.

Тлумачення, в. 18–23 (російською)

. Ст. 18 утверждает необходимость живого пророческого слова в разъяснении и охранении закона; бедность такого слова, а тем, более полное отсутствие его в известные времена (ср. 1 Цар III:1; Ос III:4; Ам VIII:12; Пс LXXIII:9) сопровождается упадком истинной религии и нравственности в народе (ср. Исх XXXII:25). Ст. 19 заключает приложение ветхозаветной педагогики с ее физическими мерами воздействия к системе отношений господ к рабам. Ст. 20, сн. XXVI:12. Ст. 21 дополняет мысль ст. 19, ср. Сир XXXIII:21. Ст. 22 сн. XV:18. Ст. 23 сн. XV:33; XVI:18.

24Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє, та не виявляє.

25Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.

26Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською — володїє Господь.

27Гидота праведним — чоловік ледачий, безбожнику ж гидота — хто ходить правою дорогою.

Тлумачення, в. 24–27 (російською)

. Воспроизводя и углубляя требования закона, Премудрый внушает (ст. 24) слушателям своим всячески избегать какого-либо сообщества с нечестивыми в их преступлениях, даже простым сокрытием последних (ср. Лев V:1). К такому сокрытию может побуждать человека человекоугодничество и страх перед людьми (ст. 25); но для человека верующего и благочестивого, по учению Премудрого, выше всего должно стоять чувство страха Божия (ст. 25а), и лишь у Бога, как всеправедного Судьи, человек должен искать истины и правды (ст. 26). Заканчивается глава (XXIX), а вместе и вся группа Притчей в гл. XXV-XXIX, мыслью о глубокой нравственной противоположности и полной разъединенности и отчуждении праведников и нечестивых (ст. 27, сн. XI:20; XXVIII:4).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).