О путешествующих
в дорогу, в плавании, в воздухе
Поки що лише російською
Молитви з Письма
Поднимаю глаза мои к горамПс 121
Главный псалом путешествующего.
1 Посходня пісня. Очі мої підношу на гори, звідки поміч моя прийде.
2 Поміч моя від Господа, що сотворив небо і землю.
3 Не дасть нозї твоїй спіткнутись; твій сторож не дрімає.
4 Бач! Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він.
5 Господь сторож твій, Господь тїнь твоя, праворуч у тебе.
6 Не вдарить на тебе сонце в день, нї в ночі місяць.
7 Господь заступить тебе від всякого лиха, він заступить душу твою.
8 Заступить Господь вихід твій і вхід твій від нинї по віки.
Спускающиеся в мореПс 107:23–30
Для плавающих и для тех, кто в пути по воде.
23 Ті, що в суднах пускаються на море, на водах великих мають торгове дїло,
24 Вони бачать дїла Господнї і чудесні творива його в глибинї;
25 Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филї.
26 Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в бідї душа їх млїє.
27 Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх.
28 Тодї до Господа вони у своїй тїснотї взивають, і він виводить їх з біди їх.
29 Він переміняє хуртовину на тишину, і филї втихомирились.
30 І вони радїють, що стає тихо, і до бажаної пристанї він їх приводить.
Благословение Товии: «Ангел Божий да сопутствует вам»Тов 5:17–17
Пожелание в дорогу, второканон.
Цієї книги чи розділу немає в перекладі Куліша та Пулюя, тому показано російський Синодальний текст.
17 Так и условились. Тогда он сказал Товии: будь готов в путь, и отправляйтесь благополучно. И приготовил сын его нужное для пути. И сказал ему отец: иди с этим человеком; живущий же на небесах Бог да благоустроит путь ваш, и Ангел Его да сопутствует вам! - И отправились оба, и собака юноши с ними.
Живущий под кровом ВсевышнегоПс 91
1 Хто під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.
2 Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду.
3 Він бо спасе тебе від сїла птахоловця і від чуми погибельної.
4 І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його.
5 Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить.
6 Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нївечить.
7 Тисяча впаде коло тебе, і десять тисячей правобіч від тебе, — тебе ж не займе.
8 Тілько будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконними бачити.
9 Ти бо Господа всевишнього, мою пристань, взяв собі за оселю.
10 Так, не постигне тебе жадне нещастє, і жадне лихо не приблизиться до шатра твого:
11 Бо він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх.
12 На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь.
13 На левів і зміїв будеш наступати, левчуків і гадюк ти розтопчеш.
14 Він любить мене, за те збавлю його; поставлю його на місцї певному, він бо знає імя моє.
15 Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тїснотї; вислобоню його і прославлю.
16 Довгий вік йому дарую і дам побачити спасеннє моє.
Що каже Письмо
1 Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
2 І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
3 А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
4 А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
5 І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
6 А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
7 Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
8 і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
9 Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
10 кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
11 Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
12 Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
13 Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
14 Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
15 Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
16 На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
17 котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
18 А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
19 А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
20 Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
21 Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
22 А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
23 Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
24 глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
25 Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
26 Мусимо бо до острова якогось пристати.
27 Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
28 і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
29 І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
30 Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
31 сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
32 Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
33 Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
34 Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
35 Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
36 Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
37 Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
38 А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
39 Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
40 І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
41 Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
42 Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
43 Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
44 а остальнї, — хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.
Псалми
Пс 91
1 Хто під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.
2 Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду.
3 Він бо спасе тебе від сїла птахоловця і від чуми погибельної.
4 І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його.
5 Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить.
6 Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нївечить.
7 Тисяча впаде коло тебе, і десять тисячей правобіч від тебе, — тебе ж не займе.
8 Тілько будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконними бачити.
9 Ти бо Господа всевишнього, мою пристань, взяв собі за оселю.
10 Так, не постигне тебе жадне нещастє, і жадне лихо не приблизиться до шатра твого:
11 Бо він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх.
12 На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь.
13 На левів і зміїв будеш наступати, левчуків і гадюк ти розтопчеш.
14 Він любить мене, за те збавлю його; поставлю його на місцї певному, він бо знає імя моє.
15 Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тїснотї; вислобоню його і прославлю.
16 Довгий вік йому дарую і дам побачити спасеннє моє.
Пс 107:23–30
23 Ті, що в суднах пускаються на море, на водах великих мають торгове дїло,
24 Вони бачать дїла Господнї і чудесні творива його в глибинї;
25 Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филї.
26 Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в бідї душа їх млїє.
27 Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх.
28 Тодї до Господа вони у своїй тїснотї взивають, і він виводить їх з біди їх.
29 Він переміняє хуртовину на тишину, і филї втихомирились.
30 І вони радїють, що стає тихо, і до бажаної пристанї він їх приводить.
Пс 121
1 Посходня пісня. Очі мої підношу на гори, звідки поміч моя прийде.
2 Поміч моя від Господа, що сотворив небо і землю.
3 Не дасть нозї твоїй спіткнутись; твій сторож не дрімає.
4 Бач! Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він.
5 Господь сторож твій, Господь тїнь твоя, праворуч у тебе.
6 Не вдарить на тебе сонце в день, нї в ночі місяць.
7 Господь заступить тебе від всякого лиха, він заступить душу твою.
8 Заступить Господь вихід твій і вхід твій від нинї по віки.