Плач Єреміїрозділ 3

Тлумачення на розділ (російською)

1–18. Тяжелые испытания, какие пережил пророк вместе с другими верующими израильтянами. 19–39. Оживление в сердце пророка надежды на лучшее будущее. 40–54. Признание справедливости посланного на иудеев наказания, от которого Бог, однако, наверно освободит Свой народ. 56–66. Молитва пророка, в которой он выражает уверенность свою в том, что Бог поможет ему и отмстит его врагам.

1Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;

Тлумачення, в. 1 (російською)

Я человек. Нельзя думать, что пророк здесь говорит о своих личных страданиях, какие он переносил во время осады и взятия Иерусалима. Он выступает здесь как представитель иудеев, сохранивших веру в Бога, личные же его страдания составляют только один момент в изображении грозного суда Божия, обрушившегося на иудеев. — Замечательно, что здесь, как и в следующих стихах, пророк пользуется выражениями книги Иова (ср. XXI:9). Очевидно, ему предносился образ этого великого страдальца, когда он думал о своих страданиях и страданиях своих соплеменников.

2Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.

3Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;

4Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;

5Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;

6Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;

7Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;

8Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;

9Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.

Тлумачення, в. 9 (російською)

Извратил… — точнее: «испортил путь, по которому я мог идти».

10Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;

11Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;

12Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;

13Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.

Тлумачення, в. 13 (російською)

Почки являются в организме человека очень важным органом.

14Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.

Тлумачення, в. 14 (російською)

Большинство иудеев, очевидно, не обратилось на истинный путь даже тогда, когда Господь покарал их страшными бедствиями. Они даже смеялись над такими своими согражданами, которые видели в своих несчастьях и несчастиях своего отечества смиряющую их десницу Иеговы.

15До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;

16Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.

17Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,

Тлумачення, в. 17 (російською)

Забыл о благоденствии, т. е. не верит, чтобы на земле могло существовать какое-нибудь счастье!

18І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.

Тлумачення, в. 1–18 (російською)

Пророк, от лица всех верующих, выражает скорбь по поводу тех страданий, какие посылает ему Господь. Положение пророка безвыходное, потому что Сам Бог вооружился против него. Он совершенно падает духом.

19О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!

20Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.

21Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:

Тлумачення, в. 21 (російською)

Лучше перевести: «Вот о чем я размышляю, вот в чем моя надежда». Следующий стих и представляет собою разъяснение того, в чем именно пророк полагает основание своей надежды.

22Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.

Тлумачення, в. 22 (російською)

Лучше перевести: «милости Иеговы еще не прекратились». — Этот стих, а равно и следующие двенадцать, представляют собою не только средину третьей главы, но и средину книги. Они, действительно, содержат в себе центральную мысль, свет которой падает и на предшествующую и на последующую половину книги — мысль о благости Божией, служащей основою человеческой надежды.

23Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!

24Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.

25Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.

26Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.

27Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);

28(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;

29А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;

30Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;

31Бо не на віки Господь покидає;

32Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;

33Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,

34А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,

35Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,

36Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?

37Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!

38Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?

39Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.

Тлумачення, в. 19–39 (російською)

Из тьмы страдания для пророка снова пробивается луч надежды и утешения. Он старается побороть свои сомнения и это ему удается: пророк снова может молиться! Он просит Господа вспомнить о нем, и сам, с своей стороны, отыскивает опору для своей надежды. Эту опору он находит, прежде всего, в том убеждении, что Царство Божие еще существует, что есть еще остаток верующих, который и может служить началом для обновления народа. А так как это существование избранного остатка — дело благости Божией, все еще продолжающей проявлять себя по отношению к верующим, то пророк, при виде такого факта, начинает спокойнее смотреть на свои страдания и страдания других верующих. Если мы будем терпеливо нести эти страдания, то милосердный Господь снова восстановит наше благополучие. Поэтому-то — говорит пророк — страдание, очевидно, имеет для нас воспитательное значение, и мы должны оплакивать не самое страдание, а его причину — грех.

40Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;

41Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):

42Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;

43Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;

44Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;

45Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.

46Отворили на нас роти свої всї вороги наші.

47Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.

48Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.

Тлумачення, в. 48 (російською)

О погибели дщери… — правильнее: о погибели дщерей или, просто, о погибели народа моего.

49Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,

50Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.

51Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.

52Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;

53Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.

54Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!

Тлумачення, в. 40–54 (російською)

Доказавши, что Господь напрасно никогда не поражает людей страданиями, пророк и в судьбе своей и своего народа видит естественное последствие грехов, какими Израиль прогневал Бога. И вот пророк уже другим тоном просит у Бога освобождения от страданий. Теперь он говорит уже не в духе безнадежности, а кается и обвиняет сам себя как представитель своего народа. При этом, однако, он не может не изобразить силы своих страданий; в самом деле, он хотел помочь своему народу, а народ видел в нем врага своего и всячески его преследовал.

55І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:

56Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!

Тлумачення, в. 56 (російською)

«Молитва праведника, — говорит блаж. Августин, — есть ключ к небу. В то время как молитва восходит к небу, с неба нисходит милость Божия».

57Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!

58Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.

59Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!

Тлумачення, в. 59 (російською)

Дело мое. Пророк здесь говорит от лица верующих.

60Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.

61Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,

62(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.

63Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.

Тлумачення, в. 63 (російською)

Я для них — песнь, т. е. предмет насмешек, о котором у них слагаются даже шутливые песни.

64О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;

65Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;

66Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!

Тлумачення, в. 55–66 (російською)

Подобно первой и второй главам, третья глава заключается горячею молитвою, в которой пророк, испытавший неоднократно, что Бог слышит молитвы призывающих Его, и теперь просит Бога отомстить его обидчикам совершенным их уничтожением.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).