Псалмирозділ 78

У Синодальному перекладі це Псалом 77 Чому в псалма два номери

Чому в псалма два номери?

Псалми в різних Бібліях нумеруються по-різному. Російський Синодальний переклад іде за грецькою Біблією (Септуагінтою), яку читала давня Церква. Єврейська Біблія і переклади з неї, зокрема англійські й переклад Куліша та Пулюя, рахують за єврейським (масоретським) текстом.

У грецькій Біблії Псалми 9 і 10 злиті в один, тому в більшості псалмів з 10-го по 147-й синодальний номер на одиницю менший за єврейський. «Господь — Пастир мій» — це Псалом 22 у Синодальному перекладі й 23 в єврейській Біблії, покаянний псалом Давида — 50 і 51, «Сказав Господь Господу моєму» — 109 і 110.

Це не помилка ні з того, ні з другого боку: давні традиції по-різному ділили один і той самий текст. Надпис над псалмом («Псалом Давида») в єврейській Біблії часто вважається першим віршем, тому в деяких псалмах зсунуті й номери віршів.

Відповідність номерів

Синодальний	Єврейський
1–8	1–8
9	9–10
10–112	11–113
113	114–115
114–115	116
116–145	117–146
146–147	147
148–150	148–150

Текст пояснення — чернетка і чекає вичитки.

Тлумачення на розділ (російською)

Псалом написан с целью найти в фактах из прошлой жизни еврейского народа объяснение некоторых событий настоящего времени (67:-7:2) и руководство для будущего (4-8). Из таких фактов писатель останавливается на вероломстве колена Ефремова, его неблагодарности пред Господом (10-12). Заканчивает указанием, что в этом пренебрежении заповедей Иеговы и недостоинств Ефрема заключается причина, почему Господь его отверг, а избрал Иуду, гору Сион и царя Давида для правления народом (67:-7:1). Последние слова указывают на апологетическую цель псалма - оправдать необходимость и полезность избрания для столицы горы Сион, перенесения туда Кивота Завета и избрания Давида не из племени Ефремова, а из колена Иуды. Многолюдное, богатое и гордое колено Ефремово пользовалось до Давида громадным влиянием на весь еврейский народ. Лишение его святыни Ковчега Завета при Давиде, равно как избрание царя из другого племени вызывало среди ефремлян недовольства и являлось, вероятно, источником некоторых внутренних усобиц. Для предотвращения и уничтожения последних писатель написал означенный псалом. Отсюда должно заключить, что он был современником Давида, тем Асафом, который пользовался среди народа великим авторитетом, как "прозорливец" и который был одним из начальников хоров Давидовых.

Внимай весь народ моему слову, в котором я сообщу узнанное от отцов для нашего научения и передачи потомкам, чтобы не забывать Бога и не походить на упорных и мятежных отцов (1-8). Сыны Ефремовы не сохранили Завета Божия, забыли его многочисленные чудеса при выходе и после выхода из Египта (9-16). Они продолжали раздражать Господа и в пустыне, требуя себе пищи, какой им хотелось. Господь чудесно питал их и они гибли от пресыщения (17:-31). Они все-таки продолжали грешить. Когда же Господь посылал на них бедствия, и они взывали к Нему, Он спасал их (32-40). По избавлении они снова оскорбляли Господа и не помнили тех великих милостей, которыми Он осыпал их с изведения из Египта и после поселения в Палестине (41-55). И на этой земле они оскорбляли Его своими высотами, почему Он и отверг жилище в Силоме и отдал в плен Кивот Завета (56-66). Тогда-то Господь отверг колено Ефремово, а избрал Иуду, гору Сион и царя Давида, чистого сердцем и кроткого (67:-7:2).

1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!

Тлумачення, в. 1 (російською)

. "Внимай, народ", "приклоните ухо" - внимательно слушайте, так как сообщаемое автором имеет большую важность. Таковым и является содержание псалма, которое, кроме важности своих религиозно-нравственных наставлений, направлялось к умиротворенно общества и всего народа, на котором спор из-за перенесения Кивота Завета в Иерусалим и избрания Давида в цари отзывался очень тяжело.

2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;

Тлумачення, в. 2 (російською)

. "Притча" - краткое изречение; "гадание" - тоже краткая, за своей образностью не сразу понятная речь. Но автор не выдержал своего обещания: последующее содержание псалма хотя и состоит в кратком указании фактов, но не представляет ничего замысловатого.

3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.

4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.

5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.

Тлумачення, в. 5 (російською)

. "Он постановил устав в Иакове, положил закон в Израиле" - Бог издал законы для всего еврейского народа не с целью их постоянного изменения, но для непреложного и точного исполнения.

6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,

7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,

8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.

