Приповістірозділ 25

Тлумачення на розділ (російською)

1. Надписание новой группы притчей. 2-5. О царях их необходимых качествах и обязанностях. 6-7. Предостережение от высокомерия в обращении с царями и знатными. 8-10. Против сварливости и болтливости. 11-15. О мудрости в слове, верности долготерпении. 16-20. Против неумеренности, навязчивости, лжесвидетельства, легковерия и легкомыслия. 21-22. О благотворительности врагам. 23-28. Против страсти к раздорам, недостатка самообладания, и проч.

1І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:

Тлумачення, в. 1 (російською)

. Группа притчей, обнимаемая главами XXV-XXIX, обозначается (ст. 1), как собрание, произведенное трудами некоторых "мужей царя Езекии" (ст. 1); под последними, очевидно, разумеются мудрецы - законоведы времен этого царя Иудейского: в этих мужах Езекии раввины видели членов так наз. "великой синагоги".

2Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів — розвідувати дїло.

3Як неба висота й землї глибина, так серце у царів — невідоме.

4Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:

5Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.

Тлумачення, в. 2–5 (російською)

. О царской власти Премудрый и здесь, как во многих других местах, говорил с идеальной точки зрения и вместе с тем дает практические советы для укрепления власти царя.

6Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;

7Бо красше, коли тобі скажуть: „Ходи сюди висше‟, анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.

Тлумачення, в. 6–7 (російською)

. В связи с этим здесь говорится о благоприличии пред царями и вельможами, причем требуемая скромность на званых пиршествах здесь (ст. 17) мотивируется тем же соображением, какое приводится и в Евангелии (Лк XIV:8-10) по аналогичному же поводу.

8Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?

9Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,

10Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.

Тлумачення, в. 8–10 (російською)

. Ввиду вредных последствии сварливости и болтливости, делается предупреждение против обеих.

11Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.

12Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.

13Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.

14Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.

15Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.

Тлумачення, в. 11–15 (російською)

. В ст. 11-12 та же мысль раскрывается в образной и притом положительной форме. Затем в образах же палестинской природы - обычай приготовлять прохладительное питье при помощи снега или льда летом и обычные в Палестине безводные облака летом (ст. 13-14) - изображаются верный посол и человек лживый. В ст. 15 замечание о силе кротости напоминает ст. 1 гл. XV.

16Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.

17Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.

18Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.

19Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.

20Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, — все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.

Тлумачення, в. 18–20 (російською)

. Образно характеризуются три рода людей: ложные свидетели, ложные друзья, покидающие друзей в несчастии, и люди безучастные к бедствию ближних.

21Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;

22Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.

Тлумачення, в. 21–22 (російською)

. Увещание благотворить нуждающемуся врагу есть развитие мысли законодателя Исх XXIII:4-5, в несколько сокращенной форме оно приводится и у Апостола (Рим XII:20; сн. Мф XXV:35).

23Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.

24Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.

25Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.

26Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.

27Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави — не є славою.

28Що місто отворене й без муру, те — чоловік, що не панує над духом своїм у мові.

Тлумачення, в. 23–28 (російською)

. В ст. 23 неприятные последствия тайных разговоров и сплетен - подозрения и под. - сравниваются с действием северного, точнее северо-западного (в Палестине) ветра, приносящего тучи. Ст. 24, сн. XXI:9; ст. 25, сн. XV:30. 26 ст. говорит о нравственной слабости праведного пред нечестивым, напр., в виде уступчивости первого в отношении суждений второго, - или о физическом страдании праведника со стороны грешника: то и другое, как явление печальное, Премудрый сравнивает с мутным, только обманывающим путника, источником. Ст. 27 труден для понимания и вызвал много толкований. По-видимому, здесь следует видеть указание на то, что даже в таком почтенном деле, как искание истины, исследование высоких предметов, должно соблюдать меру. Подобный смысл дает перевод Вульгаты: qui scrutator est majestatis, opprimetur a gloria. Ст. 28, резюмируя сказанное в предыдущих стихах, в отрицательной форме высказывает мысль о необходимости и пользе самообладания для человека: не владеющий собою человек, не могущий полагать узду своим страстям, открыт всем внешним влияниям и соблазнам для его свободы и нравственности, и в этом отношении подобен городу с разрушенными стенами (ср. 2 Пар XXXII:5; Неем II:13).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).