Об усопших и в скорби утраты
утешение скорбящих, память об ушедших
Поки що лише російською
Молитви з Письма
«Помяни меня, Господи, когда приидешь во Царствие Твоё»Лк 23:42–43
Молитва разбойника на кресте и ответ Христа.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
Из глубины взываюПс 130
Покаянный псалом, читается и об усопших.
1 Посходня пісня. З глибинї кличу до тебе, Господи!
2 Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!
3 Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливостї, — Господи, хто встоїть?
4 Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою.
5 Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його.
6 Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.
7 Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.
8 І він спасе Ізраїля від всїх несправедливостей його.
Господь — Пастырь мойПс 23
Утешение в скорби.
1 Псальма Давидова. Господь пастирь мій, не мати му недостатку.
2 Дав менї оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків.
3 Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозї задля імени свого.
4 Хоч би я ходив по долинї тїни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає менї духа.
5 Ти наповняєш стіл мій перед очима ворогів моїх; ти помазав голову мою і кубок мій повний, аж переливається.
6 Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всї днї життя мого; і жити му в домі Господнїм по всї днї.
Я есмь воскресение и жизньІв 11:25–27
Слова Христа у могилы Лазаря.
25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
26 І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
27 Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
Не скорбите, как не имеющие упования1 Сол 4:13–18
Утешение о умерших.
13 Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї.
14 Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.
15 Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.
16 Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;
17 потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.
18 Тим же втїшайте один одного словами сими.
Отрёт Бог всякую слезуОб 21:3–5
Обетование.
3 І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і домувати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх.
4 І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більш не буде; анї смутку, анї крику, анї труду не буде вже; перве бо минуло.
5 І рече Сидячий на престолї: Ось, усе нове роблю. І рече менї: Напиши; сї бо слова правдиві і вірні.
Ныне отпущаеши (Песнь Симеона)Лк 2:29–32
Читается на вечерне и при расставании с жизнью.
29 Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:
30 бо видїли очі мої спасеннє твоє,
31 що приготовив єси перед лицем усїх людей,
32 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.
Близок Господь к сокрушённым сердцемПс 34:18–18
Утрата ребёнка, выкидыш.
18 Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його.
Смерть, где твоё жало?1 Кор 15:51–57
Победа над смертью.
51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56 Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон.
57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
Души праведных в руке БожиейПрем 3:1–9
Утешение: второканон, читается в Православии и у католиков.
Цієї книги чи розділу немає в перекладі Куліша та Пулюя, тому показано російський Синодальний текст.
1 А души праведных в руке Божией, и мучение не коснется их.
2 В глазах неразумных они казались умершими, и исход их считался погибелью,
3 и отшествие от нас - уничтожением; но они пребывают в мире.
4 Ибо, хотя они в глазах людей и наказываются, но надежда их полна бессмертия.
5 И немного наказанные, они будут много облагодетельствованы, потому что Бог испытал их и нашел их достойными Его.
6 Он испытал их как золото в горниле и принял их как жертву всесовершенную.
7 Во время воздаяния им они воссияют как искры, бегущие по стеблю.
8 Будут судить племена и владычествовать над народами, а над ними будет Господь царствовать вовеки.
9 Надеющиеся на Него познают истину, и верные в любви пребудут у Него; ибо благодать и милость со святыми Его и промышление об избранных Его.
Я пойду к нему, а он не возвратится ко мне2 Сам 12:22–23
Давид о умершем ребёнке.
22 І відказав: Покіль іще дитина була жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь змилосердиться до мене, так що воно й жити ме.
23 Тепер же воно вмерло, про що ж менї постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прийде вже до мене.
Що каже Письмо
25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
5 і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.
6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
7 Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
12 Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
18 Тодї й померші в Христї погибли.
19 Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
22 Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
24 Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
26 Останнїй ворог зруйнуєть ся — смерть.
27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31 Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
33 Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
36 Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
37 І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
38 Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40 (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
44 Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56 Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон.
57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.
13 Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї.
14 Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.
15 Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.
16 Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;
17 потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.
18 Тим же втїшайте один одного словами сими.
Псалми
Пс 23
1 Псальма Давидова. Господь пастирь мій, не мати му недостатку.
2 Дав менї оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків.
3 Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозї задля імени свого.
4 Хоч би я ходив по долинї тїни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає менї духа.
5 Ти наповняєш стіл мій перед очима ворогів моїх; ти помазав голову мою і кубок мій повний, аж переливається.
6 Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всї днї життя мого; і жити му в домі Господнїм по всї днї.
Пс 39
1 Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. Сказав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.
2 Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.
3 Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:
4 Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.
5 Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.
6 Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.
7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.
12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.
13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!
Пс 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
3 Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
5–6 Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає. Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
11 Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
12 Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!
14 Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
15 Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
16 Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!
Пс 130
1 Посходня пісня. З глибинї кличу до тебе, Господи!
2 Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!
3 Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливостї, — Господи, хто встоїть?
4 Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою.
5 Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його.
6 Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.
7 Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.
8 І він спасе Ізраїля від всїх несправедливостей його.