Тлумачення, в. 8 (російською)

. Предлагаемые ниже писателем факты из прошлой истории еврейского народа имеют поучающее значение: они сообщают то дурное из жизни предков, что потомки должны избегать.

9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.

10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.

11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.

Тлумачення, в. 9–11 (російською)

. К таким поучительным фактам относится поведение ефремлян, отрекавшихся от Бога, несмотря на все многочисленные чудеса, совершенные Им. Это отрицание, однако, как видно из фактов обращения того же Ефрема к Богу в минуты бедствий, было не теоретическим, сознательным отвержением истин Богооткровенного закона, а недостатком живой и деятельной веры, было - практическим неверием.

12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.

Тлумачення, в. 12 (російською)

. "Поле Цоан" - главный город Нижнего Египта, где Моисей совершал пред фараоном свои многочисленные чудеса.

13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.

14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.

15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.

16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.

17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.

18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.

Тлумачення, в. 18 (російською)

. Несмотря на чудесное освобождение из Египта, ефремляне и в пустыне "искушали Бога в сердце" - обнаруживали глубокое неверие в Иегову, когда сомневались в Его силе накормить их.

19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?

20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?

21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.

22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.

23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,

24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.

25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.

Тлумачення, в. 24–25 (російською)

. Манна называется "хлебом небесным", так как была послана с неба. - "Хлеб ангельский ел человек", т. е. манну. Называется она хлебом ангельским не потому, чтобы в ней нуждались ангелы, духи бесплотные, а потому, что она "подаваема была ангелами" (блаж. Феодорит), как ближайшими исполнителями воли Божией. Название ангельской, поэтому, указывает на сверхъестественность происхождения манны.

26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.

27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,

Тлумачення, в. 27 (російською)

. "Как пыль, одождил на них мясо, и, как песок морской, птиц пернатых" - обилие крастелей, посланных Богом евреям в пустыне.

28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.

29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.

30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,

31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.

32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.

33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.

34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.

Тлумачення, в. 34 (російською)

. Как только евреев постигали бедствия, они "с раннего утра", тотчас же обращались к Богу. Их преданность Господу была нетвердой и непостоянной.

35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.

36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.

Тлумачення, в. 36 (російською)

. "Льстили Ему устами своими и языком лгали пред Ним", означает не то, что молитва евреев пред Господом в моменты опасностей и бедствий была сознательно лицемерной, так как Господь, как Всеведущий, знал бы это и не принял бы ее, как оскорбление, а то, что моменты покаяния были непродолжительны, являлись кратковременной вспышкой, за которой, по миновании опасности, наступал снова период своеволия и забвения Бога.

37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.

38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.

39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.

40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.

41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.

42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.

43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:

44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.

45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.

46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.

47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.

48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.

49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.

Тлумачення, в. 49 (російською)

. "Посольство злых ангелов" - не по природе злых, а исполнителей грозной воли Бога над греховными людьми.

50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.

51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.

52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.

53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.

54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.

55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.

56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.

57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.

58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.

59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.

60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.

61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.

Тлумачення, в. 60–61 (російською)

. "Отринул жилище в Силоме… и отдал в плен крепость Свою", т. е. Ковчег Завета, который для евреев служил знаком присутствия среди них Господа и с которым они выходили на войну. Здесь разумеется факт взятия филистимлянами Ковчега Завета в Азот (см. 1 Цар IV:21; V:1).

62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.

63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;

Тлумачення, в. 63 (російською)

. "Девицам его не пели брачных песен" - в этой несчастной войне с филистимлянами так много погибло юношей, что не за кого было выходить замуж.

64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.

Тлумачення, в. 64 (російською)

. "Священники его падали от меча" - разумеется смерть Офни и Финееса.

67:-68. Такое поведение Ефремова колена было причиной отвержения его Господом, избравшим для Своего обитания гору Сион и колено Иудино.

65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.

66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.

67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;

68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.

69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.

Тлумачення, в. 69 (російською)

. "Устроил, как небо, святилище Свое". Скиния, построенная Давидом на Сионе, своей красотой, размерами и богатством превосходила скинию в Силоме, почему она и называется писателем сравнительно с первой - небесной. Пребывание Господа на Сионе - вечно, поэтому ни одно колено не должно мечтать о перенесении Кивота Завета когда-либо в другое место.

7:0-7:2. В личности Давида отмечается простота его прежней жизни ("взял от дворов овчих"), чистота нравственная ("чистота сердца") и мудрость ("руками мудрыми водил евреев"). Эти свойства противоположны тому, что обнаруживал Ефрем своим поведением - гордостью, непослушанием Господу и заботой о своем внешнем преобладании и властвовании над всем народом, почему избран и предпочтен ему Давид, умевший служить народу и понимавший, в чем его истинное благо.

70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;

71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.

72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).