Приповістірозділ 28
Не вдалося завантажити тексти для порівняння. Перевірте з’єднання й спробуйте ще раз.
Тлумачення на розділ (російською)
1Безбожник втїкає й тодї, як нїхто за ним не жене, а праведник сьміливий як лев.
2Коли край одступить від закону, тодї в йому много старших, а з одним розумним і тямущим мужом — він довговічен.
3Убогий чоловік, що вбогих оббирає, — се ливень проливний, що хлїб на нивах змиває.
4Відступники від закону безбожних вихваляють, а ті що певнять закон, — гнїв на них мають.
5Ледачі люде не розуміють правди; хто вірен Господу, такий на все розумен.
Тлумачення, в. 1–5 (російською)
. Во главе изображения нечестивого и праведного ставится противоположное душевное состояние того и другого: совесть нечестивого всегда мучит его, преследует при отсутствии всякой внешней опасности (ст. 1а, сн. Лев XXVI:36; Втор XXVIII:25). Ст. 2. высказывает опытно оправданную, напр., в истории Израильского и Иудейского царства, истину, что крепость и благосостояние государства возможны лишь при твердой власти одного законного царя (как было в Иудейском царстве), а не при множестве узурпаторов царской власти (в Израильском царстве). В ст. 3 стремление нового народного начальника быстро обогатиться на счет народа приравнивается к гибельному действию проливного дождя, от которого в тропических странах обычно образуются чрезвычайно стремительные потоки, быстро затем исчезающие и оставляющие за собой гибельную засуху. В ст. 4-5 заключается резкое противоположение нарушителей и хранителей закона (ср. Ис V:20).
6Лучший той злиденник, що непорочен ходить, нїж багатир, що кривими путьми ступає.
7Додержуєш закон, — розумний син ти в батька, з ледачими дружиш, — отця твого соромиш.
8Хто маєтки свої намножує лихвами, збірає про того, хто помагає вбогим.
9Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва — хиба лиш гидота.
10Хто праведних звів на беззаконну стежку, сам упаде в свою яму, а невинним таки добре буде.
11Чоловік багатий — мудрий в очах своїх, та злиденник розумний його осоромить.
12Як праведні веселяться, то й велика радість, як же в гору ростуть безбожні, ховаються люде.
Тлумачення, в. 6–12 (російською)
. Ст. 6 повторяет мысль XIX:1; ст. 7 сн. XXIII:20; XXIX:3; ст. 8 сн. XIII:22; Иов XXVII:16-17; ст. 9 сн. XV:8; ст. 10 сн. XXVI:27; ст. 11 сн. XXVI:16. Мысль ст. 12 о благотворности возвеличения праведников и гибельности возвышения грешников повторяется и ниже XXIX:2.
13Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить.
14Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.
15Як лев рикаючий й ведмідь голодний, так пан безбожний убогій людинї.
16Нерозумний володїтель тїснить людей многих, хто ж користї не любить, — життє продовжає.
17Чоловік, що привинивсь проливом людської крови, — хоч би втїкав і в могилу, нїхто його не здержить.
18Хто ходить в невинностї, не дознає шкоди, хто ж ступає путьми кривими, — на одній з них впаде.
Тлумачення, в. 13–18 (російською)
. В ст. 13 высказывается та, общая Ветхому и Новому Завету (Пс XXXI:5; I Ин I:9) истина, что свободное чистосердечное исповедание человеком своих грехов приносит ему прощение грехов от Бога, тогда как упорное сокрытие человеком грехов своих или непризнание их такими ведет лишь к осуждению. Ст. 14 высказывает в качестве побуждения к покаянию и исповеданию грехов пред Богом - страх и благоговение пред Богом, боязнь прогневить Его правосудие нарушением Его воли. Ст. 15-16, как и ст. 2-3, говорит об отрицательном и положительном типах носителей власти; очевидно, что здесь уже не идеальная точка зрения на царскую власть, а заимствованная из наблюдений опыта. Ст. 17-18 говорят о нечистой запятнанной и чистой, непорочной совести, и о различных путях и судьбах той и другой.
19Хто паше свою землю, мати ме що їсти, хто ж любуєсь у неробстві, глодати ме злиднї.
20Вірний чоловік — богатий на спасибі, хто ж рад борзо збогатитись, той не уйде кари.
21Не добре, в судї вважати на особу; такий чоловік й за окраєць хлїба одступить від правди.
22Завидливий наздогін біжить за багацтвом, і не в догад йому, що здогонить злиднї.
23Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.
24Хто в батька-матері вкраде, та й каже: „се не гріх‟, — той товариш рабівника.
25Надутий розпалює сварку, хто ж надїєсь на Господа, — добро йому буде.
26Хто лиш на себе вповає, той безумен, а хто ходить у мудростї — спасеться від злого.
27Хто вбогому дає, не знати ме нужди, хто ж одвертає очі свої од його, — того проклинають.
28Як безбожні йдуть у гору, — ховаються люде; як же вони упадають, — праведник більшає.
Тлумачення, в. 19–28 (російською)
. Предлагаемые в ст. 19 похвала труду и порицание праздности высказывались уже в XI:11. В ст. 20 восхваляется истинность и справедливость человека и, по контрасту с тем, осуждается излишнее стремление человека к быстрому обогащению, как само по себе, так и потому, что такое стремление обычно соединяется с нравственно не безупречными средствами приобретения (ср. XX:21; XXI:5). Лицеприятие на суде осуждалось не раз и прежде: XVIII:5; XXIV:23, осуждается и здесь - ст. 21. Ст. 22 восполняет сказанное в ст. 21, указывая на последствия неумеренной страсти к приобретению. Указываемое в ст. 24 преступление заклеймено, как позорнейшее, еще в Притч XIX:26, а особенно в словах Спасителя (Мф XV:5; Мк VII:11). Высокомерие и самонадеянность ст. 25 - осуждались еще в XXI:4; сн. XIII:10; XV:18; XXIV:22. Ст. 26 в противоположность тому указывает мудрость в отсутствие самонадеянности и в надежде на Бога. Ст. 27 осуждает немилосердие к бедным (ср. Втор XV:7; 2 Кор IX:9). Ст. 28 повторяет мысль ст. 12.
Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).
1-5. О контрастах праведных и нечестивых (насильников). 6-12. Против угнетения бедных и всякого вообще беззакония. 13-18. Против тайного служения греху насилий власти и кровожадности. 19-28. Против страсти к приобретению, насильничества и проч.